Зі столиці після дводенних гастролей повернулася трупа Івано-Франківського академічного муздрамтеатру ім. І. Франка. Після виступів у Молодому театрі та участі у «Гоголь-фесті» цей, третій, візит до Києва відбувався в рамках номінування режисера диптиха «Солодка Даруся» — «Нація» Ростислава Держипільського на здобуття Національної премії імені Тараса Шевченка (є таке неписане правило). Разом із молодими акторами до Івано-Франківська приїхала і Марія Матіос, котра назвала вистави «Солодка Даруся» та «Нація» підказками для влади.

Їхня слава летить попереду  — безпрецедентна кількість відгуків у пресі й на телебаченні, відсутність квитків (за ціни від 15 до 150 гривень їх перепродували втридорога) і непотрібність афіш (їх навіть не вішали), овації, що тривали, як дехто каже, довше, ніж самі вистави. «Я нікого не запрошувала, окрім представника Президента України у ВР Юрія Мірошниченка. Але він не прийшов, і я маю на меті з’ясувати, чому», — сказала М. Матіос. З’явилися навіть анекдоти, буцімто генеральний спонсор гастролей івано-франківського театру у Києві — Генеральна прокуратура України.

На найпрестижнішій театральній сцені держави в Національному академічному театрі ім. І. Франка обласний театр ще ніколи не мав такого успіху. Так висловився про гастролі прикарпатців заступник директора театру ім. Івана Франка. Однак то лише видимі ознаки успішних гастролей. Найважливіше — це те, що ці вистави  можуть знизити надзвичайно високу суспільну температуру, дають людям вічний сюжет — про вибір людини в обставинах часу — і нікого не засуджують, а навпаки, дають можливість відчути «свою причетність до нації».  Марія Матіос вважає ці постановки цінними тим, що вони спонукають кожного поринути в час, котрий  людина мусить відводити для роздумів. «Кожен з акторів у цих виставах виконує головну роль, і з тих головних ролей складається сценічне тло.  З таких головних ролей складається також наше з вами життя. У кожного з нас — головна роль», — твердить Марія Матіос.

Надзавданням двох своїх постановок за творами Марії  Матіос режисер-постановник Р. Держипільський вважає потребу дослідити і передати внутрішнє життя духу, його «перезавантаження» й очищення нації. Безсумнівно, йому це вдалося. Матіос  уже кілька разів повторює, що має мету — повезти «Дарусю» і «Націю» по всій Україні, у кожен район. У цьому є потреба,  бо українське суспільство Матіос вважає духовно здоровим, а от те, що, скажімо, Хрещатик уже «зачистили» від книгарень, а по районних центрах їх  просто нема, духовному здоров’ю  дуже шкодить. Творчості Марії Матіос шкодить також нездорова активність правоохоронних органів довкола її особи. Вона каже, що вирішила сама з’явитися до відділу міліції, працівники якого розшукували її. Молодий міліціонер, розповідає письменниця, сказав їй таке: «А я знаю вас. Ви Марія Матіос. — І додав: — Я дивлюся телевізор. Тому й знаю. Мені соромно за наших генералів». Першим у ці непрості дні Марію Матіос підтримав письменник Юрій Андрухович, другим зателефонував Андрій  Курков. «А звідки беруть мій номер телефону інші українці — невідомо. Днями подзвонили із Запоріжжя і кажуть, що не знають, чи є ще нащадки Довбуша в Карпатах, але у них Махно ще живий», — пригадує Матіос. 

На двох виставах у Києві був присутній весь культурний бомонд, близько 20 депутатів. Юлія Тимошенко — уся в білому — вийшла на сцену з білими трояндамиѕ Про цей факт, до речі, Марія Матіос висловилася досить однозначно, мовляв, театр — це не проект «Честь имею пригласить», де вхід за запрошеннями, це просто театр, де всі — глядачі.

У світі мистецтва успішні творчі тандеми, як правило, прагнуть розвиватися і вдосконалюватись. Власне тому Матіос і Держипільський уже  планують продовження співпраці. Вони зізналися, що ставитимуть «Майже ніколи не навпаки», а Ростислав Держипільський каже, що вже «бачить» цю виставу і його давній друг С. Вакарчук готовий написати музику до нової постановки. Марія Матіос також розповіла, що після довгих роздумів погодилася дати дозвіл на екранізацію «Солодкої Дарусі». Хто ставитиме фільм, вона наразі не повідомляє.