Намір керівництва ВАТ «Укртелеком» з 1 березня скасувати посекундну тарифікацію місцевих дзвінків для користувачів застарілих аналогових АТС і водночас збільшити для них фіксовану щомісячну абонементну плату за стаціонарні телефони до 27,02 грн. для міських жителів та 12,02 грн. — для сільських, цілком ймовірно, може викликати зворотний ефект — істотно збільшити кількість тих, хто просто відмовиться від дротового зв’язку, замінивши його мобільним. Нині, як відомо, приватні особи, котрі не мають звички «зависати на телефоні», можуть користуватися тарифним планом, за яким розмір абонементної плати становить 19,73 грн. у містах та 10,51 грн. — у селах.

Відплив абонентів «Укртелекому» вже почався. Лише протягом січня—вересня минулого року приватні особи та організації й установи Івано-Франківщини відмовилися від трьох тисяч стаціонарних телефонних номерів. А чимало тих, хто вселяється у новозбудовані багатоповерхівки, взагалі не встановлює квартирні телефони, хоча ще два-три десятиріччя тому їхні батьки роками стояли у пільгових і звичайних чергах, очікуючи на вільний телефонний номер.

Безперечно, мобільний зв’язок, який, образно кажучи, можна носити в кишені, має серйозну перевагу над звичайним, прив’язаним до дротів телефонним апаратом. Та це лише одна з причин того, що ВАТ «Укртелеком» зазнає поразки у конкурентній боротьбі з операторами мобільного зв’язку. Монополіст стаціонарного телефонного зв’язку втрачає своїх клієнтів, на наше переконання, й через непомірно високі тарифи, які встановлює компанія.

Наведемо лише одне порівняння. За хвилинну розмову з абонентом, який у робочий день сидить в офісі біля телефону десь у Тернополі чи Києві, «Укртелекому» необхідно заплатити 50 копійок. А якщо ж дзвінок нам потрібно зробити на мобільний, то ми заплатимо 25 копійок. Але за умови, що наш співрозмовник користується стартовим пакетом «Укртелекому». А ось хвилина розмови зі стаціонарного телефону на мобільний телефон ТзОВ «Голден Телеком» коштуватиме 1,08 грн., а на телефони всіх інших операторів мобільного зв’язку ще дорожче — 1,20 грн. Тоді коли, наприклад, абоненти компанії «Київстар», які користуються тарифом «Єдина ціна», можуть дзвонити на стаціонарні телефони й абонентам усіх операторів мобільного по 25 копійок за хвилину. Незалежно від того, де перебуває наш співбесідник, — у Верховині чи в Луганську, Сімферополі або ж Полтаві. Навіть з урахуванням того, що ще 25 копійок необхідно заплатити за з’єднання, 10-хвилинна розмова коштуватиме 2,75 гривні, тоді як за такий же дзвінок зі стаціонарного «Укртелеком» виставить своєму клієнтові рахунок на 12 гривень. і це без врахування щомісячної абонементної плати.

Наразі добре те, що більшість жителів міст і сіл Прикарпаття все ж не поспішають відмовлятися від стаціонарних телефонів, забезпечуючи цим самим основну частину доходів зв’язківців. Зокрема, за даними Головного управління статистики в області, протягом січня—листопада 2010 року за рахунок абонементної плати й оплати місцевих розмов колектив івано-Франківської філії ВАТ «Укртелеком», який очолює Петро Романів, отримав понад 53 млн. грн. Ще понад 19,2 млн. грн. доходу принесла оплата приватними особами міжміських та міжнародних розмов. Тим часом витрати жителів краю на мобільний зв‘язок становили лише трохи більше ніж 38,3 мільйона гривень.

Але утримуючи наразі панівні позиції в сегменті з надання послуг зв’язку приватним особам, наша філія ВАТ «Укртелеком» не настільки впевнено почувається в секторі, де зосереджені корпоративні клієнти. Правда полягає в тому, що тарифи, встановлені єдиним українським оператором фіксованого зв’язку передусім на міжміські телефонні розмови, є непосильними для дуже багатьох організацій та установ і навіть комерційних структур. Тому, щоб заощадити кошти, багато з них насамперед знімають «вісімки» на службових телефонах, блокуючи цим самим вихід своїм працівникам до міжміської телефонної мережі, та укладають контракти з операторами мобільного зв’язку і обходяться декількома, а то й одним на всіх корпоративним телефоном для дзвінків своїм клієнтам і партнерам. І тут, як свідчать статистичні дані, виходить уже зовсім інша картина.

 За 11 місяців минулого року сукупний дохід операторів стільникового зв’язку становив понад 376,1 млн. грн. Тоді як доходи від стаціонарних телефонів, включаючи оплату міжміських і міжнародних розмов, тільки трохи перевищили 106,6 млн. грн. Це втроє менше, ніж «Київстару», «МТС» й іншим операторам принесли платежі від одних лишень корпоративних клієнтів.  

Напевно, варто зазначити, що керівництво «Укртелекому» необхідність утримування порівняно високих тарифів аргументує передусім тим, що дротовий зв’язок у сільській місцевості збитковий. Але водночас практично нічого не робиться для виходу з цього «мінуса». Хоча резерви, і немалі, існують віддавна. Наприклад, якщо зі ста сімей, які проживають у містах на Івано-Франківщині, в середньому 72, за даними на минулий рік, мали стаціонарні телефони, то в селах Прикарпаття через брак достатніх потужностей АТС фіксований телефонний зв’язок могли дозволити собі лише 29 родин.

Взагалі обрана керівництвом ВАТ «Укртелеком» стратегія збільшити абонентну плату, як вважають експерти газети «Дело», орієнтовно на 25 відсотків для третини своїх абонентів, не унікальна.

На жаль, дуже багато українських виробників та компаній, які надають різні послуги, в останні роки намагаються зберегти свою частку прибутків не за рахунок продажу більшої кількості товарів чи послуг, а за рахунок підвищення цін на них. Проте кількість гривень як у бюджетах корпоративних покупців, так і в гаманцях людей такими темпами не множиться. Суми, які вони готові витрачати на оплату телефонного спілкування, хоча й не малі, та все ж обмежені. І за умов доволі жорсткої конкуренції, в яких доводиться працювати працівникам «Укртелекому», це, образно кажучи, дуже нагадує намір зрізати ту єдину гілку, на якій «сидять» їхні доходи. А отже, й зарплата і самі робочі місця.