Сир, масло, сметана… Продукти, які мали би бути на наших столах щодня, для декого вже давно перейшли у розряд делікатесів. А все через те, що молока в Україні виробляють усе менше, а кількість великої рогатої худоби — зменшується все більше. Молокопереробники нарікають на дефіцит сировини, селяни — на те, що молока практично ніде не приймають, тому немає сенсу тримати корів. На Калущині за останніх два десятиліття поголів’я худоби скоротилося у п’ять разів. Фермери взагалі відмовилися вирощувати корів. Цьогоріч їм обіцяють доплати. Та чи сприятиме це відродженню у районі фермерства?

Стандартне українське молочне господарство — одна-дві корови, за якими доглядають пенсіонери. Утримувати більше худоби людям не під силу: ані фінансово, ані фізично. Більше того, з кожним роком селяни все частіше продають корів, відмовляючись, таким чином, не лише від зайвого клопоту, але — і від молока. Так, у 2010 році його виробництво, порівняно із 1990-им, скоротилося більш, ніж удвічі — до 11 мільйонів тонн. Відповідно, вдвічі впало і споживання — до 9 мільйонів тонн.

Як повідомив начальник управління агропромислового розвитку Калуської райдержадміністрації Богдан Мудрик, із 40 000 голів худоби, які утримувала Калущина ще 20 років тому, сьогодні залишилося 8 900 штук. Фактично всі — в особистих селянських господарствах. І кількість корів — невпинно скорочується.

— Ми маємо сьогодні серйозну проблему з продуктами харчування, зокрема, молочними, — ділиться Богдан Мудрик. — Оскільки торік основні обсяги виробництва молока були зосереджені в особистих господарствах населення, яке у 88,6%, за вибірковими даними, утримує по одній-дві корови, технологічно забезпечити необхідну якість молока — неможливо. Тому переробні підприємства приймають його лише другим гатунком. У результаті — через низьку якість молока виникають проблеми з виробництвом якісних молочних продуктів та їхньою реалізацією. 

Водночас, зазначає посадовець, не відповідає сучасним вимогам і рівень продуктивності молочних корів, який в останні роки становив 3,6-3,8 тис. кг молока на корову, і є значно нижчим, ніж у провідних країнах світу. 

Селянам — доплати…

За таких умов потенційні можливості збільшення виробництва молока у господарствах населення — повністю вичерпані, а фермерські господарства практично не займаються молочним скотарством. Щоб виправити ситуацію, влада обіцяє стимул: фінансовий. Причому, не лише великим тваринницьким комплексам, але й індивідуальним власникам худоби з числа селян-одноосібників. 

У Державному бюджеті навіть передбачили понад чотири мільярди гривень, більша частина з яких — на дотацію на кожну голову великої рогатої худоби і на стимулювання саме молочного виробництва. На початку року селянам обіцяли по 1000 гривень за кожну корову, яку вони утримують, та ще по 5000 гривень — за кожну нову корову, вирощену з телиці. До кінця січня у Кабінеті міністрів мали остаточно сформулювати механізм розрахунку відповідних дотацій.

— Наразі цей механізм не сформовано, — каже Богдан Мудрик. — Хоча, згідно з проектом, люди, справді, мали би отримувати відповідні доплати. Окрім того, планували виплачувати і по 1,5 грн. дотації за кожен кілограм зданого м’яса. Утім, чи буде фінансування програми з Держбюджету, поки що однозначно сказати не можу.

Схожі виплати, хоча й удвічі менші, людям обіцяли і торік. Проте, програма так і не була підкріплена фінансово. Тому додаткових грошей за утримання корів селяни так і не дочекалися. А загалом, за розвиток сільського господарства держава взялася ще у 2001 році, передбачивши виплати сільськогосподарським виробникам за вирощену і реалізовану велику рогату худобу, свиней, птицю. Розмір виплат щорічно змінювали. У перший рік за кілограм живої ваги молодняка великої рогатої худоби, проданої переробним підприємствам, можна було отримати 1,05 грн. доплати; у 2004-2005 роках — 1,30 грн.; у 2006-му — 1,40 грн. До 2008 року розмір дотації виріс до 2,90 грн., а у 2009-му — впав до 1 грн. На початку минулого року її перестали виплачувати взагалі: у Держбюджеті не вистачило коштів. Таким чином, до 2010 року борг держави населенню за велику рогату худобу тільки в Івано-Франківській області сягнув понад 9 млн. гривень. 

Між тим, якщо навіть гроші будуть, їх зможуть отримати лише господарі зареєстрованих корів. Реєстрація — платна. Тому не всі власники худоби із нею поспішають. 

— Закон "Про ідентифікацію та реєстрацію тварин" вимагає, щоб свійська тварина мала відповідні документи. При кожній сільській раді над виконанням цього завдання працює конкретна людина. Тому проблем із реєстрацією тварин не повинно виникати. Худобі проколюють вуха та чіпляють спеціальну бірку з номером.  Власнику — видають паспорт із вказаною датою народження тварини, її походженням, кличкою, статтю, породою. У паспорті також вказують персональні дані власника тварини. Вартість послуги для населення — 60 гривень, — зазначив Богдан Мудрик.

Трохи дешевшими є реєстрація вівці та кози, яка обходиться населенню у 30 гривень. Нижчі ставки і для юридичних осіб: 48 гривень — за корову, 24 гривні — за вівцю чи козу. Посадовці пояснюють це тим, що юридичні особи ідентифікують велику кількість поголів’я, а фізичні — одну-дві штуки. 

…фермерам — преференції

Попри те, що отримати обіцяні державою гроші — непросто, на цей рік в області посилений розвиток тваринництва проголосили пріоритетним напрямком. Так, у квітні-травні з Австралії на Прикарпаття мають завезти 30 тис. голів племінної худоби (одна з інвестиційних компаній обіцяє вкласти у проект майже 150 млн. доларів. — Авт.). Тварини, щоправда, не молочної, а м’ясної породи. Але це, на думку голови облдержадміністрації Михайла Вишиванюка, допоможе відновити тваринницьку галузь, зокрема, і виробництво м’яса. Крім того, губернатор вірить у відродження вівчарства у гірських районах.

Минулого тижня програму збереження і розвитку тваринництва на поточний рік затвердила і Калуська районна рада. Серед пріоритетів — збільшення поголів’я молочних корів й обсягів виробництва молока, а також — підвищення якості молока, що виробляється. Окрім того, заплановано збільшити кількість пунктів штучного осіменіння у селах району, а відтак, — поліпшити племінну та продуктивну якість худоби у населення.

— На виконання програми передбачено конкретні кошти і відповідні заходи, — акцентує Богдан Мудрик. — Скажімо, для здешевлення вартості надання послуг щодо штучного осіменіння великої рогатої худоби з районного бюджету буде спрямовано 16 тис. гривень. Ще 50 тис. гривень передбачено на збільшення поголів’я тварин у фермерських господарствах. Зокрема, ми готові повертати 50% вартості від кожної купленої корови. Також — на фінансову підтримку новостворених кооперативів у програмі передбачено 20 тис. гривень.

Влада сподівається, що виконання програми не лише дасть змогу збільшити поголів’я корів, а, відповідно, — і кількість молока та м’яса, але і допоможе у створенні нових робочих місць у селах району. Богдан Мудрик стверджує: фермери готові працювати над розведенням корів. Тож, якщо вони отримають бодай найменшу підтримку влади, результат — буде. 

Наразі ж у Калуському районі велику рогату худобу вирощують лише у двох селах. У Кропивнику, зокрема, невеличке господарство налічує 30 корів. Ще 194 корови м’ясної породи — у  господарстві "Тисмениця", що орендує землю у Довгому Войнилові.