Зміна погодних умов та різке похолодання, що охопило Прикарпаття, відповідним чином відобразилися й на політичному житті.

     Схоже, місцевий політикум взяв невеличку паузу перед черговими «розборами польотів», що обіцяють продовжитися вже на наступному тижні, й дещо переключив свою увагу з питань виключно політичних на таку рутинну господарку. Однак, політичне життя й цікаве тим, що в ньому завжди знайдуться люди, які здатні створити привід навіть тоді, коли його за великим рахунком немає, й господарники, що імітують бурхливу діяльність, за щораз переливаючи з пустого в порожнє. В протилежному разі ми б з вами вели мову про сліди Трипільської культури, що були знайдені в Івано-Франківську…

     Головною  темою для обговорення протягом тижня стали слова Михайла Вишиванюка про його особисту впевненість в абсолютній перемозі Віктора Януковича на президентських виборах 2015 року. Повернувшись з-за кордону, Михайло Васильович скликав прес-конференцію, на якій не лише поділився позитивними для області результатами свого вояжу, але й запевнив всіх, що працюватиме з Віктором Януковичем до 2020 року. А щоб аргументи були переконливішими, голова ОДА заявив, що на наступних виборах за Віктора Федоровича віддасть свої голоси 70% мешканців Прикарпаття. Власне, саме цих 70% й породили весь ажіотаж.

     Протягом  кількох наступних днів слова  губернатора перебирав кожен  небайдужий. Дехто вже поспішив звинуватити  Михайла Вишиванюка у використанні адміністративного ресурсу, дехто обмежився більш стриманими оцінками, а хтось, навпаки, усіляко захищав Голову. Так, координатора Громадянської мережі «Опора» Іван Маруняка слова губернатора не лише здивували, але й викликали чимало запитань, спричинивши в його свідомості дежавю 2004 року. Він, зокрема, зауважив, що сказані найвищою посадовою особою області слова є за великим рахунком сигналом, щоб спостерігачі більш ретельно готувались до моніторингу виборів в контексті відстеження адмінресурсу. Не оминула уваги дана тема й Тараса Боднара, який після виборів практично зник з місцевого інформаційного простору. Його «Поклик нації» нещодавно відзначив третю річницю свого існування й оскільки про самі «здобутки» говорити не личить, а виключно на дифірамбах далеко не заїдеш, пан Боднар прокоментував й сучасну політичну ситуацію, зокрема слова Михайла Вишиванюка. Однак, у своїх оцінках голова організації був більш стриманішим, зауваживши, що «Поклик нації» не бачить загрози у зробленій заяві голови ОДА, а самий Вишиванюк є не лише добрим господарем, але й великим оптимістом.

     Власне, в словах Михайла Васильовича нічого «кримінального» немає. Голова ОДА не вперше захищає ім'я Президента від нападів політичних опонентів, демонструючи відданість Віктору Януковичу, й «сімдесят відсотків» можна сприймати в тому ж контексті, що й слова про «українського Черчілля». Це – свого роду елемент психологічної гри, своєрідне загравання Михайлом Васильовичом, в тому числі із самим собою, метою якого є не лише здійснення психологічного впливу на інших й екстраполяція впевненості у правильності дій влади й близькому світлому майбутньому, але й намагання досягти гармонії, легітимізувати чинну владу.

     Окрім того, до виборів ще чотири роки. Й, незважаючи на різного роду негативні тенденції, що свідчать скоріше про згортання  демократії, аніж про поступовий рух у напрямі до Європейського Союзу й побудови правової, демократичної держави, вести мову про адмінресурс й численні фальсифікації на наступних президентських виборах, все ж таки дещо передчасно. Надто багато подій ще може відбутися…

     Якщо  ж вже наскільки придиратися до слів, то «голоси 70% прикарпатців за Януковича», в умовах коли середня явка виборців на Прикарпатті становить 65-70%, видаються взагалі нереальними. Зокрема, на останніх президентських виборах явка у першому турі склала 69,94%. Варто згадати й про попередні результати Віктора Федоровича на Прикарпатті. А це: 3% у 2004 і 7% у 2010 роках. В такому разі правий скоріш за все той ж таки Іван Маруняк, коли зауважив, що для такого результату необхідне диво.

     Відповідно, сімдесят відсотків – це скоріше лише число кратне семи й бажання примножити результат Віктора Януковича, аніж конкретне завдання на 2015 рік. Однак, в умовах браку інформаційних приводів, дана тема зіграла своє й спричинила реакцію на яку навряд чи сподівався й сам Михайло Вишиванюк.

     Чергового листа надіслав й Юрій Романюк. Цього  разу виключно Главі держави. Епістолярний жанр й такий метод прояву активності та висловлення власної позиції  стали близькими Юрію Дмитровичу лише нещодавно, однак багато хто  вже встиг побачити в цьому намір депутата відібрати славу в Руслана Коцаби. На п’єдестал Коцаби Романюк навряд чи мітить, однак листи пише справно. Останній присвячений одеській міліції й свого роду є продовженням сумнозвісної «телячої теми». Детально вдаватися в аналіз листа особливого змісту немає, однак варто зауважити, що поряд з вже звичним сарказмом, який властивий депутату, Юрій Романюк намагається надзвичайно шанобливо звертатися до Президента, вимагаючи від нього гарантувати додержання конституційних прав і свобод громадян, припинити «відвертий і цинічний «безпрєдєл» класичних тупоголових «ментів-державного бандформування» Одещини». Однак, навіть така форма звертання, чого не прослідковується під час публічних промов депутата, є за великим рахунком саркастичною.

     Разом з тим, не применшуючи значення реакції Юрія Романюка на події всеукраїнського масштабу, варто розуміти, що на даний момент часу Юрій Дмитрович є політиком регіонального масштабу й в першу чергу мав б зосереджуватися на обласних перипетіях, відповідним чином спрямовуючи свою діяльність. Це ж останнім часом спостерігається не настільки активно. Юрій Романюк (як і «Батьківщина» в цілому) певною мірою увігнав себе в рамки, які обумовлюють як риторику, так і діяльність депутата. А тим часом в самій партії відбуваються дивні події й розгортаються суперечки, які звичним робочим процесом й невеличкими розбіжностями охарактеризувати досить важко. Однак, саме така активність добре вписується в загальну композицію тижня.

     Головною  ж подією тижня можна вважати реєстрацію Ігоря Зварича народним депутатом України. Ігор Теодорович увійшов до складу комітету з питань Європейської інтеграції й до завершення каденції займатиметься вивченням відповідності українських законів до норм Євросоюзу. Набуття депутатських повноважень Ігорем Зваричем для області є як здобутком, так і втратою водночас. З одного боку, кількісний склад народних депутатів-вихідців з Прикарпаття збільшився на одну одиницю й тепер як мінімум 9 депутатів тією чи іншою мірою представляють область в парламенті. З іншого боку, обласна адміністрація позбулася кваліфікованого працівника, який відповідав за ключовий соціально-економічний блок. Разом з тим, тепер у Василя Чуднова, який ще нещодавно заявляв, що незважаючи на близько десятка депутатів, які представляють область, інтереси Прикарпаття не лобіюються у достатній мірі через різного роду політичні моменти, оптимізму мало б додатися. Відтепер у фракції «Партії Регіонів» вже 4 депутати – Чуднов, Келестин, Круць та Зварич – найбільше серед інших фракцій.

     Щодо  обласної державної адміністрації, то окрім почесного заступника-народного  депутата, статусом «почесного» в  призмі слів Михайла Вишиванюка найближчим часом вочевидь доведеться удостоїти ще як мінімум одного чинного заступника голови ОДА. Михайло Васильович, зокрема, повідомив, що у зв’язку з адміністративною реформою в області залишиться лише три заступника. Наразі їх кількість після відходу Ігоря Зварича становить чотири, а отже з посадою доведеться розпрощатись ще комусь. Хто виявиться лишнім сказати наразі досить важко – вибір залежатиме від цілої низки об’єктивно-суб’єктивних обставин й також буде пов'язаний із необхідністю перегляду напрямів відповідальності самих заступників.

     Наразі  найстаршим серед заступників є  керівник апарату ОДА Роман Струтинський. Він вже досяг пенсійного віку й дана обставина навряд чи йде на руку Роману Йосиповичу. Водночас, сильною стороною Струтинського є його досвід, в тому числі понад тридцятирічний досвід державної служби, вплив та зв’язки. Окрім того, Роман Струтинський є людиною Вишиванюка й так просто прощатися з таким «апаратчиком» Михайло Васильович навряд чи намірений. Власне, людьми Вишиванюка в тій чи іншій мірі є кожен із чинних заступників.

     Руслан  Гусак на противагу Струтинському в компанії Вишиванюка є наймолодшим як за віком, так і за досвідом перебування на державній службі. В березні Руслан Гусак має всі шанси відзначити свою першу річницю перебування на посаді. До цього ж Руслан Олегович очолював в основному приватні структури та був депутатом міської ради. Разом з тим, з дорученою йому роботою Гусак в цілому справився, зумівши не допустити особливих ексцесів. Окрім того, молодість Гусака – це в певній мірі і плюс цілій адміністрації, адже в протилежному випадку обласну владу можна було б характеризувати не інакше як «геронтократи».

     Водночас, існує необхідність покласти на плечі  когось із заступників економічну галузь. Й у зв’язку з тим, що заступників має бути троє, вочевидь прийдеться об’єднати й сфери діяльності. Наприклад, заступник з питань економіки та сільського господарства, чи з питань економіки, промисловості, транспорту, комунального господарства та капітального будівництва (можна й скоротити). Тут вже питання хто з чинних посадовців зможе «потягнути» економіку. В будь-якому разі до економіки не приєднуватимуть культуру. За неї в адміністрації відповідає Роман Іваницький. Саме Роман Ярославович постійно делегується владою для діалогу як з опозицією, так із громадою під час різноманітних акцій протесту. Для цього в нього є як мінімум одна додаткова риса, яка відсутня в інших заступників. Роман Іваницький – професійний артист з багаторічним стажем.

     Багаторічний  стаж роботи й у Василя Бруса, який відповідає за розвиток агропромислового комплексу. Василь Хомич на найвищих посадах в області перебуває вже протягом більш ніж десяти років. Він є чи не найбільш затребуваним чиновником при будь-якій владі. Так, В. Брус у 1999-2002 роках був першим заступником голови ОДА, протягом 2002-2006 років очолював обласну раду, а з 2007 року перебував на посаді заступника спочатку у Р. Ткача, а згодом і в М. Палійчука. Він єдиний, кому вдалося втриматися на посаді заступника голови ОДА внаслідок чергової зміни влади. Окрім того, не варто відкидати й того факту, що одним з головних пріоритетів для Михайла Вишиванюка був саме розвиток сільського господарства.

     Не  менш важливе місце в адміністрації  посідає й перший заступник голови ОДА Василь Плавюк. Дана посада хоч  і є повністю новою для Василя Сидоровича, однак наразі генерал  Плавюк із дорученим йому контролем, в тому числі за правоохоронними органами, справляється на відмінно.

     Наразі  остаточно спрогнозувати хто  виявиться зайвим в даній компанії досить важко. Кожен має як свої плюси, так і мінуси. В будь-якому разі, незважаючи на численні рекомендації, остаточний вибір робитиме Михайло Вишиванюк. Однак, з впевненістю можна сказати, що хто б не пішов, без посади все одно не залишиться. 

Ігор Дебенко, політолог