Перемога на Гран-прі в Красноярську, тріумф у фіналі Голден Гран-прі в Баку, «срібло» чемпіонату світу та бронзова медаль з континентальної  першості – такий урожай зібрав у році, що минає, прикарпатський борець вільного стилю Василь Федоришин. Міжнародна федерація боротьби

Втім, сам спортсмен вважає минулий сезон неоднозначним. «Результати справді непогані, – розмірковує Василь. – Але коли аналізуєш їх, то гірко стає від того, що на головних стартах сезону до «золота» мені залишалося всього лише півкроку. Відверто кажучи, це той випадок, коли не знаєш радіти чи сумувати?»
Водночас незмінний наставник спортсмена Ігор Барна вважає, що на вересневому чемпіонаті світу його підопічний здійснив справжній подвиг. «За тиждень до чемпіонату Василь на тренуванні пошкодив коліно, шкутильгав, і я переживав, чи зможе він взагалі боротися. Але Василь сказав мені: «Забудьте про цю ногу». Та все ж довелося звернутися до медиків».
Безпосередньо у Москві, де проходив турнір, нашому борцю випав дуже важкий жереб. Федоришин пройшов всю еліту вільної боротьби. Його півфінальна сутичка була визнана найвидовищною на змаганнях: Василь переміг опонента всього за 19 секунд! Натомість фінальний суперник українця, господар килима росіянин Бесік Кудухов не мав серйозних опонентів, а тому зберіг більше сил. Однак перемога йому дісталася не зовсім чистими методами: як підозрюють, суперник чимось намазав тіло, що допомогло йому у вирішальний момент вирватися з «обіймів» прикарпатця.
Ще одна проблема – суддівство. Доводиться миритися з тим, що на російській території, де проходить чимало престижних змагань, арбітри рідко бувають об'єктивними. Враховуючи, скільки грошей росіяни вкладають у розвиток боротьби, їх представникам нерідко допомагають і за межами Росії. Такі реалії. Та росіяни мене не зламають. Рано чи пізно я знайду способи, як перемогти чисто, щоб ні у кого не залишилося сумнівів, – переконує наш земляк.
2010 рік запам’ятається Федоришину ще однією подією. У Василя та його дружини Ради з’явився первісток – син Сашко. Втрьох сім’я обживає нове помешкання, яке нарешті виділили 28-річному спортсменові у Києві. Щоправда, столичні можновладці розщедрилися лише на одну кімнату. Малий Сашко вже кілька разів навідувався до Калуша, рідного міста батька.
Саме в місті нафтохіміків далекого вже 1988 року Василь Федоришин розпочав займатися боротьбою в Ігоря Барни. «Не кожному тренеру щастить виховати олімпійця. Я завжди кажу, що вдячний Богу, що в моєму житті з’явився такий учень. Але, звичайно, сьогоднішній Василь Федоришин – це двадцять років тяжкої наполегливої праці», – вважає наставник спортсмена Ігор Барна.
Відзначимо, що генеральна дирекція загальнонаціональної програми «Людина року» номінувала Федоришина на здобуття премії за вищі професійні і громадські досягнення у номінації „Спортсмен року”.