Оплата за енергоносії могла б бути для людей чи не вдвоє менша, але для цього треба вміти правильно захиститись від холоду. Науковці з Івано-Франківська наочно показують, де вікна, двері, стеля і стіни мають щілини, через які просочуються разом із теплом й людські гроші.

Допомагає при цьому спеціальний прилад термоанемометр (тепловізор), який демонструє витікання тепла, — розповідає Андрій Яворський, доцент кафедри технічної діагностики і моніторингу івано-Франківського університету нафти і газу. — Обігрівати повітря та подвір’я не є доцільною справою, тому треба знати куди втікає тепло».

Один із перших енергоаудитів науковці провели у власному університеті. Об’єктом дослідження стала котельня, яка мала б забезпечувати теплом півмікрорайону та ВНЗ. Результати шокували: направивши монітор приладу, ззовні схожого на відеокамеру, на труби, вікна, зовнішню частину стін, молоді науковці побачили все в яскравих кольорах. «Це так звана теплова картина, за її допомогою ми можемо знати, де відбувається витікання тепла, — пояснює А. Яворський. — Чимало людей вважають, що, встановивши металопластикові вікна, вони збережуть тепло в оселях. Але ж заміна допомагає лише частково. Тепло «втікає» і через погану цегляну кладку стіни, теплоізоляцію панелей, порушення структури штукатурки і т ін. Так виникають містки холоду, через які тепло витягується назовні».

Отож стало очевидним, що прикарпатський технічний ВНЗ платив заѕ обігрів вулиці та землі біля університету. Від 30 до 40 відсотків тепла губилося в мережах. Після енергоаудиту у ВНЗ зекономили близько півмільйона гривень. А далі вирішили збудували власну котельню, поміняли вікна й утеплили стіни. і хоча кошти на це знадобились чималі, нині результат очевидний: університет уже не платить астрономічні суми за газ.

За словами доцента кафедри технічної діагностики і моніторингу Ігоря Рибіцького, таку саму картину теплових втрат можна спостерігати всюди. А грошовий тягар і за втрати перекладається на плечі споживачів. Дослідження показали: найбільше втрат у панельних будинках. Товщина стін у таких спорудах лише 30 сантиметрів, тоді як у цегляному — не менше 60. Але виправити ситуацію все ж можна. Спочатку варто з’ясувати, звідки саме з багатоквартирного будинку чи приватного помешкання просочується тепло. Щоправда, справа ця не з дешевих. Комплексна перевірка тепловізором на витікання тепла коштує кілька тисяч гривень. Та коли врахувати сучасні ціни на блакитне паливо, такі роботи окупляться за рік-два.

Другою причиною, через яку люди платять величезні суми за газ, є погана якість палива. Дізнатися склад газу, який подають споживачам, допоможе інший винахід науковців з кафедри технічної діагностики технічного університету нафти і газу. Тут вже успішно випробували  установку для експрес-контролю теплоти згорання природного газу. Аналогів в Україні новинка не має.

Ідея її  створення з’явилася в прикарпатських науковців після того, як почастішали скарги людей на якість газу. Через це  маємо парадокс: торішньої дуже холодної зими люди, виявляється, споживали газу менше, аніж цього року у відносно не холодні зимові місяці. Все просто — до газу додають різні домішки. Виявити їх допоможе ноу-хау прикарпатців. Ця установка показує, чого і скільки є в паливі з газових мереж, каже директор науково-дослідного інституту ІФНТУНГу Максим Карпаш.

Прикарпатці дослідили, що якісні показники газу постійно змінюються. Газ може бути навіть вологий. А наші газотранспортні системи нездатні осушити його. Таким чином, волога потрапляє до споживача та знищує газове обладнання. Чималенька кількість у газі й азоту.

«Вміст цього інертного газу визначити практично неможливо, — мовить М. Карпаш. — При цьому він не горить. Лише додає об’єму. А лічильник при цьому справно накручує кубометри та рахує й азот. В оселі тепліше не стає. Навіть чайник закипає значно довше».

До речі, в Європі платять не за кубометри, а за енергію, яка утворюється від його згорання. А в контрактах на поставку газу з Росії дозволяється п’ять відсотків вмісту азоту в паливі, які в підсумку для споживачів становлять величезні непродуктивні витрати коштів. Отже, відтепер виміряти й реалізовувати такий європейський підхід до вартості газу можна і в Україні.