Ще в березні цього року болехівським родинам виписали, а відтак і вручили ордери та ключі від соціального житла у новозбудованій міській багатоповерхівці, однак і досі люди не можуть там ні прописатися, ні жити. Бо будинок не має ні балансоутримувача, ні умов життєдіяльності — світла і газу. Попри те, що на його придбання у забудовника — приватного підприємця Богдана Сташківа — через іпотечну установу було потрачено мільйони державних коштів. Окрім іншого, наше журналістське дослідження показало, що з кожним днем соціальна напруга в Болехові зростає, люди втомилися від численних відписок та обіцянок — можуть вдатися до актів громадської непокори шляхом перекривання державної автомагістралі Чернівці—Стрий.

І співає, і будує...

Взаємини між Болехівською міською радою і підприємцем-забудовником давні — за офіційними документами, сягають ще березня 2006 року, коли сесія міськради затвердила «проект договору про спільну діяльність» між Болехівською міською радою в особі міського голови Володимира Стебницького і суб’єктом підприємницької діяльності Богданом Сташківим — «щодо виділення квартири в комунальну власність у будинку, який буде будуватися в м. Болехові на вул. Д. Галицького, проведення благоустрою території біля будинку, ремонт комунікацій в районі забудови». Текст договору «цікавий» тим, що він, по-перше, надто розмитий, а по-друге, випереджав дозвіл на виготовлення проекту відводу земельної ділянки для будівництва житлового багатоквартирного будинку приватному підприємцю Богданові Сташківу. Адже, як підтверджують документи, виконкомом Болехівської міської ради надав згаданий дозвіл тільки 6 липня 2006 року вже за міського голови Зенона Макоти, а сесія міськради затвердила додаткову угоду до договору «про спільну діяльність». Чи не дивно, що спочатку був договір, а вже відтак — предмет договору? А далі — все логічно: 26 вересня 2006 року сесія затвердила проект відводу земельної ділянки і 17 жовтня того ж року — підписано договір оренди землі на п’ять років. Який, до речі, збігає вже наступного року, а сесія міськради може його продовжити або не продовжити.
З-поміж низки умов додаткової угоди до договору є й такі: забудовник після завершення будівництва першої черги житлового будинку виділяє виконкому Болехівської міської ради дві двокімнатні квартири, а після завершення другої черги — три; пайова участь забудовника в реконструкції комунікацій і мереж водовідведення від району забудови до каналізаційної насосної станції становить 250 тис. грн.; будівництво насосної станції — 250 тис. грн.; ремонт дороги в районі будівництва та під’їзних шляхів — 150 тис. грн. і т. д. Наразі, за інформацією юридичного відділу виконкому Болехівської міської ради, жодну з перелічених умов угоди приватний підприємець-забудовник Богдан Сташків не виконав, а спір вирішуватиметься в суді. Збираються до суду і власники «ордерів на мрію».

Іпотечні мільйони — державні мільйони

Економічна криза, зокрема обвал фінансово-банківської системи, щонайперше, як відомо, торкнулася будівельної галузі. Тож розпорядження прем’єр-міністра України від 5 серпня 2009 року передбачало погодитися з пропозицією Мінрегіонбуду щодо придбання Державною іпотечною установою квартир у житлових будинках, прийнятих в експлуатацію, та на об’єктах незавершеного житлового будівництва з терміном здачі в експлуатацію не пізніше 25 грудня 2009 року. До переліку житлових будинків та об’єктів незавершеного будівництва для придбання квартир Державною іпотечною установою для громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов, ввійшов і житловий будинок на вулиці Данила Галицького в місті Болехові підприємця Богдана Сташківа. Таким чином держава у забудовника придбала 38 квартир загальною площею  3 306 кв. м за ціною по 3 400 грн. за квадратний метр — тобто більш ніж за 11 млн. грн. А вже порядок розподілу квартир, що були придбані Державною іпотечною установою, який провадила Болехівська міська рада, регулювався постановою Кабміну від 23 вересня 2009 року.
Та згідно з договором відчуження майнових прав між забудовником та Державною іпотечною установою від 15 серпня 2009 року підприємець Богдан Сташків зобов’язувався до 25 грудня 2009 року «добудувати та здати в експлуатацію об’єкт незавершеного будівництва житлового призначення».
11 грудня 2009 року замовник об’єкта будівництва підприємець Богдан Сташків одержує за підписом заступника начальника інспекції Держархбудконтролю в Івано-Франківській області Михайла Іванюка «Свідоцтво про відповідність збудованого об’єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил», яке власне і є підставою для укладення договорів про постачання на цей об’єкт необхідних для його функціонування ресурсів — води, газу, тепла, електроенергії. Та майже рік по тому будинок залишається «мертвим» — без мешканців, бо без умов для їх проживання. Ще в травні цього року виконком Болехівської міської ради задовольнив клопотання Богдана Сташківа та надав дозвіл про передачу мереж багатоквартирного будинку експлуатаційним організаціям — Долинському виробничому управлінню водопровідно-каналізаційного господарства, ВАТ «Прикарпаттяобленерго», Долинському управлінню з експлуатації газового господарства та Болехівському ККП, а міський голова та керівництво облдержадміністрації неодноразово зверталися з проханням повідомити про причини, які перешкоджають передачі мереж експлуатаційним організаціям. Та кожна з цих організацій, за інформацією керівництва Болехівської міської ради, підтвердженою документально, має до забудовника чимало серйозних зауважень щодо порушень та недоліків. Після листів людей на виконання розпорядження облдержадміністрації неодноразово у Болехівській міській раді проводилися з участю представників усіх служб наради, а під час останньої приватного підприємця Богдана Сташківа зобов’язали до 25 жовтня цього року усунути всі визначені службами недоліки. Та болехівці обіцяного вселення і досі не дочекалися.

У підвалах — сморід, а по стінах «діди»

Як свідчать самі потенційні мешканці будинку на вулиці Данила Галицького в Болехові, серед яких є і фахові будівельники, цегельну п’ятиповерхівку зведено на совість. Та за зиму будівля без обігріву та без охорони може стати непридатною для вселення. Людям є чому бідкатися — і 38 родинам, що одержали житло від держави (не від забудовника Богдана Сташківа) безкоштовно, і тим, що купили житло у власника за свої кошти.

Віра РОМАНЮК — жителька Болехова, мати 13 дітей, на житло чекала з 1988 року: «Богдан Сташків, коли за себе агітував, то обіцяв усе полагодити з підключенням до мереж одразу після виборів. Та ми не дочекалися. Маємо ордер на трикімнатну квартиру. Коли відкрили її, то під балконом уже була добряча діра, умивальники без краників і т. д. Ми навіть побілку затіяли. Та якщо не буде газу, світла і води — або все поруйнується, або розкрадуть».

Марта МЕЛЕНЬ — жителька Болехова, вчителька, у якої багатодітна сім’я, на житло чекала 27 років: «Підлога помітно мокріє, все вкривається пліснявою. У підвалах «раздують» бомжі і наркомани». Лідія МАЛИНЕВИЧ — жителька Болехова, вчителька, у неї багатодітна родина, на житло чекала 25 років: «Ми одержали двокімнатну квартиру. Газової плити не було, підлога бетонна». Володимир ДЗЯМА — житель Болехова, чорнобилець, 20 років чекав на житло: «Забудова добра — я будівельник, то розуміюся. Нам би світло, воду і газ — решта самі зробимо». Михайло ВАЙДА — житель м. Стрия, колишній військовий, чекав на житло 22 роки: «На перших поверхах уже вікна повибивали, бо сам будинок без охорони і без догляду. Я телефонував Сташківу. «Забудьте мій номер телефону», — відповівѕ» Галина ФУРДУН — жителька Болехова, вчителька, 20 років чекала на житло: «Вже й не знаю, що робити. Що ж то за державна політика така?». Ярослава КЕРНІЦЬКА — жителька Болехова, опікунка чотирьох дітей, 36 років чекала на житло: «У хаті нас дев’ятеро. Діти сплять на підлозі. Як одержала ордер і ключі, то завезла меблі. А тепер щодень ходжу і пильную, щоб не вкралиѕ» Наталія МАЦИК — жителька Болехова, вчителька, чекала на житло 25 років: «Через вологість усе руйнується. На п’ятому поверсі вже затікає дах...» Леся ФЕДОРКО — жителька Болехова, у якої багатодітна родина, чоловік пенсіонер МВС, чекала на житло майже 19 років: «Як можна так ставитися до людей — обіцяти, обнадіювати, а відтак і розмови уникати?»ѕ
Зрозуміло, що перелік людських вражень про «ефективність» використання державних коштів під час зведення житлового будинку в Болехові можна продовжувати. Але що далі — то вони «відвертіші».

Забудовник Богдан Сташків — про суть проблеми

— Наразі,— каже Богдан Сташків,— я виступаю в ролі забудовника, навіть уже не власника. Суть проблеми саме в цьому і полягаєѕ

- То що робити, на вашу думку, тим болехівцям, які ще в березні одержали ордери на житло, але й досі не можуть там жити? Бо нема ні газу, ні світла, ні води...

— Щодо води, то цю проблему одразу відсікаємо — її підведено до стояка. А кожний мешканець має знати, що аби отримати комунальні послуги, за них треба платити, а щоб платити — відповідним чином оформити все житло. Веду до того, що кожний будинок має мати господаря, власника — балансоутримувача. Ситуація така: нині дванадцять квартир — мої, п’ять квартир — продані по бізнесовому проекту і тридцять вісім — у мене купила держава і віддала людям. Щоб отримати людям газ, воду і світло — потрібен для будинку власник. Я — не власник. Три четверті житла є власністю держави. А міська рада мала б порадити людям створити ОСББ — об’єднання співвласників багатоквартирного будинку. і людям я це пояснював — саме керівництво міста мало б найбільше перейматися, щоб вони там жили. Я збудував будинок, чергу на житло майже розвантаженоѕ На місці міського голови проблему заселення людей я б вирішив за три дні. Але за всі роки міський голова мене жодного разу не запросив для конструктивної розмови. Та й сам жодного разу не був у новобудові — відповідаю за свої слова. То були його передвиборчі амбіції — зробити собі на цій проблемі піар. Якщо міський голова підписує тридцять вісім ордерів і вручає людям, то повинен довести справу до логічного кінця. А бачив, що є проблеми — нема газу, світла, води, то як ти можеш роздавати ордери? Але і світло, і вода, і газ — усі підвідні мережі є. і відповідні лічильники також. Проблема ось у чому: хтось за все це має відповідати — або ОСББ, або ЖЕО міста Болехова. Тож місто має взяти будинок не на баланс — тобто у власність, а на обслуговування мереж. Я написав уже не одного листа.

- Але ж у газовиків, водопостачальників, керівництва РЕМ є до вас чимало претензій і зауважень?

— Вже нема. Основні претензії були у газовиків — то правда. Просто міський голова за весь час написав на мене сорок дві скарги. І це людина, яка свого часу підписала рішення сесії на виділення землі і про дозвіл на будівництво? Відхилень від проекту нема, будинок здали, прийняла київська комісія. Приїжджали троє людей з Мінрегіонбуду — їм треба було перевірити використання державних коштів. Це саме робила і прокуратура.

- Кажете, що претензії служб мереж безпідставні?

— Так, бо їх спеціалісти особисто не вивчають стан справ, а довіряють керівництву міста. Я ж керівництву Болехова не довіряю.

- А чи виконали ви як забудовник ті зобов’язання перед містом, які передбачали умови договорів?

— Свого часу мені викрутили руки, бо інакше б не виділили землю під будівництво. Тоді мова йшла про дві квартири для Болехова — після першої черги і ще три — після другої. Але ж ішлося за умови, що це бізнесовий проект. Відтак проект став соціальним — держава у мене купила ці квартири. У такому разі, за законом, будь-які згадані договірні умови виставляти перед забудовником заборонено. То я не збирався і не збираюся виконувати більше жодних зобов’язань перед Болеховом. Я що, маю бути завгоспом багатоповерхівки?

- Болехів не має очисних споруд для водовідведення. Яким чином має експлуатуватися новозведений будинок?

— Згідно з технічними умовами, куди була призначена точка врізки — туди ми й зайшли. А далі — на городи. Бо міська влада не виконала свої зобов’язання і не побудувала очисні споруди за час зведення багатоповерхівки. Хоч перший транш на очисні споруди — 1 млн. 200 тис. грн. — вибив власне я. Особисто їздив до міністра Василя Куйбіди. На тому все й зупинилося. Та будинок я побудував, а всі служби підписали підсумковий акт перевірки про прийняття в експлуатацію. То їх би й мала спитати прокуратура — там є всі прізвища. Я людям віддав ключі — маю тридцять вісім розписок, що нема претензій.

- То що у цій ситуації робити людям? Будинок руйнується від безгосподарності.

— Погоджуюся, будинок треба експлуатувати. Можу сказати однозначно: до 1 грудня цього року у багатоповерхівці буде газ і світло. Я не став у позу, а займаюся цим принципово. Бо у всьому котлі людських проблем болехівців, звичайно, є частина і моєї вини. Але все перебуває виключно в організаційній площині — жодних технічних проблем нема.

...Ситуація з використанням державних іпотечних коштів для забезпечення житлом пільгових категорій болехівців наразі і справді нагадує шоу. Та люди втомилися від такого театру, бо від «ордерів на заповітні мрії» соціального захисту від держави їх родинам не додалося.