Уряд збирається втричі підняти ціну на електроенергію. Експерти вважають, що збільшенням цін на електрику для населення «розвантажують» промисловість.

Кабінет міністрів України планує дворазове збільшення ціни на електроенергію, яка відпускається для потреб населення, у квітні 2011 року, і ще на 39% - у серпні 2011 року.

Про це йдеться в обґрунтуванні проекту Прогнозного балансу електроенергії, палива і витрат енергогенеруючих компаній ТЕС на 2011 рік.

Отже, після такого двохетапного підвищення тарифи на електрику з серпня 2011 року становитимуть: для міського населення (без електричних плит) - до 67,72 коп. за 1 КВт/год (з ПДВ); для населення, що використовує електроплити, - 52,04 коп. за 1 кВт/год (з ПДВ); для сільського населення - 62,55 коп. за 1 кВт/год (з ПДВ). Щоправда, розглядається й інший сценарій тарифоутворення в наступному році: збільшення ціни на 50% у квітні і на 50% у вересні.

Потребу підвищення тарифів урядовці обґрунтовують важким станом економіки. Нагадують також, що тарифи не переглядалися з 2006 року. На сьогодні діють такі ціни: для міського населення (без електричних плит) - 24,36 коп. за 1 КВт/год (з ПДВ), для сільського населення - 22,5 коп. за 1 кВт/год (з ПДВ), для населення, що використовує електроплити, - 18,72 коп. за 1 кВт/год (з ПДВ).

Провідний експерт енергетичних питань Центру Разумкова Сергій Дяченко вважає, що логіка підвищення тарифу в електроенергетиці така ж, як і в газовій сфері (на 50% цього року і ще на 50% в квітні наступного). «Піднімаються тарифи, щоби скасувати перехресне субсидування. Нинішній розрив не є позитивним моментом. Політику в цьому питанні важко знайти, це відбувається в усьому світі», - зазначив Дяченко.

«У нас інша проблема: щойно приватизована промисловість одержує надприбуток, вона не завжди починає себе вести адекватно. Теоретично, ідеалізована картинка, згідно з підручником, має бути наступною - підприємства одержують хороший прибуток, вкладають у розвиток, модернізацію, впровадження нових технологій, знижують собівартість і починають більше виробляти, підвищувати зарплати, соціалку. На практиці - надприбуток відразу виводять в офшори, на ці гроші купуються футбольні клуби, літаки, газети, пароплави і фінансується політика. Так, принаймні, чинили наші металургійні комбінати, коли були надвисокі ціни на метал», - сказав експерт.

Дяченко нагадує, що підвищення тарифів - одна з умов МВФ, «але на практиці немає впевненості, що одержаними коштами наша промисловість розпорядиться адекватно».

Галицький кореспондент