Політичний скандал довкола нагородження Національною премією імені Шевченка Василя Шкляра за роман "Чорний Ворон. Залишенець" спровокував дискусію про доцільність і природу самої Шевченківської премії

Спочатку це може видаватися позитивним зрушенням останніх часів - навкололітературні, навколокнижкові новини все частіше стають центральними. Більше того, вони призводять до широких дискусій, які є виявом позицій. Кожна така подія ще раз засвідчує про тривожний стан, в якому опинилося все українське в Україні, про твердість антиукраїнських намірів влади, про існування злісної п'ятої колони, про наростання масового невдоволення серед усього народу і про мужні вчинки поодиноких діячів культури та мистецтва, довкола яких мав би і може об'єднатися солідарний рух спротиву. А висловлення свого ставлення до цієї ситуації сприймається як вияв громадянської небайдужості.

Такою новиною останнього тижня були події, пов'язані з нагородженням Шевченківською премією письменника Василя Шкляра за роман «Чорний ворон».

Дивлячись на розвиток конфлікту - важливо, що усі фрагменти цього конфлікту були властиво висловлюваннями, тобто перебували у сфері «слово про слово», що, виявляється, є тепер справді найсуттєвішим - з'являється переконання, що це той ще один момент, в якому треба не залишитися осторонь, від якого щось залежить, який, можливо, дає шанс.

Справді, роман Василя Шкляра «Чорний ворон» («Залишенець») спочатку був номінований на Шевченківську премію у галузі літератури. Майже місяць тому УНІАН повідомило про те, що на засіданні шевченківського комітету було вирішено присудити премію Василеві Шкляру. Це здавалося закономірним, зважаючи на те, що «Чорний ворон» став однією з найчитаніших книжок останнього року.

Але через якийсь час сталася дивна річ. На одному із засідань, на якому був присутній міністр Табачник, директор харківського видавництва «Фоліо» Красовицький виступив із зауваженням, що в Україні діються неподобства, бо національну премію присуджують книжці, яка переповнена ксенофобськими настроями і розпалюванням міжнаціональної ворожнечі. Він підготував цілу добірку цитат із роману, в яких говориться про зло, яке походить від москалів і жидів, і про те, як з цим злом українці борються заради правди і майбутнього. З цього доносу все почалося. Всі зацікавлені кинулися перечитувати і шукати. Знаходили і починали міркувати вголос, висловлюючи свою громадянську позицію. Якийсь комуніст-депутат Європарламенту сказав, що буде про цей жах трубити у світі. Дискусія розлізлася на кілька рівнів - про літературну якість, про історичну правду, про різні ґатунки ксенофобії, про утиски, про шевченківський комітет - але всі ці рівні перемішалися в одному котлі, і з цього не могло вийти жодної глибокої і корисної дискусії.

Тим часом наступний крок зробив сам Шкляр. Напередодні указу президента про присудження цьогорічної Шевченківської премії він сам звернувся до президента з листом. У листі Шкляр говорив, що він дуже поважає президента, але просить врахувати у тому указі, що він бажає перенести вручення йому його премії на той час, коли міністром освіти не буде Дмитро Табачник.

Наступного дня з'явився указ президента. У цьому лаконічному і місткому документі ніякого Шкляра, ніякого «Чорного ворона» взагалі ніяк не було згадано. Шевченківську премію отримали упорядники десятитомного видання творів Франка, достойні люди за достойну працю.

Але суперечки довкола «Чорного ворона» розпалилися ще більше. Усіх задіяних навіть запросили у телевізор, де вони далі дискутували на очах мільйонів.

Різні газети брали про це коментарі, а коментатори на сайтах самі ділилися думками і почуттями. Найпомітнішим став відгук Юрія Андруховича, який запропонував українцям самим скластися на альтернативну премію Шкляреві, яка не буде залежати від влади. При цьому він сказав, що в такий спосіб можна непогано об'єднатися і взути владу. Пізніше Шкляр заявив, що здобуті таким чином гроші він би передав на українську справу. Натомість Ганна Герман підсумувала, що їй здається дикунством вишукувати у романі прояви ксенофобії.

Головне, що випливає з цього всього, що у день вручення Шевченківської премії - 9 березня, день народження Тараса Шевченка - Дмитро Табачник буде міністром освіти.

Зрозуміло, що такий динамічний сюжет новин викликає відчуття, що вже ця подія може стати тим моментом, який дає шанс щось вирішити.

Але, відсторонившись від першої хвилі обурення і гніву, стає зрозуміло, що саме викликання цієї емоційної хвилі з різних боків може бути єдиною метою усієї інформаційної комбінації. Просто ще одна буря у склянці, яка відволікає увагу на деякий час. Бо та дискусія, яка навіть може вирости з такої бурі, буде ще кращим відволіканням уваги від принципових питань, від вирішення яких залежить дійсність. А цей скандал мине і забудеться, коли будуть підсунені інші доленосні моменти.

Через поверхневість поставлених питань усі фігуранти справи виглядають дещо комічними. З іншого боку - всі вони праві.

Про ксенофобію в історичному романі, присвяченому самозахистові українського селянства від большевистської Російської держави, взагалі нема що говорити. Це смішно, навіть якщо згадувати історію і стверджувати, що події відтворено правдиво. Так само не викликає сумнівів, що роман заслуговує на найвищу національну нагороду. Як і те, що цілком міг би без неї обійтися.

Зрозуміло, що багатьом громадянам України страшенно не подобається те, що написано, що хтось таке пише, що таке друкують і читають, що таке пропонують на найвищу нагороду цієї країни. До того ж, саме з таких громадян складається тепер те, що ми називаємо українською владою.

Звичайно, що Василь Шкляр хотів стати лауреатом Шевченківської премії, адже він український письменник. І добре, що він відчув, що його роман не всім подобається, що проти нього плетуться якісь інтриги. Але, мабуть, збирати йому на альтернативну премію якось недоречно. Хоча би тому, що багато хто не отримав всіляких премій, і багато є інших справ, на які вже багато років ніяк не вдається зібрати гроші.

Цілком добре для демократичної країни, що так багато людей могло виразити свою думку, свої різні думки. Натомість незрозумілою залишаються дії самого Шкляра. Вони непослідовні. Він радий, що роман викликав резонанс, але йому не подобаються нападки і звинувачення. Він готовий прийняти Шевченківську премію, але не хоче її отримувати за такого керівництва. До того ж, чинить якось дріб'язково - дуже поважаючи головного, просить звільнити того, хто йому не подобається, якщо головний так хоче вручити цю нагороду. Біда Шкляра якась поверхнева - не може взяти свого подарунка, бо причина всіх бід - Табачник.

У цій ситуації викликає захоплення, як гарно повелися наперсточники з клієнтом, який хотів виграти, вступивши у їхню гру. Якого обурює не те, що з ним граються і він не дозволяє собі у це повірити, а те, що він цього разу не вгадав, де кулька.

Прочитавши прохального листа Шкляра, президент вчинив по-соломонівськи. Керуючись легальними правилами Шевченківської премії, він навіть не запропонував Шкляреві те, від чого той погрожував частково відмовитися. Якщо уважно придивитися до документальної частини цієї історії, то виходить, що сам Шкляр все це вигадав. Всі знають, що все зле, а доказати неможливо.

Примітно, що цього разу конфлікт став перевіркою ставлення до Шевченківської премії. До цієї витісненої проблеми, яка є значно важливіша від реакції на будь-які романи. Власне про саму інституцію Шевченківської премії практично не згадувалося. Знаючи, що довкола неї щось не так, письменники не наважуються визнати, що вона сама щось не так. Тобто небезпечними є не інтриги, які мусять бути довкола кожної національної премії, а саме тривання цієї премії. Трохи страшно таке говорити, адже премія освячена іменем Шевченка. І ми живемо на українській землі, і велика українська література - це більше, ніж той чи інший уряд і президент. Але не треба боятися Шевченка. Його іменем освячені не тільки премії, але і фізичне нищення української літератури. Зрештою, не варто забувати, що премію його імені встановили свого часу у Москві. Тепер вона зі всім тим багажем перейшла до нас. Шевченківська премія - це унаочнення спадкоємства, демонстрація того, що сучасна держава Україна за своєю суттю є добре законсервованою радянською Україною, в якій свого часу було легалізовано антирадянську Україну. Історична українсько-радянська війна, описана у романі Шкляра, продовжується у вигляді війни історії. Радянська і антирадянська версії спричиняють протистояння куди серйозніше, ніж розділ Схід-Захід. Теперішня українська влада є радянською. Сучасний український письменник Василь Шкляр є антирадянським. Вони живуть в одній країні. Цього разу їх поєднала причетність до національної премії України. Яку форму співпраці одне з одним вони виберуть, залежить від їхньої готовності прийняти протилежність історій. А це вже є досягненням України антирадянської.

Галицький кореспондент

 

11 Березня 2011, 12:16
Теги:

Версія для друку
Якщо ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Погода, Новости, загрузка...


Коментарі:

Автор: , 11 Березня 2011, 12:25
Відповісти

Додати новий коментар



Останні новини з категорії Політика:
Головою Космацької ОТГ обрали діючого голову сільської ради
19 Грудня 2016, 18:31
У Тлумачі 12 партій змагатимуться за 26 депутатських мандатів
16 Грудня 2016, 18:54
Три територіальні громади Коломийщини через тиждень обиратимуть місцеву владу
08 Грудня 2016, 18:06
Троє прикарпатців увійшли до складу політради партії "Укроп"
28 Листопада 2016, 8:37
На Прикарпатті стартувала підготовка до перших виборів в об’єднаних громадах
08 Листопада 2016, 20:04
18 грудня у семи ОТГ Івано-Франківщини відбудуться вибори
11 Жовтня 2016, 9:43
На Прикарпатті 8 об’єднаних громад чекають на вибори
04 Жовтня 2016, 20:39
Михайло Королик очолив Івано-Франківську обласну організацію ВО "Свобода"
20 Вересня 2016, 21:28
ЦВК прийняла 100% протоколів з ОВК. Переміг Віктор Шевченко
18 Липня 2016, 20:16
Чесно: Вибори на Прикарпатті – змагання політичних обіцянок
14 Липня 2016, 18:27
Левко Лук’яненко у Франківську: “Сьогодні потрібно зробити парламент більш гідним”
12 Липня 2016, 16:17
У виборах по 85 округу члени ДВК від “технічних” кандидатів де-факто працюватимуть на одного кандидата
06 Липня 2016, 20:05
У Калуші на базарі Тягнибок агітував за кандидата від “Свободи”
04 Липня 2016, 10:07
Вибори на Прикарпатті: коли і кого з кандидатів ми почуємо і побачимо?
01 Липня 2016, 13:17
У виборчому окрузі №85 виборців спокушають безкоштовними святами, подарунками та екскурсіями
30 Червня 2016, 11:50
Велика кількість кандидатів – політична технологія для дезорієнтації виборців, – М.Лисюк голова КВУ в області
24 Червня 2016, 14:29
Стали відомі імена ще трьох кандидатів у парламент по округу №85
16 Червня 2016, 8:07
На калуському окрузі зареєстровано вже дев’ять кандидатів
13 Червня 2016, 17:20
ОПОРА: ЦВК зареєструвала ще 3 кандидатів по округу №85 та здійснило заміну у складі комісії
08 Червня 2016, 12:23
На Прикарпатті селяни не пішли голосувати, тому що не впевнені, що їм виділять кошти на дитячий садок
28 Березня 2016, 20:53
Нині в «Правому секторі» відбуваються неконтрольовані процеси, – Ярош
26 Лютого 2016, 18:58
Сич стверджує, що сесію обласної ради не скликають через БПП
26 Листопада 2015, 21:23
Ігор Насалик привітав Руслана Марцінківа з перемогою
16 Листопада 2015, 17:43
ЦВК оприлюднила інформацію про явку в другому турі місцевих виборів
16 Листопада 2015, 15:21
Івано-Франківська ТВК оголосила результати виборів в Івано-Франківську
16 Листопада 2015, 12:02