Одним з найважливіших завдань управління у справах захисту прав споживачів в області є забезпечення краянам можливості реалізації їхнього конституційного права на звернення та контроль за безумовним виконанням законів, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів та наказів Держспоживстандарту України, що закріплюють такі важливі для кожного з нас права, як право на придбання доброякісних товарів і послуг, своєчасне отримання достовірної інформації про продукцію та її якість й асортимент, відомостей про її виробника і продавця та, нарешті, право на відшкодування збитків, завданих дефектними або ж фальсифікованими товарами. Про основні підсумки діяльності за цими двома напрямами в 2010 році наш кореспондент розмовляє з заступником начальника управління В. Монастирецьким.

- Володимире Івановичу, які заходи реалізовувалися торік для вдосконалення роботи зі зверненнями споживачів Івано-Франківщини?

— Насамперед зауважу, що на виконання Постанови Кабінету Міністрів України «Про взаємодію органів виконавчої влади та державної установи «Соціальний контактний центр» від 12 серпня 2009 р. № 898 в управлінні видано наказ стосовно забезпечення оперативного розгляду звернень громадян, що надійшли на урядову телефонну «гарячу лінію».

- Як часто наші краяни звертаються зі скаргами до «Соціального контактного центру» або ж безпосередньо до фахівців управління?

— Протягом минулого року до нас звернулось 572 споживачів. Це на 8,2 відсотка менше, ніж позаторік. Але, на переконання спеціалістів управління, ця позитивна, здавалося б, динаміка зумовлена, на жаль, не поліпшенням ситуації на споживчому ринку Прикарпаття, а насамперед низькою купівельною спроможністю людей.

- Чи вдалося допомогти споживачам вирішити їхні проблеми?

— Наші фахівці розглянули 519 звернень, з яких 440, або ж 84,8 відсотка, визнано обррунтованими і задоволено. Внаслідок ефективної роботи колективу управління споживачам повернуто кошти за придбані недоброякісні товари та послуги на загальну суму 246 тис. грн. Розглядаючи звернення прикарпатців,  ми провели 213 позапланових перевірок. І за їх результатами 108 посадових осіб притягнули до адміністративної відповідальності та оштрафували загалом на 7,1 тис. грн. А на суб’єктів господарювання наклали адміністративно-господарські санкції на суму 12,7 тис. грн.

- Володимире Івановичу, які основні тенденції спостерігаються нині в сфері торгівлі? Наскільки поширеними є випадки реалізації недоброякісної або ж фальсифікованої продукції та спроби обману людей при укладенні договорів на продаж тих чи інших товарів?

— Аналіз звернень громадян свідчить про те, що стан справ на споживчому ринку та якість товарів народного споживання й обслуговування населення залишаються незадовільними. Надалі, на жаль, порушуються вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».

До Держспоживстандарту України надходять численні звернення громадян стосовно порушення суб’єктами господарювання прав споживачів при укладенні договорів на відстані, тобто за допомогою телебачення, телекомунікаційних та інформаційних мереж, поштового зв’язку. При цьому покупці не рідко отримують товари неналежної якості та такі, що не відповідають вимогам норм безпеки. При реалізації такої продукції не забезпечується належна якість торговельного обслуговування. Використовуючи потужну інформаційну підтримку, «дистанційні» продавці дуже часто пропонують свої товари за цінами, що в десятки і навіть сотні разів перевищують ринкові.

Ці порушення стають можливими, як правило, завдяки тому, що окремі суб’єкти господарювання, всупереч вимогам статей 12, 13 Закону України «Про захист прав споживачів» та «Правил продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями» (надалі — Правила), затверджених наказом Міністерства економіки України від 19 квітня 2007 р. № 103, не оформляють належним  чином правовідносини зі споживачами. Передусім не надають їм документ, який засвідчує факт укладання договору і який надалі є підставою для виникнення взаємних прав та обов’язків. А також не надають своєчасно споживачеві необхідної та достовірної інформації, як це передбачено законодавством про захист прав споживачів.

- Отож, щоб запобігти можливим прикрим сюрпризам, ті, хто купує той чи інший товар за оголошеннями, розміщеними на телебаченні чи в інтернеті, мусять страхуватися і принаймні вимагати від продавця документ, що засвідчує факт укладення угоди. Яку інформацію він неодмінно має містити на той випадок, якщо покупцеві згодом таки доведеться звернутися за захистом своїх прав до вас або ж до суду?

— Відповідно до законодавства про захист прав споживачів, такий документ повинен містити таку інформацію: дату укладення договору, найменування та місцезнаходження продавця (виконавця), найменування продукції, ціну, термін виконання робіт (надання послуг), інші істотні умови договору, а також права й обов’язки сторін договору. До речі, статті 15 і 23 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачають відповідальність суб’єкта господарювання за ненадання покупцям такої інформації.

Варто додати, що в разі реалізації продукції за договором поза торговельними або офісними приміщеннями, пункт 1.6 розділу Правил деталізує вимоги до інформації. Вона зокрема має містити відомості про найменування продавця, його місцезнаходження та порядок прийняття претензії; основні характеристики товару; ціну, включаючи плату за доставку, та умови оплати; гарантійні зобов’язання та інші послуги, пов’язані з утриманням чи ремонтом товару; інші умови поставки або виконання договору, якщо він передбачає періодичні поставки товару; вартість телекомунікаційних послуг, якщо вона відрізняється від граничного тарифу; період прийняття пропозицій та порядок розірвання договору.

Відсутність цього документа й інформації призводить до того, що управління не в змозі виконати покладені на нього функції щодо захисту прав споживачів та вжити заходів до таких суб’єктів господарювання, передбачених чинним законодавством. Зокрема найбільшою проблемою, з якою стикаються наші фахівці при розгляді звернень споживачів у таких ситуаціях, є брак відомостей про найменування і місцезнаходження продавця (виконавця). Це унеможливлює проведення перевірки. А відповідно до Положення про Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики, що затверджене Указом Президента України від 18.03.2003 року № 225, та ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів», розшук суб’єктів господарювання не входить до компетенції Держспоживстандарту України та його територіальних управлінь. Отож звернення споживачів залишаються невирішеними. Тому для поліпшення ситуації на ринку області,  пов’язаної з порушенням прав споживачів під час продажу їм продукції на замовлення, поза торговельними або офісними приміщеннями та укладення договорів на відстані, управління радить нашим краянам при придбанні ними товарів вимагати від продавців дотримуватися вимог статей 12 і 13 Закону України «Про захист прав споживачів» і вимог «Правил продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями».