Україна та Єгипет домовилися про можливість постачання зрідженого газу та спільну розробку двох родовищ нафти у Західній Сахарі. Уряд нашої країни неодноразово заявляв про наміри щодо зменшення залежності від російських енергоносіїв, до того ж Єгипет готовий стати перспективним джерелом енергоресурсів.

«Нафтогаз України» окопався в Єгипті

Минулого тижня в Каїрі пройшли українсько-єгипетські урядові переговори за участю прем'єр-міністрів обох країн. Згодом національна компанія «Нафтогаз України» оголосила про підписання контракту на розробку двох родовищ у Західній Сахарі з єгипетським державним холдингом Ganope. За єгипетським законодавством, усі газо- і нафтоносні ділянки в Єгипті поділені між двома держкомпаніями - Єгипетською генеральною нафтовою корпорацією (ЕGPC) і Ganope - за територіальним принципом: перша керує розробками на півночі країни, а друга володіє південними територіями (на південь від 28 градуса північної широти).

«Нафтогаз України» вже три роки займається дослідженнями та промисловою розробкою родовищ вуглеводнів на північному заході Єгипту. За концесійною угодою з ЕGPC, українська компанія достатньо успішно освоює територію Алам Ель Шавіш Схід загальною площею майже тисяча кв. км. За цей час нашим фахівцям вдалося відкрити п'ять родовищ нафти та природного газу, пробурити в загальному 15 свердловин, підтвердити запаси нафти і газу на трьох родовищах у обсязі близько 10 млн. тонн. Починаючи з вересня цього року, на одному з відкритих родовищ вже ведеться промисловий видобуток нафти. Співробітники зарубіжного підрозділу «Нафтогаз України» стверджують, що могли б видобувати більше, але стримує відсутність відвідних газо- і нафтопроводів. Тому свердловини поки що вимушені працювати із зниженою продуктивністю. Всю нафту з цього родовища «Нафтогаз України» реалізує на місцевому ринку. За оцінками експертів, її експорт до України економічно недоцільний з огляду на малий обсяг видобутку.

Відповідно до нещодавно укладеної між «Нафтогазом України» та Ganope угоди, українська компанія здійснюватиме розвідку та подальшу експлуатацію на умовах концесії двох нафтових блоків площею 11,4 тис. і 9,3 тис. кв. км, які розташовані на території басейну Східний Асьют на заході Сахари. За попередніми оцінками, родовища належать до розряду перспективних, та і загальна площа їх у двадцять разів більша, ніж концесійна ділянка на півночі Єгипту. Крім того, по їх території проходить нафтопровід та газопровід, які з'єднують родовища району Суецької затоки з нафтогазопереробним заводом у місті Асьют на лівому березі Нілу. І це ще одна досить вагома перевага.

За даними Міністерства палива і енергетики, обсяг видобутку сировини на цих родовищах вже наступного року може скласти 160-200 тис. тонн. У відомстві вважають, якщо пошук на нових ділянках виявиться результативним, за три роки можна буде видобувати до 500 тис. тонн нафти на рік, і тоді її експорт до України стане рентабельним.

Єгипетська сторона задоволена досвідом співпраці з Україною. Зокрема, під час переговорів прем'єр-міністр Єгипту Ахмед Назіф заявив: «Я хотів би відзначити та дати високу оцінку нашій двосторонній співпраці в нафтогазовій сфері, я хотів би відзначити контракт, підписаний з Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», щодо дослідження та видобутку нафти в Західній Сахарі».

Не нафтою єдиною

Крім успішних переговорів про видобуток нафти, сторони домовилися, що Єгипет постачатиме до України зріджений природний газ (ЗПГ). Правила ринку ЗПГ такі, що договори про постачання ресурсу слід укладати мінімум за три роки до безпосереднього виконання поставки. Тому нинішній уряд вже за декілька років до початку будівництва українського ЗПГ-терміналу під Одесою прагне вивчити можливості довгострокових контрактів на постачання сировини. Єгипет може стати для України одним з найвигідніших постачальників зрідженого газу завдяки порівняно невеликій довжині маршруту. До того ж у Єгипті минулого року були найнижчі ціни - 175-178 дол. США за тис. куб. м. Українські експерти часто стримано оцінюють переваги будівництва ЗПГ-терміналу: основним контраргументом називають, перш за все, високу вартість такого проекту. При цьому мало хто замислюється над довгостроковими вигодами від появи ще одного джерела постачання енергоносіїв у країну. А це і послаблення монопольного становища російського природного газу на українському ринку, і зниження ціни імпортованого ресурсу, і додаткові гарантії енергетичної безпеки держави.

Галицький кореспондент