Як  взяти в користування на 49 років 20 тисяч (!) гектарів мисливських  угідь – з горами, річками, деревами, оленями, косулями, лисицями і… гуцулами? Про це напевне знають деякі «підприємливі» чиновники на Закарпатті. Принаймні в цій історії вони відверто продемонстрували, що грошей, потрібних «зв’язків», зговірливих посадовців і вправності рук достатньо, аби зробити потрібну «бумажку», яка підтвердить їх право почуватися панами на чужій землі. Але про все по-порядку…

В одне з  урочищ у гірському районі Закарпаття прийшли з перевіркою двоє працівників  лісової охорони, котрі здійснювали  патрулювання території державного лісового фонду. До них підійшов такий собі Василь, представившись керівником та співвласником товариства мисливців і рибалок фірми "Г.". Цей чоловік почав перешкоджати службовцям здійснювати обхід. Побачивши, що обидва лісники не мають наміру його слухати, Василь почав погрожувати лісовим охоронцям. Тож у перевіряючих виникла небезпідставна підозра: тут щось нечисто, і вони звернулися із заявою у чергову частину райвідділу міліції. Діяльність цієї фірми вирішили ретельно перевірити працівники підрозділу Державної служби боротьби з економічною злочинністю.

Під час  перевірки на світ білий стали  випливати вельми цікаві деталі. Зокрема  з'ясувалося, що документи, котрі перевіряли правоохоронці, виявилися справжнісінькою "липою". Якісь особи спромоглися підробити документ – погодження про надання мисливських угідь для користування фірмі "Г" загальною площею близько 20 тисяч (!) гектарів. У документі був підроблений підпис та рукописний текст від імені голови однієї з сільських рад району. А згодом цю "липу" начебто подали в область для погодження, де нібито уклали договір про умови ведення мисливського господарства, згідно з яким товариству "Г" надали землю в користування на 49 років.

Якщо врахувати, що на згаданих угіддях водиться чимало звірини - олені, козулі, кабани, лисиці, куниці, борсуки, то можна уявити масштаби діяльності (а точніше - злодіяння) та завданих державі збитків фальсифікаторами. Що вже й казати про місцевих жителів, які перестали бути господарями «на нашій не своїй землі».