Мисливський сезон у розпалі. Ще 4 вересня заграли сурми, сповіщаючи нарешті про його початок. Щоправда, так і не вдалося довідатися, скільки вже дичини вполювали наші мисливці. Приблизні дані можуть бути по закінченні сезону.  Зате відомо, скільки диких звірів і птахів ходило й літало нашими лісами до початку полювання. За даними завідувача мисливського сектору обласного управління лісового та мисливського господарства Геннадія Мельничука, в угіддях Івано-Франківщини, загальна площа яких становить близько мільйона гектарів, на весну цього року було обліковано понад півтори тисячі оленів благородних, близько п’яти тисяч козуль та двох тисяч кабанів, понад 35 тисяч зайців, 37 тисяч диких качок і 13,8 тисячі сірої куріпки.

Як повідомив голова обласної організації УТМР Михайло Лущак, за дев’ять місяців цього року на порушників правил полювання лише з боку його товариства було складено 59 адмінпротоколів, накладено понад 14,5 тис. гривень штрафів, які реально сплачено. Вилучено чотири одиниці зброї.
Хоча з пернатими ситуація, можливо, не така вже й оптимістична. За словами голови обласної організації УТМР Михайла Лущака, нині качок на Прикарпатті фактично немає. Чекають на перелітну птицю, яка має з’явитися десь у середині жовтня.

Знайомий мисливець висловив припущення, що це може бути пов’язане з повінню. Качки, мовляв, наперед відчуваючи небезпеку, просто не стали у нас гніздитися, відкладати яйця тощо. Як би там не було, але справді під час свого першого виходу на полювання вдалося підстрілити лише кілька лисок (птаха родини пастушкових), а вдруге повернувся додому і без пуху і без пера.

Угіддя є, а стріляти не можна

Власне, проблеми почалися від самого початку мисливського сезону і були пов’язані з його відтермінуванням. Хоча, як дехто стверджує, причина тут радше у такій позитивній рисі жителів Західної України, як законослухняність. Розповідали, що в деяких областях на сході почали полювати вже з 1 серпня. А розпорядження Кабміну про перенесення початку мисливського сезону у зв’язку з пожежонебезпечною ситуацією в лісах з’явилося пізніше. Та й чи було це актуально для нас? Як відомо, Прикарпаття у цей період потерпало не стільки від спеки, скільки від іншої стихії — води.

Зауважимо, що цього літа, на відміну від минулих років, в області не було зареєстровано лісових пожеж чи загорань торфородовищ. і все ж, на думку автора цих рядків, те, що мораторій на полювання поширився і на нас, має позитивне значення. Просто припустив, що було б, якби «зголоднілі» за улюбленим заняттям мисливці з інших регіонів заполонили наші угіддя. Мабуть, усе живе вибили б. Тим більше, що маємо досить своїх любителів постріляти. Тільки офіційно в області зареєстровано 10 300 мисливців. Щоправда, за даними мисливського сектору, регулярно кожен рік у полюванні беруть участь лише від чотирьох до чотирьох з половиною тисяч осіб. А цього року щорічні контрольні картки обміняли три з половиною тисячі мисливців. Але сюди треба ще додати тих, хто ходить лісами з рушницями, але без жодних дозволів, відстрілочних карток тощо. Йдеться про браконьєрів, чи, як їх полюбляє називати Михайло Лущак, «хижунів». Зрештою, про них ми поговоримо пізніше.

А наразі повернемося до проблем нинішнього мисливсього сезону, деякі з котрих почалися ще до того, як мала стартувати ця кампанія у традиційно визначені терміни. Потерпіли від них передусім галицькі мисливці, де сталася своєрідна юридична колізія.  Річ у тім, що частина тамтешніх угідь  ввійшла до земель Галицького національного природного парку. Згідно зі змінами про законодавство про природно-заповідний фонд України на цих територіях полювати заборонено. Але, також згідно з законодавством, за користувачами тих угідь закріплено право дозволяти чи забороняти відстріл дичини, аргументує позицію мисливців голова обласного УТМР Михайло Лущак. Якби ті землі було вилучено з користування мисливців, то інша річ. Але в такому разі потрібно компенсовувати витрати на розвиток мисливського господарства. Отож виходить, що користувачі тих угідь, витратившись на розведення зокрема пернатої дичини, тепер не мають звідки повернути вкладені кошти. З цього приводу Михайло Миколайович звертався до прокуратури.  Це питання мали намір врегулювати на одному з засідань колегії ОДА, проте конкретних результатів ще немає.

Без «ксиви» пес — порушник

З певними труднощами зіткнулися й мисливці, які полюють з собаками. Власне, їм і раніше було відомо про вимоги щодо необхідності мати на своїх чотирилапих помічників відповідний паспорт. Хоча, зауважимо, отримати цей документ не так уже й легко. Адже для справжнього мисливського пса є ціла низка критеріїв, відповідно до яких можуть видати цей папір. Без сумніву, така собака коштує добрі гроші, які не кожен здатен викласти. А зустріч мисливця з безпаспортним псом із рейдовою бригадою у лісі — конкретний привід для протоколу про порушення правил полювання. І цього сезону ставлення до таких осіб більш прискіпливе.

Зрештою, як зазначив завідувач мисливського сектору Геннадій Мельничук, в управлінні лише за розвиток полювання з мисливськими псами. Наприклад, для таких мисливців виділяється додатковий день, коли вони можуть віддатися своєму уподобанню, щоправда, за окремими відстрілочними картками. Як не парадоксально звучить, але собаки деякою мірою допомагають зберегти тваринний світ загалом. Скажімо, пес вислідить підранка, який десь заховався, знайде вже впольовану здобич, яка лежить у хащах чи впала у воду. Враховуючи те, що на відстріл кожного виду тварин чи птахів є певна квота, можемо говорити, що законослухняний мисливець, звісно, котрий уже має при собі відповідну кількість впольованої дичини, далі нищити фауну не буде.
Та проблема в тому, що і браконьєри використовують собак. Звісно, безпаспортних. Річ у тім, що навіть у звичайного сільського сірка закладено природний інстинкт на пошук звірини. Водночас пес є й «відмазкою» для браконьєра при зустрічі з єгерями, якщо вчасно помітить рейдову бригаду. Кинувши рушницю в кущі чи в сніг, своє блукання лісом пояснить тим, що начебто просто з собакою гуляє. Отож закон і вимагає, щоби під час мисливського сезону на територіях угідь, де відбувається полювання, кожна собака, яка там «гуляє», мала відповідний паспорт. І без нього до лісу краще не потикатися. Доведіть потім, що ви — не браконьєр.

Штрафи кусаються...

А цих осіб у наших лісах дуже не люблять. Зокрема завідувач мисливського сектору Геннадій Мельничук, голова обласного УТМР Михайло Лущак, приватний користувач Ярослав Мотуз з Богородчанського району і навіть прості мисливці. Щоправда, Ярослав Мотуз вважає, що найбільшої шкоди завдають ті браконьєри, котрі полюють у міжсезоння, коли тварини вирощують потомство.

Найнебезпечніші, як їх називають користувачі мисливських угідь, — «заготувачі» — по суті, професійні браконьєри, які заробляють, причому немалі гроші, постачаючи дичину на столи, припускаємо, «крутих» кафе та ресторанів чи просто «крутих» дядьків і тіток. Ярославу Івановичу не раз доводилося стикатися з ними на своїх угіддях. Практично всі вони — жителі Івано-Франківська. Молоді, нахабні хлопці їздять лісами на джипах, мають гроші та зв’язки, і боротися з ними доволі важко, каже Я. Мотуз.

Про ставлення звичайних мисливців до таких «хижунів» яскраво свідчить випадок, який стався трохи більше місяця тому, в перший тиждень мисливського сезону. Тоді один косівчанин, який полював на території Калуського району, застрілив двох лебедів-шипунів. На цих птахів з родини качачих у нас не полюють, за їх незаконне здобування передбачено відповідне покарання. Нормальні мисливці, котрі це зауважили, були настільки обурені, що одразу зателефонували до міліції і порушника затримали. Крім адміністративного покарання, до речі, доволі жорсткого, бо, як ми свого часу вже повідомляли, штрафи за порушення правил полювання зросли майже у три  рази, чоловікові довелося ще й відшкодувати збитки природі. У цьому випадку вони становлять тисячу гривень за кожного лебедя. А, скажімо, за незаконно впольовану качку треба буде відшкодувати 250 гривень, за зайця — вдвоє більше. Козулю оцінено у вісім тисяч гривень, кабана — у десять тисяч гривень Найдорожче обійдеться браконьєрові олень. За цю благородну тварину, здобуту хижацьким способом, доведеться компенсувати 15 тисяч грн.

Як стверджує голова обласного УТМР Михайло Лущак, браконьєри вже відчули суворість змін у законодавстві. Одним довелося заплатити 24 тисячі гривень за трьох козуль. 35 тисяч нараховано особам, котрі застрілили кількох кабанів вже по закінчені мисливського сезону. і хоча в суді їхню вину було доведено, каже Михайло Миколайович, але питання відшкодування матеріальних збитків чомусь виділили окремо. Мовляв, подавайте цивільний позов.

Двонога здобич

Але й трапляється зрідка, що здобиччю стають і... самі мисливці. Недавно, наприклад, у Херсонській області, на полюванні один чоловік сплутав з качкою голову товариша. У нас, на щастя, від початку цього мисливського сезону трагічних випадків не було. Хоча, як стало відомо з конфіденційних джерел, незадовго до його відкриття в одному з районів області під час (як самі розумієте) незаконного полювання на кабана заряд картечі в живіт дістав 29-річний чоловік. Він вижив, та, найімовірніше, залишиться інвалідом. До речі, офіційної інформації з цього приводу чомусь немає. Зрештою, таке у нас не вперше...

Можна пригадати й торішній випадок із загибеллю чоловіка в іншому районі області. Офіційно це звучало так, ніби потерпілий зазнав тяжких тілесних ушкоджень, від яких згодом помер, зірвавшись зі скелі. Але, так би мовити, серед людей і навіть у деяких засобах масової інформації була інша версія цього випадку. Згідно з нею, чоловіка пірвала поранена ним ведмедиця. Власне на цих тварин полювання у нас взагалі заборонене. Їх занесено до Червоної книги. Тим більше, що на Прикарпатті, за деякими даними, налічується лише півтори сотні клишоногих. Але начебто було замовлення на делікатесне м’ясце від якогось «високоповажного» пана, чим і можна пояснити всі ті дивні інсинуації навколо цього трагічного випадку.

Ще двоє осіб торік загинули від вогнепальних поранень. В обох випадках  це сталося під час браконьєрського полювання на кабанів. Загиблі були тими, хто виганяє дичину на мисливця. Останні, очевидно, стріляли не по видимій цілі, а на звук, почувши шурхіт і тріск у кущах. Як розповідали авторові цих рядків, в одному випадку учасники полювання взагалі повелися доволі ганебно. Залишили тіло загиблого в лісі, сподіваючись, що саме кабани його понівечать. Мовляв, людина сама стала жертвою диких звірів. Та нічого з цього не вийшло. І, підсумовуючи сказане, хочеться побажати всім мисливцям далеко не зайвої в такій ситуації обережності. Щоби додому вони поверталися не лише з пухом та пером, а й своїми ногами.