Запроваджені Міністерством освіти новації призведуть до того, що гуманітарні предмети в українських школах будуть викладати з оглядкою на "виняткову" російську культуру.

Українська історія, мова та література невдовзі можуть стати зовсім необов'язковими предметами для вивчення в українських школах. У сфері шкільної освіти з'являються новації, від яких віє духом тієї русифікації, яку востаннє Україна переживала у сімдесяті роки минулого століття, перебуваючи у складі Радянського Союзу. Що це - прояви звичайної холуйської запопадливості перед Москвою чи розширення російського життєвого простору?

Русифікація повертається?

Із нових підручників історії для молодших класів уже тепер вилучені згадки про січових стрільців, бій під Крутами та діяльність УПА - найбільш дратівливі для росіян теми. У розділ позакласного читання переведено твір Василя Барки "Жовтий князь", в якому йдеться про штучний голодомор українців у 30-их роках, винуватцем якого були російські більшовики. Натомість старшокласникам на уроках української літератури пропонуватимуть ознайомитися з творчістю російськомовних поетів, які творили в Україні, - Ніколая Ушакова, Боріса Чічібабіна, Лєоніда Вишеславського і Лєоніда Кісєльова. А ще - віднедавна олімпіади з російської мови стали обов'язковими для проведення навіть в тих областях, де абсолютно незначна кількість шкіл для російськомовних національних меншин.

Офіційним стартом новітньої русифікації, спрямованої на молоде покоління українців, став наказ міністра освіти і науки Дмитра Табачника №58 від 26 січня 2011 року. Цим документом освітянське відомство затвердило так звану "Концепцію літературної освіти", в якій російська мова виокремлена поряд з українською та іншими іноземними мовами. Цим же наказом російській літературі відведено особливу роль "як художньо-словесному надбанню, у тісній взаємодії з яким протягом декількох століть формувалася українська література, а також з урахуванням того місця, яке займає російська література у загальнолюдській системі духовно-культурних цінностей".

Такий москвофільський пасаж у тексті Концепції викликав бурхливу реакцію навіть серед самих її авторів. Зокрема, один із тих, хто працював над створенням цього документа, доктор філологічних наук, член-кореспондент НАН України, завідувач відділу давньої української літератури Микола Сулима заявив, що теза про особливу роль російської літератури з'явилася в тексті Концепції підпільно. "Такої Концепції я не візував, - стверджує академік Сулима. - Якби мені дали на підпис цей текст, я би його не підписав".

Неоднозначну реакцію викликав опублікований в Концепції заклик до збереження "духовних ідеалів слов'янства" в українських школах. Кажуть, у тих навчальних закладах, де здобувають освіту угорці, румуни, кримські татари, роми та інші особи неслов'янської національності, бажання долучитися до ідей панслав'янізму особливо не виявляли.

Попри те, що обговорення Концепції літературної освіти, як було оголошено на сайті Міністерства освіти і науки, проводилося саме в час новорічно-різдвяних свят, окремі представники освітньої сфери все-таки спромоглися на висловлення своєї думки стосовно цього документа.

Скажімо, у Львівському національному університеті на засіданні розширеного ректорату дійшли до думки, що такий проект Концепції тільки поглиблює поділ у суспільстві та збільшує штучно створену напругу між носіями різних мов.

"Концептуальні засади проекту скеровані першочергово на створення привілейованого стану однієї, а саме російської, мови та суттєво обмежують сфери вживання української мови як державної, - йдеться у затвердженому на засіданні висновку. - Цей документ не можна ухвалювати через його суперечність з нормами чинного закону про мови та положеннями «Європейської хартії регіональних мов або мов меншин», згідно з якою будь-які заходи щодо розвитку територіальних мов повинні здійснюватися «без шкоди для викладання офіційної мови держави». Окремі положення проекту є голослівними, необґрунтованими, а у деяких випадках елементарно безграмотними".

Дуже різні історії

Однак, у міністерстві зігнорували думку як тих, хто критикував цей проект, так і всіх інших, кому про можливість зробити зауваження до Концепції навіть не повідомляли. Скажімо, як зізнався репортерові "ГК" директор гімназії №1 міста Івано-Франківська, депутат обласної ради Ігор Дейчаківський, про існування проекту Концепції літературної освіти він знав ще з минулого літа, але не був запрошений до її обговорення.

"Як директор гімназії я не був поінформований про те, що є якась можливість долучитися до обговорення цієї Концепції, такі пропозиції до мене просто не надходили, - сказав Ігор Дейчківський. - Очевидно, тепер, після того, як ця Концепція була затверджена, наступним кроком стануть зміни до навчальних планів, відбуватиметься корекція підручників. Наразі ще немає тих документів, які би мали юридичний характер, але ґрунт для них готується".

За словами Ігоря Дейчаківського, поки що відбулися тільки зміни у викладі історії України у підручнику для п'ятого класу, з якого вилучили "зайві", на думку проросійського міністра, теми - Голодомор як геноцид, союзництво СРСР з нацистською Німеччиною, боротьбу УПА з нацистами, "помаранчеві" події 2004 року. Проте у новому підручнику для 10 класу залишені розділи про національно-визвольні змагання у ХХ столітті - українських січових стрільців, ОУН-УПА тощо.

"Якщо русифікаторські тенденції в освіті збережуться, то не виключено, що у школах по різні боки Збруча будуть викладати дуже різну історію України, - говорив історик за фахом Ігор Дейчаківський. - Справа в тому, що навіть коли з навчальної програми офіційно зникнуть знакові для Галичини події та постаті, наші вчителі все одно розкажуть про них дітям або за рахунок ущільнення інших тем, або на гуртках чи факультативах. Ми будемо діяти чітко в рамках чинного законодавства, однак у шкільництві ситуація галицька і загальноукраїнська трохи відрізнятимуться. Біда в тому, що за кошти українських платників податків буде розвиватися недержавний, антиукраїнський підхід до освіти, коли діти в різних регіонах України виховуватимуться в різних умовах. Загалом, буде нав'язуватися російське сприйняття ситуації, і настрої будуть відповідні".

На думку Ігоря Дейчаківського, затверджена нещодавно Міністерством освіти та науки Концепція літературної освіти - це ще один клин, який розколюватиме Україну за мовною ознакою. "Якщо держава не вимагатиме знання державної мови, то на Сході її вчити не будуть, ніхто не робитиме над собою таких надзусиль без необхідності, - пояснював освітянин. - Необов'язковість тягне за собою незнання. І це твердження, до речі, стосується не тільки викладання у школах української мови та літератури, але й тієї ж історії. Якщо певні теми будуть виключені зі шкільної програми, то навіть на Галичині знайдеться чимало "дбайливих" батьків, стурбованих тим, щоб їхніх дітей не перевантажували "зайвими знаннями". Не думаю, що дійде до фанатизму і вчителів жорстко контролюватимуть на рівні управлінь освіти, особливо в західних областях. Але за таких умов дуже багато залежатиме від свідомості і вчителів, і учнів, і батьків".

Президент - не указ

...Затвердження Концепції літературної освіти уже стало причиною звернення голів трьох обласних рад (Івано-Франківської, Львівської та Тернопільської) до Президента Януковича з вимогою звільнити міністра Дмитра Табачника із займаної посади. Голови галицьких облрад назвали освітні новації Табачника поверненням у "радянську антиукраїнську систему освіти".

Треба сказати, що підстави для реагування на русифікаторські вибрики міністра освіти та науки у Президента України є навіть вагоміші, ніж звернення очільників трьох обласних громад.

Як виявляється, затверджена міністерством освіти Концепція літературної освіти безпосередньо суперечить Концепції державної мовної політики, яку було схвалено Указом Президента України 15 лютого минулого року. Через два дні на пост глави держави заступив Віктор Янукович, але він не скасував указу свого попередника. Тож тепер будь-хто з міністрів може знайти цей законодавчий акт на офіційному сайті Президента і прочитати доручення щодо "розвитку мережі та поліпшення навчально-методичного забезпечення дошкільних, загальноосвітніх, вищих навчальних закладів для виховання і навчання українською мовою, розширення застосування української мови в засобах масової інформації, сфері культури, освіти і науки".

Очевидно, міністр Табачник користується законами, указами та постановами власної, вигаданої ним країни...

До теми

Русифікаторські ініціативи Міносвіти

Мова:

Література:

Історія: