За час незалежності ми так і не зуміли створити демократичну, правову державу для всього народу України. Непродумана масова приватизація привела до розвалу досить потужного народногосподарського комплексу. Результатом стали масове безробіття, низькооплачувана рабська праця, різко знизився життєвий рівень більшості населення України.

З огляду на постійне зростання цін, передусім на продукти харчування, медикаменти, медичне обслуговування, де часто ціни в нас світові, а заробітна плата, пенсії — одні з найнижчих на Європейському континенті, всі ці фактори прискорюють процес старіння і збільшують смертність. Низький рівень життя призвів до різкого зниження народжуваності. Тому-то в нас за неповні 20 років населення зменшилось майже на сім млн. чоловік.

Важко пояснити «сліпоту» керівників держави всіх рангів до того, що в народному господарстві наймані працівники працюють без належного оформлення або оформлені на півставки, на ставку, а фактично отримують часто у два-три рази вищу зарплату.

Яке ж пенсійне забезпечення чекає на цих людей? Чому в нашій державі переваги надано держслужбовцям — тим, хто споживає блага, а не тим, хто їх створює? Наведу типовий приклад. Стажу в мене — понад 42 роки, у тому числі стажу першого керівника (капітана) — 20 років. Середньомісячна зарплата за 1983—1988 роки становила близько 400 крб. На нинішній момент отримую пенсію в сумі  1 183 грн. 93 коп. В той же час рядовий держслужбовець-пенсіонер отримує в два рази більше. Я вже не згадую про державні пенсії в 20 тис. грн. чи ті, що перевищують мінімальну пенсію в десятки разів. А мінімальні пенсії однаково призначають тим особам, які відпрацювали по 20-25 і більше років, і тим, які працювали на себе вдома. Це неправильний підхід.

Виведення економіки з «тіні» дає можливість значного наповнення бюджетів усіх рівнів. Та чомусь інститути влади, які повинні безпосередньо займатися цими питаннями, своїх обов’язків не виконують.

На часі, скажімо, скорочення витрат на утримання державних інститутів. Замість економії, у бюджеті на 2010 рік значно підвищено витрати на утримання Адміністрації Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів, Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури і т. д. Поряд з цим скорочено витрати на утримання армії, на медицину й освіту. Непереконливо звучать пояснення чиновників найвищого рівня, що відбувається все це внаслідок недостатнього наповнення дохідної частини бюджету, водночас мало робиться для його наповнення. Без зростання ВВП, заробітних плат працівників, пенсій, що підвищить життєвий рівень, а відповідно купівельну спроможність населення, позитивний поступ в економіці неможливий.

Чи є вихід з економічного колапсу? Безумовно що є. Зокрема, необхідно скоротити нарахування податку на заробітну плату до 20%, залишивши процент відрахування до Пенсійного фонду на існуючому рівні, та зобов’язати суб’єктів господарювання всіх форм власності чітко дотримуватись вимог трудового законодавства. Роботодавці зобов’язані укладати з усіма найманими працівниками відповідні трудові договори, оплату праці проводити строго за відомостями.

Доцільні й такі заходи:

— вдосконалити систему оплати праці з урахуванням собівартості продукції, послуг на рівні 20-40%, що приведе до зростання заробітної плати;

— обмежити рентабельність до 50% тим, хто на нинішній момент використовує штучно рентабельність 100% і більше;

— оплату праці іТП, службовців прив’язати до середньомісячної заробітної плати робітників, ввівши коефіцієнти від 1,5 до 5;

— оплату праці чиновників всіх рівнів прив’язати до середньомісячної заробітної плати працівників відповідних галузей, регіонів, ввівши коефіцієнти від 2 до 5, а чиновникам найвищих рангів — до 10;

— провести пенсійну реформу, про яку вже говорять десятиліття. Максимальна державна пенсія не повинна перевищувати п’ятикратного розміру мінімальної пенсії, для працівників окремих категорій — до десятикратного розміру;

— скоротити витрати на утримання чиновницького апарату за рахунок скорочення чисельності на третину. Це ліквідує дублювання, тяганину з прийняттям рішень, знизить рівень корупції в органах влади;

— скоротити кількість депутатів Верховної Ради до 350 чоловік, ввівши двопалатний парламент;

— запропонувати нашим заможним громадянам повернути свої вклади з іноземних банків у банки України, щоб цей капітал працював на свою державу. Нехай вони інвестують у розвиток нашої економіки — тоді зменшиться потреба в іноземних інвестиціях, накопичують свій капітал у своїй державі. Потрібно пам’ятати, що ввесь капітал створений українським народом і що використовувати його на користь своєї держави — патріотичний обов’язок.