Кілька картоплин на день і дешеві «капронки». Походи на ярмарки та харчова економія. Так Ганна Покотило жила місяць. Вона – одна із п’яти добровольців, які брали участь у соціальному експерименті від Форуму профспілок. І єдина, хто протримався до самого кінця. Як вдалося вчительці з Івано-Франківщини прожити на 907 гривень, дізнаєтесь з сюжету «Критичної точки».  

Пані  Ганна чверть віку присвятила школі. До своєї місії сіяти добре, мудре, вічне давно звикла. Поприще української мови та літератури приносить педагогові не лише прибуток, а й насолоду. На пропозицію приміряти роль людини, що живе на прожитковий мінімум, пристала практично одразу. Наслідки рішення далися взнаки вже на перших порах соціального випробування. 

Фруктами  могла лише помилуватися. Або на базарі, або на мистецьких полотнах. Тут вони  не такі смачні, але від  того не менш апетитні.

Перші дні – перші витрати. Гречка, рис, макарони, куплені за акційними знижками, з’їли частину грошей. Але запаси провіанту слугували своєрідною чарівною паличкою весь місяць. А ще у нагоді стали бабусині рецепти. 

Основою життя за 907 гривень стали три складові: акції, нотатки й… економія. 

Ганна Покотило, вела підрахунки: «Навіть були такі моменти, коли я картоплю підраховувала. От, наприклад, сьогодні їм 5 картоплин, завтра, якщо я їм кашу, то економлю картоплю». 

Життя з мінімальними витратами й економ-техноглогією змусило вигадати свої секрети виживання. Один із найпростіших рецептів розбавив картопляний раціон. 

Дві невеличкі  морквини, приправлені сіллю та олією. Вітамінна вечеря пані Ганни готова. Урізноманітнити раціон допомагали запаси овочів і стара яблуня в дворі. Хоч невелика, але економія. Решта провіанту – за кровні гроші. 

Власна  грядка та худоба. Мінус міста і плюс села. Тут Лиски, Майки і Квітки економлять сімейний бюджет. Адже молочні продукти, овочі та більшість фруктів тут ...свої. Щоправда, задля продовольчих заощаджень гнути спину доводиться 8 із 12-ти місяців. Це такий собі рецепт виживання. Та не для нашої героїні. 

Усі витрати  учительською рукою старанно закарбовані у щоденнику. Майже 300 за компослуги, стільки ж – на побутові витрати. 50 з’їв мобільний зв'язок, решта пішла на харчі. З речей купила собі лише «капронки», які тут же розлізлися. Нарікає, це бумеранг економії. А ще на самому початку стався фармакологічний форс-мажор. 

Третій  день соціального випробування відбився на психіці та здоров’ї.

Фахівці такі стреси називають психосоматичними розладами. Більшість навіть не уявляє, що кожна не куплена річ, зекономлена десятка додає свою ложку дьогтю у побутову бочку меду.

Потім усе це виливається у депресії, сварки, поганий настрій і найгірше… у хвороби. 

Ще одна неприємність, перед якою довелося постати учительці – відмова від книжок і культпоходів.   

Щоб відвідати більшість концертів і вистав, потрібно добряче брязнути гаманцем. За 2-3 години вітчизняного чи заморського шоу можна викласти кругленьку суму. Ціна культурно-освітнього розвитку українця варіюється від двохзначних до чотирьохзначних цифр.  

Культурно-освітні  можливості та бажання українців «Критична точка» вивчала на вулицях Франківська і в селі області. Одне з основних питань – як часто наш брат купує книжки, а також буває в театрі та на концертах.

Не судилося доторкнутися до театрального мистецтва і пані Ганні.