Майбутнє року — за музикою інді, саме так вважає Влад Марцинковський, вокаліст і гітарист Івано-Франківського гурту «The Stens», який грає в стилі інді, денс-панк.

Попри те, що саме така музика надзвичайно популярна у світі, цей стиль для нас новий. Але Івано-Франківськ задніх не пасе. Саме про музичне життя нашого міста, про перспективи його розвитку, а також про будні та плани групи «The Stens» спілкуємося з її фронтменом В. Марцинковським.

«А вас по радіо крутять»

- Владе, що означає назва вашого гурту «The Stens»?

— До речі, нас мало запитують про назву нашої групи. Ми придумували її разом з моїм другом письменником Андрієм Жураківським. Його не стало 2007 року... Взагалі придумування назв із Жураківським у нас розпочалося 2001 року, ми повинні були мати з ним багато проектів, принаймні дуже любили про це говорити. Та все ж таки найбільше любили придумувати назви. і якось ми сиділи в кафе і знову ж таки придумували назви, у нас було два варіанти: я був за «The Stens», а він — за «The Madonnas».

З назвою «The Stens» відбулося дуже багато інтерпретацій і метаморфоз. А походить вона від назви міста. Це Станіславів, скорочено і на англійський манер. Така назва, як на мене, звучить і запам’ятовується.

- Як давно граєте?

— Лише з 2008 року, але у нас все дуже насичено розвивається. Коли я приїхав з Києва, в якому прожив п’ять років, заговорив про створення гурту, який був би цікавий мені, тоді я вже мав деякі напрацювання пісень. Знайшлися Юра Гринюк та Костя Шмалько, який ще паралельно грає в «Гринджолах». А потім приєднався Олег Мороз із «Пана Пупця», у нас він ефектолог. Наразі маємо десять пісень та напрацьовуємо сольну програму, адже думаємо їздити з концертами по Україні: і до Миколаєва нас кличуть, і до Чернівців, і до Хмельницького...

Похвалюся, адже наш сингл «Satellite» уже тривалий час у «топах» «Своєрідного хіт-параду» на радіо «Західний полюс». До речі, цю пісню спеціально на радіо не несли, просто кинули в «розсилку» в інтернеті. А потім нам зателефонували і сказали: «А вас по радіо крутять».

- Розкажи більше про музику, яку граєте.

— Так повелося, що вже і до України почала доходити така музика, як інді. Зароджуватися вона почала в Англії і паралельно трохи пізніше — в Америці, тобто це музика, яка йде суто від музикантів: те, що вони продумали і яку інформацію хотіли донести до публіки.

Інді-рок — жанр альтернативного року, який бере свою назву від слова «незалежний» — англійською «independent». Незалежність розглядається в двох аспектах: ідеологія «зроби сам» та маленькі, низькобюджетні лейбли для випуску музики. Тепер, на мою думку, вона сама себе заперечує, адже в Америці, Європі та в Англії — це поп-музика. Важко вішати теги «інді» чи «DIY» — Do It Yourself (в перекладі з англійської «зроби сам». — Авт.) на гурт, який за тиждень продав 363 тисячі копій свого дебютного альбому. Навіть «Бітлз» так швидко не продав свого жодного альбому. і взяти, наприклад, Fashion TV, там частенько лунають треки інді-команд. Також на цьому каналі бачив дуже цікаву річ. Скажімо, йде презентація якоїсь колекції, а в кутику стоїть інді-група і грає «вживу». Тепер у світі таких груп стало надзвичайно багато. З розвитком інтернет-ресурсів та інтернет-технологій не треба докладати багато зусиль, щоби їх почути.

«Музикою купу грошей

не заробиш.

Принаймні у нашій країні»

- А чому ви вирішили грати інді?

— По-перше, ця музика нова. По-друге, актуальна. По-третє, цікава. По-четверте, модна.

Ми обрали танцювальну музику, це виграшний варіант. Людина може не знати наших пісень, але хоч ніжкою потупає в такт — уже веселіше буде. Для себе ми завжди зможемо пограти якийсь андеграунд, але нам імпонує поточний стиль чи напрям. В принципі ми знайшли «золоту середину» між тим, що хочемо грати, і тим, що народові цікаво.

Таке враження, що дуже багато українських інді-гуртів спрямовані на більш західну аудиторію. Ми орієнтовані на українських слухачів, адже розуміємо, де живемо. Цікавий момент: з усіх українських інді-груп 90 відсотків співає англійською мовою. На мою думку, коли ти чуєш таку музику українською мовою, це набагато цікавіше. Зізнаюся: українською писати тексти важче. У нас, звісно, є англомовні пісні, але, думаю, не будемо їх створювати у великій кількості.

- Хто пише тексти для «The Stens»?

— Музику і тексти пишу я. На репетиції приношу заготовку-кістяк з готовим текстом, деколи ми змінюємо структуру пісні, або я дописую слова, або змінюю рядок, та суть залишається такою ж.

У нас є й соціальні тексти, але більшість наших пісень є універсальними, адже їх можна трактувати по-своєму.

- Де вам найкомфортніше виступати: в клубах, на концертах чи на фестивалях?

— Отут маємо чітку орієнтацію. Наша музика більше адаптована до клубів. Виступи на фестивалях теж можливі, але вони, як на мене, у нашій країні «прошиті», в своїй більшості, фолковою тематикою. «Потяг до Яремча» — єдиний фестиваль, у якому ми брали участь.

Щодо конкурсів. На «Червону руту» вже не йшли, бо вважаємо, що вже пройшли той етап. На «Руті» кожен з нас уже побував, але в складі інших гуртів, тоді ми були в творчому пошуку. Минули дні «тінейджерського максималізму» та віри у «світле майбутнє» українського рок-музиканта. Навіть психологічно граємо вже на іншому рівні: не хочемо ні собі, ні комусь іншому щось доводити та добре розуміємо, що музикою купу грошей не заробиш. Принаймні в нашій країні.

- От, власне, коли ви брали участь в конкурсній програмі фестивалю «Потяг до Яремча», виграли приз глядацьких симпатій. Що відчували, коли про це дізналися? Після виступу на фестивалі які відгуки чули про свою музику?

— Як тільки вийшли на сцену, з першої пісні відчули віддачу публіки. Це найважливіший аспект «живих» виступів, коли ти відчуваєш фідбек — зворотний зв’язок, обмін енергією, це дуже «качає» — і публіку, і нас.

В принципі відгуків було багато, чули тільки позитивні. Чесно кажучи, призу глядацьких симпатій не чекали, ми вже на півдорозі додому були. А коли наш гурт назвали зі сцени для вручення диплома, підтримка публіки була на рівні.
«Хлопці, я вам усе на шару зніму, з вас лише шмотки»

- Що можеш сказати про музичне життя Івано-Франківська з позиції якості, кількості та їх співвідношення?  

      
— Високоякісних команд у нас поки що дуже мало, але прогрес спостерігається. Дуже важко зліпити «бенд-ліст» для концерту конкретного напряму. Для цього місцеві організатори запрошують команди з інших міст. Створюється велика кількість нових колективів, проте, не дійшовши до спільного знаменника, вони розбігаються. Це стосується й деяких уже добре відомих у місті груп. Покладаю надію на «generation next» (у перекладі з англійської «наступне покоління». — Авт.), можливо, з часом, між кількісними і якісними показниками буде невелика різниця.

- Можливо, на якихось світових музикантів рівняєтесь?      

— Спочатку наша музика була синтезом музики 90-х. Перші треки трималися на структурі техно-попу, євроденсу. Тепер, окрім євроденсу, ще диско примішалось, рок-музика, мінімальна панкова складова й електроніка.
Орієнтуємось? Конкретно — ні на кого. Буває, що слухаєш якийсь хіт і він тобі подобається, навіть не його ідея, а використання якогось певного інструмента чи взагалі його властивості. В принципі, не «дерли» ні з кого.

- Чи готові заради кар’єри покинути Івано-Франківськ?

— Хіба би нам запропонували аж занадто цікавий контракт. Одного разу я вже поїхав з цього міста на п’ять років. Фактично лише тоді зрозумів, що моє місце тут, і це мій розмір, моя «есочка».

Ми власне хочемо хоча б на українській інді-сцені представляти саме Івано-Франківськ. Наприклад, запитує хтось: «О, Івано-Франківськ! Де це? А, то звідти «The Stens»! Прагнемо хоча б до такого рівня дійти (сміється). Наше місто, звичайно, треба розвивати всебічно. А ми хочемо розвинути його в напрямі музики інді.

- Поділіться своїми творчими планами.

— Чогось такого захмарного, звісно, не плануємо. Поки що напрацьовуємо матеріал, а навесні хочемо записати свій перший альбом на інді-студії «Frost Magnetic Records», в який хочемо помістити мінімум 10 та максимум 12 треків. Кліп збираємося знімати давно. Вже навіть вибрали пісню. Це «Satellite», бо вона найпопсовіша та найкраще сприймається слухачами. Оскільки у нас немає багато грошей, то хочемо зняти якийсь дуже простий кліп, хоча б «ютубного» формату, але з цікавим відеорядом і щоб його захотілося передивитися ще раз. Не хочемо жодних сюжетів, чогось мудрого, адже люблю кліпи — або весело-дурнуваті, або креативні. Чекаємо, коли якомусь молодому режисерові-кліпмейкеру захочеться зняти свою першу роботу саме на нашу пісню. Щоб він прийшов до нас і сказав: «Хлопці, я вам усе на шару зніму, з вас лише шмотки».