Хто руйнує моє місто?

Історія України останніх десятиліть рясніє численними втратами пам’яток архітектури, що стали жертвами будівельного буму. Сучасні скоробагатьки дуже часто мають власне бачення на історичну цінність, автентичність, коли йдеться про землю в історичному середмісті, на котрій мозолить око  якась будівля, котру чомусь названо пам’яткою. Як свідчить практика, майже ніколи державні інституції, покликані ніби захищати культурне надбання народу, не мають вирішального впливу на ситуацію. В Івано-Франківську така доля спіткала палац Потоцьких, пасаж ўартенберрів, кафе «Білий камінь», пивзавод та чимало інших пам’яток. Одні довели до аварійного стану, знищили, а на їх місці звели «висотки»,  іншим змінили призначення згідно з комерційною доцільністю,  і під новим ремонтом ті втратили культурні пласти минулого. Та й навіть ті, які ще живуть, мусять ховатися за спинами сучасних «архітектурних див» — як-от вірменська церква за будівлею Арс-дому чи ратуша — за «Легендою». Такі неграмотні домінанти в цивілізованих країнах не могли б з’явитися. А в нас усе навпаки. Черговий сигнал «SOS» надійшов днями з Коломиї. Там руйнують одну з найдавніших споруд міста — кам’яницю австрійських часів.

До редакції «Галичини» звернулася коломийська інтелігенція з приводу незаконної руйнації архітектурної пам’ятки давньої Коломиї — казарменних  кам’яниць, зведених для потреб австро-угорської армії. історичну споруду просто розбирають на цеглу.


«Цю величну гарнізонну споруду біля парку К. Трильовського на вулиці А. Чайковського збудовано за проектом німецьких зодчих у мілітарному архітектурному стилі з елементами європейського  «палацо», ідею якого запропонував сам архікнязь з династії Габсбургів, — читаємо в листі. — У цих  касарнях (казармах. — Л. Т.) містився цісарсько-королівський 66-й батальйон «Коломия» піхотного полку краєвої оборони, згодом — казарма 3-го батальйону 36-го піхотного полку, утвореного ще в 1889-1901 роках. Полковий штаб передислокували зі Станиславова до Коломиї, яка тоді швидко розбудовувалася і впевнено набирала європейських рис  культурної столиці покутського краю. Згодом, за часів ЗУНР, на основі цього формування було утворено 36-й полк ім. Гетьмана івана Мазепи, вояки якого уславилися в боях з польськими загарбниками і большевиками в 1918—1920 роках. Українські вояки, які відбували тут службу, захопили владу в місті
1 листопада 1918 року. Ось як красномовно описує розквартирування в цьому будинку свідок тих подій Василь Волицький: «З кількома товаришами мене відіслали до казарм 36 п. п. Знадвору — стиль  австро-німецьких «буррів», чепурний, з червоної цегли, величний у три поверхи, наче не в нашій Коломиї, а десь у самому Відні». 


На довший побут у цих стінах зупинявся тоді полковник легіону УСС Вільгельм-Франц Льотрінрен Габсбурр — онук австрійського імператора Франца-Йосифа I. Цей цісарський нащадок обрав літературне псевдо Василь Вишиваний, бо мав неабиякий сентимент до української нації, завше носив під одностроєм вишивану сорочку, через що, мабуть, і був страчений в одній із київських катівень 1947-го.


З цією будівлею пов’язані біографії і долі таких визначних українських військовиків, як сотник УГА Гриць Голинський, комендант Гуцульського куреня  в 1919 р., ростріляний большевиками у Станиславові 1941 року. Звідси 15 грудня 1918-го січовики йшли на допомогу Львову, котрий  спливав українською кров’ю. На коломийському морозному Ринку їх проводжали представники державної влади вільного міста...


Нині історична пам’ятка під реальною загрозою знесення.


Коментар Івана Монолатія, члена Національної спілки краєзнавців України, доктора філософії, кандидата історичних наук:


— Сьогодні пам’ятка, про яку ми говоримо, у приватній власності, і в цьому є проблема.

Як людина, котра 17 років займається історією Коломиї, скажу, що ця пам’ятка має виняткове значення для історії міста і його містобудування. Бо саме в той час у Коломиї було закладено основи  містобудування, до того місто не знало великих кам’яниць, вона стала окрасою Коломиї. Але ця будівля, як з’ясовується, має значення не лише для історії України, а й для історії військових формувань у Польщі, Австрії та Румунії. і тому буде велике питання, на мою думку, коли ці держави  звернуться з відповідними запитами до держави Україна, чому саме руйнується ця пам’ятка. І, зрештою, найбільше застереження для тих людей, які хочуть її зруйнувати, це те, щоб вони не руйнували того, чого вони не будували. Мені виглядає дивною  позиція окремих культурних установ міста Коломиї, скажімо, Музею історії міста Коломиї. Підтримую небайдужих коломиян, які хочуть справді зберегти цю пам’ятку. Бо вона дійсно «пам’ятає» славетні події в історії України — це і візит уже згадуваного  полковника українських січових стрільців  Василя Вишиваного, архікнязя Вільгельма, це проголошення Листопадового чину в Коломиї, яке відбулося  саме на подвір’ї цих казарм, це фактично та сторінка історії, коли ми були під владою Польщі, міжвоєнний період, час румунської окупації. Я є живим свідком, що ці казарми використовувала і радянська армія.  Думаю, що і їх функціональне призначення було відповідне — для потреб діючої армії. Якщо навіть на сьогодні Збройні сили України відмовилися від цієї будівлі, очевидно, бо це перейшло у власність приватних осіб, то, напевно, потрібно було думати міській владі, аби зробити на цій базі якийсь культурний центр, освітній осередок. Наскільки мені відомо, Коломия не може похвалитися великими площами для митців, музеїв чи для бібліотек. Тому, думаю, за доброю згодою міської влади і новообраних депутатів цю справу можна було б рухати.


Виглядає сьогодні просто парадоксом, але це загальноукраїнська тенденція, що в один момент з’являється рішення суду, зокрема це суди господарської інстанції,  і за його рішенням може бути зруйнована пам’ятка архітектури місцевого, загальнодержавного значення. Те саме ми мали недавно в Івано-Франківську — будинок на Василіянок, 15, пам’ятку архітектури, яка входила до загальнонаціонального реєстру пам’яток,  зруйнував забудовник, і на її місці вже зводять житловий будинок. Це саме маємо нині в місті Києві — я недавно повернувся звідти —  відомий будинок Барона на Ярославовому валу, вгорі від Золотих воріт, теж самочинно руйнують. Тобто є люди, є певні прихильники тієї схеми, що пам’ятку треба довести до аварійного стану  —  і тоді суд дасть мотивоване рішення, що пам’ятку треба розібрати, бо вона створює загрозу. Місто, яке має більше ніж вісім століть своєї задокументованої історії, не може розчерком чиновницького пера  чи через бажання якоїсь навіть  «найкрутішої» фірми позбутися цієї пам’ятки. Думаю, що для Коломиї це буде ганьба.


Треба докласти всіх зусиль, і в цьому випадку я також підтримую звернення небайдужих коломийців про те, що рятувати цю пам’ятку треба очевидно всією громадою. Сподіваюся, що ця інформація матиме резонанс не лише в нашій області, що вона вийде за межі локальної проблеми, і в разі потреби міжнародні організації чи держави, з історією яких пов’язана доля цієї кам’яниці, будуть звертатися до української влади і задавати їй, мабуть, неприємні запитання. Чому споруду, яка пережила дві світові війни, різні катаклізми і потрясіння, вистояла, на 20-му році «благополучної» України нищать?  Громада  в особі коломийських депутатів чомусь є пасивною. Від себе додам, що в Івано-Франківську є товариство «Моє місто», яке займається подібними до цього проектами, тому я б радив коломийцям видати серію листівок «Хто руйнує моє місто», де подати інформацію про тих, хто докладає зусиль до руйнування історичної спадщини Коломиї. Якщо буде така нагальна потреба, то обласна спілка краєзнавців, яку маю честь також представляти, теж виступить з такою ж заявою.

25 Січня 2011, 11:00

Галичина
Версія для друку
Якщо ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Погода, Новости, загрузка...
Додати новий коментар



Останні новини з категорії Життя:
Мобільний додаток IFCITY - твоя афіша Івано-Франківська
21 Січня 2018, 18:12
У Коломиї в матері забрали 3-річну доньку
30 Грудня 2016, 17:20
Власники 3-х закладів харчування Коломиї не дозволили провести перевірку якості продуктів
30 Грудня 2016, 16:57
УГКЦ планує збудувати на Прикарпатті клініку Святого Луки
30 Грудня 2016, 16:31
Ігор Пасічняк у Рожнятівському районі ознайомився із роботою освітянських закладів
30 Грудня 2016, 16:03
Новорічна красуня у горщику
30 Грудня 2016, 15:42
В Івано-Франківську виміряли Індекс публічності місцевих рад
30 Грудня 2016, 14:31
Святкові заходи з нагоди 108-ї річниці від Дня народження Степана Бандери
30 Грудня 2016, 14:05
За результатами моніторингу прийняття місцевих бюджетів Івано-Франківськ на сьомому місці
30 Грудня 2016, 13:40
В облдержадміністрації відбулася презентація Всеукраїнського журналу «Антикорупційний вісник «Ваша Надія»
30 Грудня 2016, 11:48
11 літрів спирту в каналізацію: Інспектори знешкоджували спирт на ринку Калуша
30 Грудня 2016, 10:57
Маленька косівчанка потребує допомоги
30 Грудня 2016, 10:33
У селі на Долинщині відкрили водопровід
29 Грудня 2016, 22:12
ЦНАП Івано-Франківська оприлюднив графік роботи на свята
29 Грудня 2016, 21:21
В Івано-Франківську відремонтували приміщення дитячої художньої школи
29 Грудня 2016, 20:56
Побачила світ книга поезій Олександра Букатюка “МАДОННА МИРУ (рЕволюція духу)”
29 Грудня 2016, 20:34
Юним глядачам показали прем’єру вистави “Красуня і чудовисько”
29 Грудня 2016, 20:05
В Івано-Франківську запрацював новий пологовий зал
29 Грудня 2016, 19:45
У середмісті створили музей-кімнату на честь патрона Івана Франка
29 Грудня 2016, 18:29
Правоохоронці застерігають водіїв: не сідайте за кермо у нетверезому стані!
29 Грудня 2016, 17:42
Увага! Попередження про лавинну небезпеку
29 Грудня 2016, 15:40
В Івано-Франківську відкрили спортивний майданчик
29 Грудня 2016, 14:55
Прикарпатські художники перенесли красу рідних пейзажів на полотна
29 Грудня 2016, 14:30
На Прикарпатті паспортизували 43 водойми
29 Грудня 2016, 13:13
1 січня в Івано-Франківську святкуватимуть 108-у річницю з дня народження Степана Бандери
29 Грудня 2016, 11:47