Члени ради обласного громадського об’єднання «Ділові люди Прикарпаття» роблять ще одну спробу повернути процедуру запровадження нових ставок податку на землю Коломийською міською радою у правове поле.

Земельне питання у «спадщину»

Обраний торік наприкінці жовтня депутатський корпус Коломийської міської ради і сформований ним дещо пізніше виконавчий комітет отримав від своїх попередників, так би мовити, спадок — історію з визначенням оцінки землі на території ради та відповідно нових ставок податку на неї.

Згідно з попередніми вимогами, останній термін оцінювання земель ради добіг кінця ще 31 грудня 2006 року. Але очолювані тодішнім міським головою Коломиї Юрієм Овчаренком рада і виконком у нього не лише не вклалися, а й перетворили цю, по суті, технічну процедуру в цілу епопею. Непрозору, конфліктну і невиправдано витратну для громади. Якщо говорити коротко, то спеціалісти Івано-Франківської філії інституту «Діпромісто» чотири рази проводили оцінку землі, а рада відповідно чотири рази оплачувала їхню роботу, аж доки Держкомзем України нарешті її не погодив. Судити про те, чиї помилки — експертів «Діпроміста» чи фахівців виконкому, котрі надавали їм вихідні дані для цього, спричинили те, що в Києві тричі поспіль бракували оцінку землі, сьогодні важко.

— З грудня 2009 року наше громадське об’єднання порушує перед міською радою питання про те, щоб об’єктивно, справедливо і законно провести цю роботу. Три протести прокурора міста, внесені за цей час, вважаю, свідчать самі за себе. Потрібно робити відповідні висновки. Але, на жаль, минув 2010-й і вже почався 2011 рік, а їх ми наразі не бачимо і стоїмо майже на тому самому місці, — зазначив на засіданні ради об’єднання «Ділові люди Прикарпаття», що відбулося в Коломиї, її член Михайло Лазарович.

Його думку доповнив також член ради головний редактор газети «Коломийський вісник» Василь Дем’янів:

— Помилившись раз з нормативною оцінкою чи недогледівши щось, відповідальна влада, очевидно, мала б, так би мовити, вже дмухати і на холодне, аби надалі таких речей не допускати. Якщо ж влада їх все-таки допускає, то, очевидно, це є свідомими кроками. Мабуть, хтось, маючи своє честолюбство, не дуже хоче визнавати власні промахи. І якщо чотири рази визначають вартість землі і витрачають на це бюджетні кошти, то це вже системні зміни. Я ще тоді, коли працювала попередня рада, зауважував, що час проводити службове розслідування, щоб визначити, хто подає неправдиві дані. Бо тоді, власне, йшла мова про вихідні дані, на базі яких робилася оцінка землі.

Та розбиратися і робити відповідні висновки ніхто у коломийській владі попередньої каденції не став. «Якби приватний підприємець по чотири рази оплачував одну й ту ж роботу, то давно б збанкрутував. А міська влада, оперуючи навіть не власними, а громадськими коштами, виявляється, може так чинити без будь-яких наслідків», — зауважив у розмові один з членів ради громадської організації.

Варто додати, що підприємці Коломиї тривалий час намагалися отримати ті вихідні дані, на яких базується затверджена Держкомземом України оцінка землі.
— і лише днями нам нарешті надіслали відповідь, у якій міська рада повідомляє, що вони є у філії «Діпроміста» в івано-Франківську. Що, звичайно, у нас викликало неабияке здивування: міська рада готувала ці дані, але їхѕ не має, — зауважує голова обласного об’єднання «Ділові люди Прикарпаття» Василь Гродюк.

Бігом, бігом... б’ємо горщики?

— Як тільки обрали міського голову і. Слюзаря, ми зібралися й домовилися, що будемо прагнути співпрацювати з владою і підтримувати її. Про свої наміри і сподівання на партнерські взаємини говорили Ігорю Богдановичу під час нашої з ним зустрічі. І того дня нам здалося, що нас почуто, — зазначає член ради
Г. Степ’юк.

Та сесія, на якій депутати затвердили отриману у спадок від попередників нормативну оцінку землі, бізнес Коломиї неабияк розчарувала. «Питання з землею, як на мене, не є аж таке складне. Перед нами — владою й громадою міста і перед державою стоїть багато справді серйозних викликів, для подолання яких потрібні будуть наші консолідація і єдність. Але якщо ми поб’ємо горщики в малому, то чи зможемо об’єднатись у великому?» — продовжує свою думку Ганна Михайлівна.

Отож за кілька днів до Новорічних свят керівництво міськради внесло на розгляд сесії, окрім оцінки землі, і проект рішення про встановлення на її базі нових ставок податку за землю вже з 1 січня 2011 року. В ході обговорення хтось із депутатів навіть запропонував, щоб воно набрало чинності з моменту опублікування. З тим, щоб за новими, вищими ставками коломияни заплатили за землю і за 2010 рік, що вже майже добіг кінця.

Щоправда, така «революційна» пропозиція не пройшла. Але водночас депутати, поспішаючи «бігом, бігом» прийняти це рішення та ще й бюджет Коломиї, не побажали, по суті, вислухати аргументи юрисконсульта об’єднання «Ділові люди Прикарпаття» М. Іванчук.

Винні ті, хто платить?

Але що найбільше вразило приватних підприємців і представників бізнесу, то це прагнення частини депутатів міськради представити їх в очах громади людьми, які не хочуть погодитися з рішенням влади, котра опікується наповненням дохідної частини бюджету, бо дбають про особисті, так би мовити, меркантильні інтереси і не думають про те, що вчителям, лікарям, працівникам інших бюджетних закладів потрібна зарплата.

Насправді ж, як наголошували всі без винятку члени ради на цьому засіданні об’єднання, вони так само, як і депутати, вболівають за розвиток Коломиї та відповідально ставляться до своїх зобов’язань перед містом, у тому числі і щодо сплати податків. Втім, на цю ситуацію дивляться дещо під іншим кутом зору. «Від влади ми хочемо, аби приймалися законні рішення. І нічого більше», — наголошує М. Лазарович. «Від нас вимагають дотримуватися законів. Рахують кожну копійку і на кожному кроці підприємців штрафують, — доповнює його інший член ради. — Тому, напевно, нам також треба вимагати, щоб і влада діяла адекватно. і дотримувалася законів». Словом, самі працюючи в правовому полі, члени громадського об’єднання відповідно хотіли б, щоб і влада міста поважала закони України та керувалася саме ними, а не доцільністю. Фінансовою, як у цьому випадку, чи якоюсь іншою.

Це перше. А є ще й другий вагомий аргумент. За даними М. Лазаровича, із 1,6 тисячі юридичних осіб, що зареєстровані в Коломиї, наразі податок за землю платятьѕ 126. А із близько шести тисяч приватних підприємців — лише вісім відсотків, тобто 480—500. Тому для них незрозумілою є позиція депутатів, котрі шукають винних і звинувачують тих небагатьох, котрі платять за землю, у меркантилізмі, замість, здавалося б, працювати над розширенням бази оподаткування та збільшувати надходження до бюджету. Навіть не піднімаючи ставок плати за землю. І, нарешті, констатують вони, врахування їхніх законних прав при визначенні ставок податку на землю не виливається в ту суму, яка, образно кажучи, може «розвалити» міський бюджет. А член ради голова правління ВАТ «Металозавод» Йосип Козюк впевнений, що багато підприємців ще й не оформляли паперів на землю і не платять за неї. Не через меркантильність, а через бюрократичні перепони. «Люди по два роки ходять до міської ради і стоять там у чергах, збираючи необхідні підписи на документах», — зауважує він.

Марія ІВАНЧУК, юрисконсульт об’єднання «Ділові люди Прикарпаття»:

— Ухвала сесії має характер нормативного підзаконного акта, що обов’язковий до виконання на території міської ради. Але при прийнятті рішення найперше порушено ст. 19 Конституції України, яка визначає, що всі органи виконавчої влади повинні діяти в межах законодавства. Вона відсилає нас до Бюджетного кодексу, в якому йдеться зокрема про те, що будь-які нормативні акти, що впливають на видаткову і дохідну частину бюджету, повинні прийматися і доводитися до відома громади за півроку до моменту набрання їх чинності. Тобто рішення про нові ставки податку за землю мали бути прийняті й опубліковані в пресі до 15 серпня 2010 року з тим, щоб почали діяти з 1 січня — з початку нового бюджетного року. До цього, власне, вона хотіла привернути увагу депутатів під час виступу на сесії. На жаль, вони не захотіли слухати. Як і про те, що ще раніше на аналогічні, образно кажучи, граблі вже наступили їх колеги — депутати Івано-Франківської міськради, які в 2009 році за кілька місяців, але все ж не у чітко визначені Бюджетним кодексом терміни, ухвалили аналогічне рішення. Шість промислових підприємств обласного центру звернулися з позовом до суду. і Вищий адміністративний суд України задовольнив його, чітко розтлумачивши при цьому норми законодавства та визнавши рішення ради незаконним. Тож прецедент уже є. Отож, ідучи за аналогією права, цілком очевидним є те, що у нашому випадку також є порушення чинного законодавства. і ми також звертатимемося до суду.

Любомир ГЛУШКОВ, голова депутатської фракції «Фронт змін» у Коломийській міській раді: