Старт нового політичного  сезону. Друга сесія обласної ради відкривала новий політичний сезон на Прикарпатті. З його стартом «галицька політична еліта» вирішила не зволікати й місцеві народні обранці зібралися одразу по новорічних торжествах.

      Новий, двадцятий за ліком, політичний марафон  обіцяє бути не лише ювілейним, але  й надзвичайно цікавим та інтригуючим. Гостроти обіцяють додати й «чергово-позачергові» вибори до Верховної Ради України.

      У зв’язку з цим доречно процитувати слова видатної української поетеси Ліни Костенко:

І все на світі треба  пережити,  
І кожен фініш – це, по суті, старт,  
І наперед не треба ворожити,  
І за минулим плакати не варт.

Тож веселімось, людоньки, на людях,  
Хай меле млин свою одвічну дерть.  
Застряло серце, мов осколок в грудях,  
Нічого, все це вилікує смерть.  

      Новорічний  кортеж. Перша в новому році сесія викликала чималий інтерес не лише серед народних обранців, але й різного роду чиновників, підприємців та іншого контингенту, яких окрім перерозподілу бюджетних коштів вабила й нагода обговорити з «колегами» усі перипетії новорічних святкувань. Однак, як засвідчив початок сесійного засідання, що відбувалося в новій-старій сесійній залі, далеко не всі депутати виявилися в змозі приступити до виконання своїх безпосередніх обов’язків. З різних причин на сесії були відсутні цілих 12 депутатів.

      Розпочалася ж сесія, як і годиться, святково та урочисто. Депутатський корпус привітали юні пластуни, колядники та Снігуронька з Дідом Морозом. Особливо доречними були новорічні побажання Діда Мороза, який бажав народним обранцям в новому році, щоб ті «багатіли, не бідніли»…

      Хоча, проходячи повз адмінбудинок, можна  було ненароком переплутати його із місцевим авторинком – кількість дорогих, респектабельних іномарок вражала як різноманіттям, так і «крутизною» номерних знаків. Втім, такий автопарк навряд чи можна вважати надбанням місцевих політиків та чиновників, адже, як відомо, заробітна плата пересічного чиновника не є високою, а народні обранці працюють взагалі на громадських засадах…   

      Лічильній комісії заважає… Незважаючи на те, що в новому скликанні депутати збиралися вже втретє, налагодити свою роботу лічильна комісія так і не змогла. Члени комісії в черговий раз засвідчили, що кількість не завжди тотожна якості –  комісії не вистачає не лише злагодженості у роботі, але й елементарного, чітко визначеного розподілу обов’язків.

      Як  наслідок, вже на початку сесії члени комісії, посилаючись на те, що не можуть розібратися з тим, хто які ряди має рахувати, почали наполягати на своєму позачерговому зібранні. У відповідь депутатський корпус (в першу чергу та його частина, яка сьогодні репрезентує меншість) в черговий раз заговорила про доцільність встановлення електронної системи голосування та підрахунку голосів. Мовляв, «якби таку систему таки встановили, подібних проблем в роботі ради не виникало б взагалі, як і відпала б доцільність існування самої комісії».

      Словесну перепалку між депутатами завершив голова обласної ради Олександр Сич, який чітко і коротко розставив акценти: «Якби в роті росли гриби, то не треба було б ідо лісу ходити»… 

      «Давайте  жити дружньо». Хоча слова Михайла Вишиванюка й адресувалися Юрію Романюку в контексті закликів останнього щодо необхідності рівномірного висвітлення діяльності як обласної адміністрації, так і обласної ради дотованими обласною владою ЗМІ, однак з однаковою мірою можуть стосуватися й позиції Михайла Васильовича щодо «критичних» звернень депутатського корпусу до перших в державі осіб.

      Цього разу таких звернень було одразу два  – з приводу політичних репресій в Україні та щодо обмеження культурних та національних прав українців в  Російській Федерації.

      Якщо  звернення щодо обмеження прав українців  в Росії було підтримано абсолютною більшістю депутатів, в тому числі й Михайлом Вишиванюком, то навколо іншого розгорнулася гостра боротьба.

      Здавалось навіть, що головним питанням сесії є аж ніяк не прийняття бюджету, а схвалення звернення щодо репресій. Хоча його то якраз в порядку денному взагалі не було.

      В даному випадку Михайло Вишиванок, хоча й зауважив, що є противником  будь-яких політичних репресій, нагадавши  всім, що сам їх пережив у 2005, однак  закликав не політизувати обласну раду, оскільки такі заяви є справою політичних партій.

      Власне, почерк політичних партій в кожному  із звернень було помітно неозброєним  оком. Так, можна припустити, що незважаючи на всю колегіальність, більш ліберальний, поміркованіший текст звернення щодо обмеження прав українців, який озвучила Ольга Бабій, писався під акомпонемент «Нашої України». Натомість в більш критичнішому, набагато категоричнішому зверненні щодо репресій відчувається доволі сильний вплив легкої, однак традиційно «гострої на слово руки» «Батьківщини».

      Варто зауважити, що текст звернення гармонійно поєднав інтереси та образи практично всіх партнерів по більшості супроти, як зазначено в зверненні, «антинародного та антиукраїнського режиму»: «…режим Януковича-Азарова вже тривалий час ініціює масове притягнення до відповідальності учасників акцій протесту проти підписання принизливих "харківських угод" (в першу чергу «Наша Україна»), арешти членів колишнього уряду Юлії Тимошенко, відкриття на них кримінальних справ, влаштовує масове й показове побиття народних депутатів у залі Верховної Ради України (за великим рахунком «Батьківщина»), організовує політичне полювання на неугодних після знищення пам'ятника совєцькому диктаторові Сталіну у Запоріжжі («Свобода»).

      Відгомін  «харківських» голосувань в обласній раді. Обласна більшість, яку сьогодні уособлюють в першу чергу «Свобода», «Батьківщина», «Наша Україна», «Фронт Змін», а також позафракційні рухівці, припіднесли черговий, цього разу новорічний подарунок Михайлу Вишиванюку. В цілому, прийняття подібного роду звернень були очікуваними й їх розгляд та прийняття не стало особливою несподіванкою для жодного. Вразила скоріше нездатність «владної опозиції» нічого протиставити у відповідь. Більшість в черговий раз продемонструвала доволі злагоджену роботу, що і засвідчило голосування.

      «За»  проголосувало 68 депутатів при необхідній кількості у 58 голосів. Власне, такий  показник повторив результат головування щодо обрання голови обласної ради на першій сесії. Втім, цього разу рішення підтримали представники фракцій УНП (Зінаїда Болюк, Василь Головчак, Мизайло Кучер, Юрій Черневий) та «Української партії» (Ярослава Ульванська), які до обрання особи висунутого більшістю Олександра Сича віднеслися з куди більшою прохолодою.

      Натомість голосування засвідчило наявність цілої когорти депутатів, які з різних причин вирішили утриматись або взагалі – «втекти» від голосування, посилаючись на недоречність вживання в тексті словосполучення «режим Януковича». Утримався від голосування і «нашоукраїнець», а паралельно й голова Долинської РДА Петро Шкутяк. Відсутність ж будь-якої реакції щодо цього з боку фракції чи керівництва партії змушує вважати такі дії заздалегідь погодженими та виправданими.

      «Халявщики». Боротьба Олександра Сича з депутатами, які ревно не бажають з’являтися на пленарні засідання, цього разу набула нових барв. Якщо на попередніх сесіях голова обласної ради лише попереджав, то цього разу перейшов до дій й публічно озвучив імена тих, хто на сесію з різного роду причин не прибув. Таких знайшлося ні мало, ні багато – практично десята частина депутатського складу ради – 12 депутатів. Однак, вважати такі методи голови ради своєрідним способом політичної боротьби з опонентами не доводиться – серед зачитаних були й імена трьох народних обранців, які сьогодні представляють більшість. На відміну від попереднього керівництва ради, яке не практикувало подібного роду заходів, Олександр Сич на такий крок пішов. Втім, як це вплине на дисциплінованість та чи сприятиме належному виконанню депутатами своїх безпосередніх обов’язків, покаже лише час. Практика ж засвідчує, що його катастрофічно не вистачає…

      «Золоті голоси ради». Чергова сесія обласної ради окреслила у значній мірі основних спікерів політичних сил, які репрезентують сьогодні так звану більшість. Так, після переходу Олександра Сича в крісло голови ради лаври перших тенорів «свободи» поволі посідають Василь Скрипничук та Ігор Дейчаківський. Однак, якщо ключові позиції Скрипничука сумніву й не піддавалися, то вихід на політичну авансцену директора Української гімназії №1 став доволі приємною несподіванкою. Якщо на першій сесії вперше обраний Дейчаківський поводив себе напрочуд стримано і навіть дещо ніяковів, то вже наступне сесійне засідання й публічні заяви депутата, в першу чергу щодо оцінки та характеристики винесених на розгляд звернень, свідчать про протилежне. Натомість, ораторські здібності Манолія Піцуряка спричинили «подив» навіть в середовищі самої «Свободи».

      Що  стосується інших фракцій, то головними  спікерами «Батьківщини» й надалі залишаються Юрій Романюк, Олександр Левицький, а також Степан Волковецький та Микола Зелінський, який на «олімпі» намагається лише закріпитися. «За зміни Прикарпаття» вперед вестимуть Володимир Шкварилюк та Дмитро Дзвінчук, позиції якого в новообраній раді значно зміцніли. В «Нашій Україні» ключові позиції зберігають Ігор Олійник та Зіновій Береговський, однак до мікрофона вочевидь найчастіше доведеться підходити все таки Ользі Бабій та Степану Пушику.

      Власну  гру, судячи з усього, розпочав й  Микола Палійчук. Колишній губернатор зініціював створення окремої депутатської групи на основі «Нашої України» й ознаменував її не інакше як «Спільна праця». Однойменну громадську організацію Микола Палійчук очолює вже більше року. Скоріш за все, такий розвиток подій є закономірною реакцією на численні заяви щодо особистих взаємин Палійчука з «Нашою Україною» й намаганням Миколи Васильовича збільшити в раді власну вагу й трансформувати її в подальші дивіденди, зокрема електоральні.

      Бюджет. Бюджет прийняли. Депутати традиційно посперечались щодо окремих положень, поплакалися на нестачу коштів, однак всі чемно проголосували «за». Голова обласної державної адміністрації Михайло Вишиванюк вже охрестив даний бюджет бюджетом соціального спрямування. І хоча сьогодні Михайло Васильович заявляє про те, що новий бюджет є нічим не гіршим за минулорічний, попередній кошторис губернатор охрестив «бюджетом виживання». Солідарний з Михайлом Вишиванюком й голова бюджетної комісії Володимир Шкварилюк, який змушений уповати на обмеженість ресурсів у зв’язку з неврахуванням усіх потреб області Міністерством фінансів України. 

Ігор  Дебенко,  політолог