Стосунки людини і влади завжди є непростими. А земельні — й поготів. Законодавча диференціація земель, розташованих у межах населеного пункту і підпорядкованих органам місцевого самоврядування, та земель поза межами населеного пункту, підпорядкованих держадміністраціям, як свідчить приватизаційна практика, себе не виправдовує, а навпаки — заводить людей у непрохідні бюрократичні «чагарники». І дорогу з них, замість єдиної державної програми, у різних регіонах області шукають самотужки і по-різному.
Наприклад, чимало сіл практикують перемежовування населених пунктів: вишукують кошти (попри те, що на це Земельним кодексом України мали б направлятися кошти з Держбюджету), виготовляють нові генплани сіл і традиційно сільські сіножаті чи пасовища включають у межі населених пунктів. І в таких випадках відтак не відбуваються схожі катавасії, про які, наприклад, засвідчила історія з жителькою села Пнева Надвірнянського району Юстиною Гордійчук у зв’язку з намірами селянки приватизувати земельну ділянку 0,6572 га за межами населеного пункту для ведення особистого сільського господарства — сінокосу — в урочищі «Ціпцюра». «Михайле Васильовичу, — звертається жінка в листі до голови облдержадміністрації, прокурора області і редакції газети, — ваші підлеглі підставляють вас: керівники Держкомзему в області користають з того, що ваші заступники не контролюють їх щодо якості надання повних і обррунтованих відповідей. Дійшли до того, що направлені вами скарги для розгляду в Держкомзем або не розглядають зовсім, або замість відповідей «годують» людей відписками...»
Юстинина «Ціпцюра»
Урочище «Ціпцюра» — на верхах, за три кілометри від сіл Пнева і за півкілометра від Гвозда, займає площу 54,5 га — є територією Пнівської сільської ради, але належить до земель за межами населеного пункту, не є лісфондом Надвірнянського спецагролісгоспу. Площа ж земельних ділянок, якими, за інформацією Пнівської сільської ради, 13 селян користуються як сінокосом, становить 6,4000 га.
...Історія з Юстининою приватизацією — не виняток з правил, хіба в тому, що жінка 1935 року народження завдяки допомозі родини не опустила руки з відчаю, а й надалі пробиває стіну чиновницької бездіяльності. Юстина Василівна — вдова, тримає дві корівчини і жартує: «ўаздую, аби’м до дітей руку не наставлялаѕ» А приватизувати ще дідівські сіножаті вирішила радше з доброї пам’яті про працьовиту родину Гордійчуків та ще з відчаю. «На «Ціпцюрі» вже мало хто раздує, тож пастухи з сусіднього села часто підпасають сіножаті. А як починаю їм докоряти за шкоду, то кажуть: «А покажіт документ, що то вашеѕ»
— Тож два роки тому сільська рада дала позитивне рішення для збору всіх необхідних документів для приватизації. І на підставі цього рішення ми звернулися до Держкомзему з проханням надати нам висновки. Ділянка належить ще моєму дідові. У 1951 році цей сінокіс забрали під колгосп, ми тоді косили за десяту копицю — одну собі, а дев’ять — у колгосп. Згодом, вже як Україна стала незалежною, ми на ділянці господарювали для себе. Але перепрошую, що відволіклася, у Держкомземі нам відмовили. Кажуть, що згідно з картою формування території села Пнева на нашій ділянці не сінокоси, а чагарники (на карті 1999 року і справді позначено чагарники. — Авт.). То я звернулася у Надвірнянську райдержадміністрацію, де відповіли, що не заперечують проти приватизації згаданої ділянки, запропонували Держкомзему в районі надати мені відповідні висновки. А якщо ні, то обррунтовану відповідь про відмову. Але ні пропозицію райдержадміністрації не виконали, ані вмотивованої відповіді ми не одержали. Ось чому вимушена була звернутися до голови облдержадміністрації Михайла Вишиванюка. і так разів зо п’ять. Але й обласні держкомземівці давали мені відписки, бо на одні й ті ж питання надходили суперечливі відповіді.
— У чому, Юстино Василівно, суть причин відмови?
— Кажуть, що допущено помилку в карті формування території села: де сінокіс, позначено, що то чагарник.
— А який вихід із тієї ситуації запропонували?
— Звернутися до райдержадміністрації, щоб виділили кошти для внесення змін у карту формування території села.
— Ви звернулися?
— Так... Але ситуація з коштами така, що, на мою думку, краще висновки надати за фактом — за даними протоколу комісії. Ми ж не одні раздуємо на «Ціпцюрі», є й інші межовики. і ще — наша ділянка відповідає вимогам Держстандарту. І в цьому члени комісії з районного Держкомзему і сільської ради, коли виїжджали на місце, пересвідчилися. Але жодного акта чомусь тоді не склали. Бо, очевидно, в такому разі довелося б визнати свою помилку...
Насправді ділянка, яку Юстина Василівна хоче приватизувати в урочищі «Ціпцюра», не є чагарниками. Хоч відповідний відсоток вони й займають. А кожен, хто прагне в цьому пересвідчитися, може й на «Ціпцюру» не їхати — досить в інтернет-джерела заглянути.
Вихід є — не бездіяти
Такі ситуації, в якій опинилася Юстина Гордійчук із села Пнева, типові не лише для Надвірнянщини — чимало сільських керівників чи селян й з інших районів області вже у цьому пересвідчилися. Одні сільські голови, як і чиновники-виконавці та чиновники-законотворці, таку приватизаційну проблему називають глухим кутом і нічого не роблять, інші — активно шукають шляхи її розв’язання. Тож із запитанням, як можна вийти із ситуації такого «приватизаційного» глухого кута, ми звернулися до сільського голови села Пнева Василя Гладиша.
— На мою думку, — каже Василь Миколайович, — значною мірою причиною таких проблем є законодавча недолугість. Наприклад, та ж ділянка Юстини Василівни — одночасно розташована на території Пнівської сільради (включає ще села Мозолівку і Білозорину. — Авт.) і за межами населеного пункту. Якщо коротко — державний акт про приватизацію в цьому разі підписує вже не сільський голова, а керівник райдержадміністрації. Думаю, що землями сільської ради — в межах населеного пункту і за межами — мала б розпоряджатися сільська рада. Бо хто краще володіє ситуацією на місцях, як не сільські керівники та депутати місцевих рад. Сама процедура приватизації, яка існує, правильна, але дуже громіздка. Та ще й витратна. Людина має заплатити тисячі, щоб приватизувати клаптик землі.
— То що ж мали б робити Юстина Гордійчук, інші пнівчани або чиновники?
— Хто виготовляв наявну карту формування території села, я не знаю. Може, ще робили їх на основі колишніх колгоспнихѕ Але й за колгоспів, з діда-прадіда люди там мали сінокоси. Я вже цікавився процедурою, щоби всю територію сільської ради — пасовища, сіножаті — включити у межі села. Цей шлях нелегкий, бо значні кошти потрібні для нового генплану забудови села.
— Які приблизно?
— Якщо у нас тисяча гектарів, а за один гектар треба заплатити по тисячі гривень, — рахуйте: десь мільйон. Для сільського бюджету це непідйомні кошти. Можливе і залучення спонсорських коштів, але, погодьтеся, важко знайти такого благодійника, який би відтак не мав особистої «цікавости» до тих земельних ділянок...
— А чи багато ваших односельців хотіли б приватизувати собі земельні ділянки, як Юстина Гордійчук?
— З заявами про бажання приватизувати земельні ділянки за межами населеного пункту до нас звернулося 62 жителів села. А майже дві сотні людей загалом мають аналогічні приватизаційні проблеми. Бо Пнів, дякувати Богу, живе і розростаєтьсяѕ
Володимир КАЛІЧКО, голова Надвірнянської РДА:
— Вже торік для виготовлення генеральних планів населених пунктів Надвірнянського району ми використали 200 тис. грн., а на цей рік у бюджеті заклали ще 100 тис. Село Пнів — недотаційне, тож керівництво села вирішуватиме і вже вирішує цю проблему самотужки. Що ж до ситуації навколо проблеми приватизації земельної ділянки в урочищі «Ціпцюра» жителькою села Юстиною Гордійчук, то і вона вирішуватиметься.
Версія для друку
Якщо ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Останні новини з категорії Життя:
21 Січня 2018, 18:12
30 Грудня 2016, 17:20
30 Грудня 2016, 16:57
30 Грудня 2016, 16:31
30 Грудня 2016, 16:03
30 Грудня 2016, 15:42
30 Грудня 2016, 14:31
30 Грудня 2016, 14:05
30 Грудня 2016, 13:40
30 Грудня 2016, 11:48
30 Грудня 2016, 10:57
30 Грудня 2016, 10:33
29 Грудня 2016, 22:12
29 Грудня 2016, 21:21
29 Грудня 2016, 20:56
29 Грудня 2016, 20:34
29 Грудня 2016, 20:05
29 Грудня 2016, 19:45
29 Грудня 2016, 18:29
29 Грудня 2016, 17:42
29 Грудня 2016, 15:40
29 Грудня 2016, 14:55
29 Грудня 2016, 14:30
29 Грудня 2016, 13:13