Голова обласної ради Олександр Сич у контексті підготовки до сесії, на якій депутати обласної ради мають затвердити програму соціально-економічного розвитку Прикарпаття на 2011 рік, ініціював спільні зі своїми заступниками Василем Гладієм і Остапом Дзесою та головою постійної комісії обласної ради з питань бюджету, фінансів, податків та інвестицій Василем Шкварилюком поїздки в усі райони краю, щоб безпосередньо ознайомитися з об’єктами, насамперед незавершеного будівництва, які місцеві громади пропонуватимуть включити до цього документа, сподіваючись на бюджетну фінансову допомогу області. Першим керівники облради відвідали Снятинський район.

З появою в Заболотові філії обласного центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів, яка в районі більш відома як «Лелеченя», діти з вадами розвитку, а також їхні батьки отримали великий шанс. Шанс на фахову педагогічну і медичну допомогу та перспективу соціальної реабілітації. А ще — порятунок від самотності. Завідувачка навчальної частини філії Лілія Лавриненко розповідає, що свою роботу вони починали з того, що збирали по покутських селах дітей-інвалідів, які, тулячись до віконних шибок, з тугою в очах могли тільки спостерігати за ровесниками, котрі гралися і спілкувалися на вулиці чи поспішали з батьками до дитсадка або школи.

Попри обмежене фінансування колектив філії вже багато зробив для її розвитку самостійно, пишучи проекти на отримання грантів від іноземних організацій-донорів та залучаючи спонсорів. Так, зокрема, вдалося придбати сучасні велотренажери для фізичного розвитку дітей, ігровий і розвивальний манеж та ін. А мікроавтобус, яким довозять дітей із сіл, — це, як зазначає, Л. Лавриненко, нідерландська допомога. Та найголовніше, на чому наголосила Лілія Амбросіївна, за час роботи вдалося зібрати фахівців, які мають спеціальні освіту і навички для роботи з дітьми-інвалідами.

Але є у філії одна серйозна проблема. «Лелеченя» тісниться в селищному дитсадку. Водночас неподалік від нього височіють, по суті, два недобудовані чотириповерхові корпуси районної лікарні. Хоча роботи на об’єкті припинили давно, накрита черепицею будівля з уже навіть вставленими віконними рамами збереглася добре. Зокрема, на думку заступника голови обласної ради О. Дзеси, у новобудову вже вкладено щонайменше 10 млн. грн.

Депутат обласної ради Роман Білик і головний лікар лікарні Василь Войціховський наголошують, що введення в дію цих корпусів дозволило б, по-перше, перевести сюди два відділення лікарні, які через брак місця наразі розкидані по Заболотову. А по-друге, розширити й оптимально розмістити хірургічне та всі інші відділення лікарні й поліклініки. В зв’язку з цим у Р. Білика та голів районної ради — Володимира Томаша, райдержадміністрації — Андрія Рябошапки, депутата обласної ради Дмитра Дякура і селищного голови Заболотова івана Танюка є дуже логічна ідея: якщо добудувати нові корпуси, то одне з приміщень лікарні можна було б передати філії обласного центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів з тим, щоб вона отримала перспективу для розвитку. Тобто заразом вдалося б вирішити дві важливі проблеми.

У Стецеві керівники обласної ради ознайомилося ще з одним важливим об’єктом — стаціонарним відділенням територіального центру з обслуговування одиноких людей. Свого часу для нього, як розповів В. Гладій, було виділено бюджетне фінансування, завдяки чому вдалося виконати чималий обсяг робіт — відремонтувати триповерхову будівлю ззовні, накрити її метолочерепицею, встановити металопластикові вікна і повністю обладнати перший поверх, на якому розмістилися житлові кімнати для літніх людей, їдальня для них, кухня та кабінети для медсестер, які доглядають за ними. Завдяки цьому відділення змогло прийняти перших семеро осіб поважного віку.

Але після 2008 року, за словами першого заступника голови обласної ради, бюджетне фінансування припинилося. І хоча завдяки зусиллям районної влади і стецівчан на чолі з сільським головою Василем Личуком будівельна організація, яку очолює Василь Спасюк, і нині продовжує вести ремонтні роботи, а також зводить новий дах на приєднаній до відділення будівлі ФАПу, самотужки довести до ладу сучасний будинок для одиноких поважного  віку людей покутяни якщо й зможуть, то не швидко. Тому сподіваються на допомогу області.

А зі Стецеви дорога пролягла до сусіднього Русова — садиби відомого на весь світ українського письменника Василя Стефаника. Під час зустрічі з керівництвом обласної ради директор музею В. Стефаника Марія Косменко наголосила, що громада Русова, де сільським головою однофамілець видатного майстра слова і громадського діяча Олексій Стефаник, багато зробила, щоб зберегти для нас та нащадків і робочий стіл, за яким творив митець, і його кабінет та ще дві кімнати невеликої хати в тому ж вигляді, в якому їх залишив В. Стефаник, відійшовши у грудні 1936 року у вічність. Але час невблаганний. і вже просідають два кути хати — її якнайшвидше треба підняти. Відслужили своє й потребують майстерної реставрації вікна. А ще необхідно якомога швидше перекрити дах музею письменника, що в центрі села. Словом, ідеться про загалом невеликі кошти. Але і їх самі покутяни виділити з районного чи тим паче з сільського бюджетів не можуть.

Олександр СИЧ, голова обласної ради:

— У нас наближається чергова і дуже важлива сесія. Одне з найголовніших питань — це прийняття програми соціально-економічного розвитку. Ми б хотіли підійти до його розгляду дуже предметно. Так само, як підійшли до прийняття бюджету на нинішній рік, коли кожну цифру аналізували і думали над тим, як невеликі кошти при складному бюджеті, який сьогодні є, максимально ефективно використати. Тож так само, коли постане питання про програму соціально-економічного розвитку, зокрема пооб’єктного розподілу коштів в контексті кожного району, як голова обласної ради разом зі своїми заступниками хочемо реально, предметно бачити кожний об’єкт. Не теоретично, не лише на папері з викладкою цифр, а мати наочну картину стану справ на них, щоб підійти до складання плану соціально-економічного розвитку без жодного суб’єктивізму, щоб розподіл коштів відбувався на паритетних засадах. і щоб кожний район відчув, що обласна рада однаковою мірою піклується про розв’язання їхніх проблем.

Сьогодні ми побували у Снятинському районі. Це перший район. А далі плануємо, що кожного тижня до сесії будемо відвідувати один-два наступні райони.
У Снятинському районі ми мали змогу побувати в декількох селах і проаналізувати можливість відновлення кількох дитячих дошкільних закладів. Причому це такі заклади, що не потребують великого вкладення коштів. У Заболотові ми проаналізували довгобуд — недобудовану районну лікарню. Надзвичайно потужний об’єкт. Просто шкода тих величезних коштів, які в цей об’єкт уже вкладено. і не хотілося б, щоб ці ресурси і праця пішли прахом разом із цеглою, яка з часом може розсипатися. Думаємо над тим, як цей об’єкт перепрофілювати, а відповідно до цього і вкласти кошти. і одна з думок — цей об’єкт, власне, міг би бути обласного значення і використовуватися для реабілітації дітей.

У Стецеві ми побачили прекрасний приклад того, як сьогодні може бути побудований в Україні заклад для одиноких людей похилого віку. Прекрасні сучасні кімнати та умови для їхнього проживання. Все зроблено, щоб люди відчували, що попри всі життєві колізії в останні роки свого життя вони все ж не залишилися абсолютно самотніми і можуть відчувати піклування суспільства. Власне, цивілізовані суспільства сьогодні визначаються за тим, наскільки вони дбають про дві категорії людей — про найменших, підростаюче покоління і про людей похилого віку або ж людей, обділених природою чи обставинами життя. і наша остання зупинка сьогодні — це Русів. Місце народження і творчості видатного українського письменника Василя Стефаника. Цього року відзначатимемо
140-річчя від дня його народження. Очевидно, сам Бог велів, щоб, складаючи програму соціально-економічного розвитку, врахувати те, що необхідно зробити для належного відзначення 140-річчя від дня народження цієї видатної української особистості.

Зрозуміло, ми не кажемо нині про те, що всі об’єкти, які оглядали, обов’язково фінансуватимуть у повному обсязі. Ми хочемо мати інформацію. і не викладемо своєї остаточної точки зору до того часу, поки самі не ознайомимося з аналогічними об’єктами по всій області. А тоді знову ж таки на пропорційних, паритетних засадах із  залученням зусиль сільських і районних рад та їх фінансових можливостей, зусиль громад ми готові будемо якусь частину коштів додавати. Бо зрозуміло, що коли громада не лише просить, а й сама докладає зусиль, тоді й хочеться їй допомагати
До речі, такий проектно-цільовий підхід вибудовується сьогодні не лише в області, а й загалом в Українській державі.

Василь ГЛАДІЙ, перший заступник голови обласної ради:

— 140-річчя від дня народження всесвітньо відомого письменника і громадського діяча Василя Стефаника — це дуже поважна дата для відзначення не лише на рівні Снятинщини чи навіть на обласному, а й на державному рівні
Русів — це особливе місце для кожного покутятина й галичанина. Тому, думаю, яка б у нас ситуація не була з обласним бюджетом, розуміючи, що ми не зможемо вирішити всі наболілі питання, але що стосується Русова, В. Стефаника та відзначення 140-х роковин від дня його народження, то це повинно бути першочерговим. Це обов’язково необхідно зробити. До 100-річчя Стефаника було виконано величезний обсяг робіт: встановлено йому пам’ятник, відкрито його музей та введено ряд інших об’єктів. Сьогодні ми не говоримо про такі масштаби, а лише про той мінімум, що необхідний. Ці кошти, напевно, потрібні не просто для Русова. А для нашої пам’яті і гідного вшанування цього великого українця. Для мене це ще є певний обов’язок. Бо за п’ять кілометрів звідси я народився. І русівчани в тому числі голосували за мене під час виборів до обласної ради.