Сьогодні, 9 листопада, відзначають День української писемності і мови. Важливо розуміти, що рідна мова становить щось значно більше, аніж просто звуки і слова. Олесь Гончар колись написав: «Мова — це не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще. Мова — це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам’ять, найцінніше надбання віків, мова — це ще й музика, мелодика, фарби, буття, сучасна, художня, інтелектуальна i мисленнєва діяльність народу».
Напередодні Дня української писемності і мови, зважаючи на політичні розбіжності стосовно мовного питання в нашій країні, газета «Галичина» опитала молодих людей в Івано-Франківську та з’ясовувала, що вони думають про спроби потіснити українську мову як єдину державну і чи готові вони до захисту рідної мови. Запитання перехожим були такими:
1. Намагання запровадити російську як другу державну є захистом мовних прав російськомовних українців чи шляхом до російської одномовності в Україні?
2. До яких дій ви готові, щоби захистити свою рідну мову?
Роман Малиновський, грантовий менеджер Фундації ім. короля Юрія:
1. Жодного разу у мене не було враження, що російська мова потребує захисту, оборони чи підтримки. Навіть тут, на Західній Україні її, добре толерують і сприймають. Агресія українців з мовного питання виникає лише тоді, коли вони відчувають агресію з протилежного боку, коли російську пробують зробити домінантною, якою вона де-факто завжди була на більшості території України. Впровадження російської як другої державної має зовсім інакшу, аніж захист прав російськомовного населення, мету. Причини цього лежать скоріше в геополітичних площинах. Треба собі пам’ятати: Україна нині перебуває в стані інформаційної війни з Росією і наразі програє цю війну.
2. Аж до сепаратистських.
Андрій Грималюк, 25 років:
1. Здебільшого такі намагання є способом промосковських політичних сил мобілізувати свій електорат перед виборами. Адже завжди цю тему починають обговорювати в цей час. Як на мене, теза про російську як другу державну і що це захист мовних прав російськомовних українців звучить абсурдно. Російськомовні українці мають багато прав, що не можна сказати про українців, які проживають у Росії і навіть на сході та півдні України. На три мільйони українців у Росії лише вісім україномовних шкіл. Може, ми обговорюємо не те питання?
2. Чинна влада грається з вогнем. Вони не розуміють, що терпець в українця не вічний. Особисто мені подобаються методи ОУН—УПА, які, відстоюючи свою позицію, робили заяви, роздавали пропагандивні матеріали, тобто переконували, а коли це не спрацьовувало, шукали альтернативні методи.
Тетяна Підгурська, молодий вчитель
української мови:
1. Запровадження російської мови — перший серйозний крок до зруйнування нашої державності. Без мови немає нації, i це підтверджено історією. Від того, що здобуто сльозами i кров’ю, не можна так легко відцуратися!
2. Один у полі — не воїн. Треба заручитись підтримкою однодумців i масово страйкувати: припинити роботу навчальних закладів, виробництва i т. д. Не можна мовчати! Нині всі навчились мовчати, коли весь світ — навпаки — кричить. Своєю бездіяльністю ми свідомо погоджуємось на терор.
Ростислав Ковтун,
23 роки:
1. Шлях до російської одномовності й русифікація українців.
2. Готовий на все, навіть морди бити можу.
Валерій Степанюк, фізик:
1. У теперішніх умовах маємо можливість спілкуватись не лише в межах країни, а й з усім світом. Мова — це засіб для порозуміння. історично, спеціально чи ні, так склалось, що російська мова, як і, наприклад, англійська, іспанська чи німецька, стали поширеними та зрозумілими для численних груп людей. інша мова — це інша культура. Тому, з одного боку, впровадження російської можна вважати як захист мовних прав, а з другого — як поширення, насадження іншої культури. Та насправді це має бути лише засіб для спілкування. Останнім часом мені доводиться отримувати інформацію не лише з українських джерел, а переважно з англомовних та російськомовних, тому що аналогів українською немає. Але мені достатньо однієї державної мови, хоч і не боюсь освоїти інші мови. Дві мови — це буде два стандарти, а це вже часткова невизначеність. Наприклад, якою мовою має лунати привітання президента на Новий рік у двомовній державі? Якщо лише мовою однієї групи, то друга буде ображатись. Двома мовами? А для чого робити ускладнення? Скажімо, всі тонкощі спілкування, емоції, розуміння я можу переказати лише
своєю мовою, рідною, бо на ній я виховувався. Словом, як казав Шевченко, «I чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь».
2. Провокаційно-агресивне запитання. Я не спілкуюсь російською без потреби. Часто доводиться спостерігати, як людина «перемикається» на російську, як лише почує російськомовного українця, і починає розмовляти надзвичайно смішним суржиком. Пригадую випадок, коли мав телефонну розмову з людиною з Донецька. Я розмовляв українською, вона — російською, але було взаємне порозуміння. Під кінець розмови вона невимушено перейшла на українську, що мене спочатку трохи здивувало, але потім я подумав: нема нічого дивного, адже саме ця мова є державною.
Версія для друку
Якщо ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Останні новини з категорії Життя:
21 Січня 2018, 18:12
30 Грудня 2016, 17:20
30 Грудня 2016, 16:57
30 Грудня 2016, 16:31
30 Грудня 2016, 16:03
30 Грудня 2016, 15:42
30 Грудня 2016, 14:31
30 Грудня 2016, 14:05
30 Грудня 2016, 13:40
30 Грудня 2016, 11:48
30 Грудня 2016, 10:57
30 Грудня 2016, 10:33
29 Грудня 2016, 22:12
29 Грудня 2016, 21:21
29 Грудня 2016, 20:56
29 Грудня 2016, 20:34
29 Грудня 2016, 20:05
29 Грудня 2016, 19:45
29 Грудня 2016, 18:29
29 Грудня 2016, 17:42
29 Грудня 2016, 15:40
29 Грудня 2016, 14:55
29 Грудня 2016, 14:30
29 Грудня 2016, 13:13