«Галичина» вже не вперше торкається теми «палаючої землі» у Лісній Слобідці, залучала до дискусії відомих фахівців і науковців. Та, виглядає, що геологорозвідувальні роботи торік восени починали якось поспіхом, без належної наукової підготовки чи дискусії, хоч і з обнадійливими прогнозами щодо локалізації природного газу. Поза увагою залишилася, як на нас, досить раціональна точка зору  академіка Української нафтогазової академії професора Олександра Петровського, який, наголошуючи на її суб’єктивності, зазначав, що використання такого природного газу для опалення будинків — дуже важкий і трудомісткий процес, а саме дослідження може коштувати кілька мільйонів. Науковець розмірковував про можливість хіба що використання газовиявів для сільських парників чи сушарок. А також поділився з практикою приборкання газовиявів в інших країнах, зокрема в Азербайджані: «Неподалік Баку такі газовияви непоодинокі. Їх там використовують як одну з місцевих екзот у туристичній галузі, розвиваючи навколо відповідну інфраструктуру і приваблюючи таким чином туристів.  Є випадки, що через десятки років такі «факели» згасали самі по собі. Але такий газ має горіти — тоді він безпечний».
То, може, і Лісна Слобідка, зокрема «палаюча земля» на вулиці Кринички,  могла б претендувати на таку собі туристичну дивовижу? Звичайно, якщо її належно облаштувати і причепурити. То й вогонь з часом «відробив» би ті кошти, що продовжує нестримно «пожирати», випробовуючи і міцність Держбюджету, і терпіння нафтогазорозвідувальників.