Вчора громадськість Івано-Франківська вшановувала пам’ять 27 українських націоналістів-бандерівців, яких розстріляли німецькі окупанти 17 листопада 1943 року. Нагадаємо читачам, що 67 років тому 14 листопада в Станіславському драматичному театрі під час прем’єри оперети «Шаріка» Ярослава Барнича гестапівці оточили театр і арештували 140 українських патріотів. Через три дні катувань, 17 листопада, на сцені театру німці влаштували «показове» судилище, потім засуджених виводили під будівлю синагоги, де нині стоїть пам’ятник страченим, і розстрілювали. Очевидець події згадував, як під час розстрілу всі в’язні поводилися безстрашно і гідно — з національним гимном на устах «Ще не вмерла Україна» і з вигуками «Слава Україні!»...

Поминальне віче розпочалося Державним Гимном України. Потім  священики УГКЦ, УАПЦ та УПЦ КП відслужили панахиду за упокій душ страчених націоналістів. Отець-мітрат Борис Гобир у поминальному слові виголосив: «Тут розстріляно українців, які хотіли, щоб Україна жила за своїм законом і за своїм правом, і за це боролися. Якщо такі люди завжди будуть в нашому народі, — то маємо запевнений завтрашній день». Голова Братства ОУН—УПА Карпатського краю Фотій Володимирський свій виступ перед громадою розпочав із запитань: «Чому сьогодні не видно тут представників і прапорів тих 39 партій, за винятком «Свободи» і КУНу, які ще так недавно штовхалися у виборчих перегонах? Де тих 17 кандидатів на посаду міського голови? Очевидно, що їм було потрібно тільки залізти в тепле кріслоѕ Наша надія на молоде покоління. І тоді будемо спокійно йти з життя у вічність. Нас болить душа за честь українську, за те, що Табачник брехливо говорить, що це неправда, що ОУН—УПА боролася проти фашистів і що гітлерівці їх розстрілювали...»