В Івано-Франківську шукають кандидатуру на посаду головного міського архітектора. Кого ж призначать: "свою людину" для контролю за "касою" забудівників чи людину для міста? Який взагалі потрібен головний архітектор Івано-Франківську?

Івано-Франківськ часто величають європейським містом, втім, баланс між бажаним і дійсним в цих самовихваляннях давно порушено на користь першого. Найпростіший і найбільш очевидний аргумент місцевих "євроскептиків" - архітектурне обличчя Івано-Франківська, безнадійно спотворене впродовж останніх двадцяти років, передовсім - за роки "будівельного буму" 2000-2007.

За "архітектурне обличчя" безпосередньо відповідає головний міський архітектор - начальник управління архітектури і містобудування міськвиконкому. Саме його підпис матеріалізується на довгі десятиліття у вигляді житлових кварталів, "ущільненої забудови", відновлених чи знищених пам'яток. Від нього залежить, чи матимуть мешканці дитячі майданчики й зелені зони, чи, навпаки, задихатимуться в кам'яному мішку серед недолугих торгових центрів і "дев'яток". І з успіхами, і з помилками головного архітектора громаді доведеться жити довгі роки, тому його рішення не можна виправдати залежністю від мера чи забаганок будівельного лобі в міській раді. Втім, саме лояльність до міського голови і готовність до "конструктивної співпраці" з будівельними компаніями залишалися головними вимогами для призначення на посаду головного архітектора.

Тому зазвичай зі зміною міського голови мінявся й очільник міської архітектури, який був передовсім агентом і "смотрящим" мера на місцевому будівельному ринку.

Сьогодні крісло головного архітектора Івано-Франківська знову вільне: стараннями фракції "Свобода" в міській раді управління архітектури перейменували на департамент - і Ігор Гаркот позбувся посади. Хоча в кабінеті мера все той же Віктор Анушкевичус. Втім, схоже, все-таки вже не той: усунення його ставленика Ігоря Гаркота "свободівською" більшістю в міськраді недвозначно свідчить, в чиїх в руках сьогодні реальна влада.

Які вимоги "свободівці" випишуть претендентам на посаду головного архітектора? Оберуть "свою людину" для контролю за "касою" забудівників чи людину для міста? Який нам, врешті, потрібен архітектор?

Замість планування - "стоячі об'єкти"

Архітектура сучасного Івано-Франківська, за винятком історичного середмістя, починається з 70-х років минулого століття. У той час якраз зводилися перші "спальні" мікрорайони Івано-Франківська - Каскад, Позитрон, Пасічну. Як зазначає перший заступник міського голови Зіновій Фітель, це була правильна архітектура з погляду не комфортності квартир, а з точки зору забудови цілої площі. «Планувалися сквери і дитячі майданчики, тобто планувалося широко, не шкодуючи території», - каже заступник мера.

У 90-х роках з'явилися нові матеріали і технології, що не могло не позначитися на міській архітектурі. Увійшли в моду металопластикові вікна, нерідко витісняючи елегантні старі дерев'яні конструкції. Понтово заблищали перші скляні фасади. «Якщо у 70-ті - 80-ті роки більше уваги зверталося на планування території, проспектів, вулиць, місць відпочинку, то в 90-х роках почалися будуватися окремі стоячі об'єкти з архітектурним акцентом», - спробував пояснити зміну тенденцій Зіновій Фітель.

Ці малоестетичні "стоячі об'єкти" тотально запанували в період будівельного буму наприкінці 2000-2007 років, протискаючись у внутрішні дворики між старими будинками, витісняючи сквери і зелені зони, окуповуючи території шкіл, дитсадків і навіть прибережні смуги Бистриць. Як визнає заступник мера, "почали забудовувати все, що бачили". Всередині 2000-х Івано-Франківськ впевнено займав одне з перших місць за інтенсивністю будівництва в Україні. Забудівники пересіли на "Лексуси" і "Рейнджровери", а Франківськ став найменш зеленим обласним центром в країні.

Директор будівельної компанії "Івано-Франківськбуд" Василь Броніцький, який працює на місцевому будівельному ринку з початку 70-х років, влучно узагальнив причини цього "будівельного хаосу". За його словами, з початку незалежності України в обласному центрі просто не було відповідальних за долю міста архітекторів. "Їм колись буде соромно за те, що вони зробили разом з керманичами міста різних років", - підсумував будівельник.

Галерея портретів

Начальник архітектурно-планувального бюро Григорій Качан працює в управлінні архітектури та містобудування Івано-Франківська з 1974 року. Він один з небагатьох пам'ятає усіх архітекторів, портрети яких висять в коридорах управління.

Микола Назаров, згадує Качан, був головним архітектором у 1973-1974 роках. За його правління все будувалося згідно з типовими проектами, які "спускалися зверху". Його наступник Адам Добрянський продовжував таку ж містобудівну політику з 1974 до 1980 року.

Після Добрянського у 1980 році управління архітектури очолив Леонід Попиченко. "Це був ініціативний, грамотний архітектор, - згадує Качан. - За нього почала будуватися стометрівка, меморіальний сквер. При ньому робилося багато проектів детального планування (ПДП) мікрорайонів. Був оголошений конкурс на найкращий архітектурний проект центральної частини міста". Одним з найбільших досягнень Попиченка є проектування адміністративного будинку. "Білий дім" він почав проектувати, працюючи ще у НДІ "Діпромісто" до того, як став головним архітектором міста, і вів авторський нагляд за цим проектом до його завершення.

У 1989 році головним архітектором став Валентин Шарко. На цій посаді він пропрацював тільки до 1990 року. У містобудівній політиці дотримувався генплану, який був створений за його попередника в 1980 році. Нічим особливо не запам'ятався.

У 1990 році, коли мером міста став Ярослав Тайліх, управління архітектури очолив теж виходець з "Діпроміста" Тимофій Жук. "Він був прямолінійним та користувався авторитетом у керівництва. Саме при Жуку в обласному центрі з'являються елементи індивідуального будівництва та приєднуються навколишні сільські ради до Івано-Франківська", - розповідає Григорій Качан.

Разом із міським головою у 1994 році помінявся і головний архітектор міста. Місце Жука в управлінні архітектури та містобудування зайняв Станіслав Синько. Однак на цій посаді архітектор протримався близько року. Кажуть, звільнився, бо не знайшов спільної мови з керівництвом міста - командою мера Богдана Боровича.

У 1995 році управління архітектури та містобудування Івано-Франківська очолив Володимир Ідак. За його правління почалося будівництво "вставок" у мікрорайонах. З'явилися такі будівельні компанії, як "Ярковиця", "Гаразд України", "Екстім" тощо. При Ідаку почалася розбудова мікрорайону Пилипа Орлика. "Це був непоганий задум. Але коли почали цей мікрорайон забудовувати, будівельники, на превеликий жаль, розуміючи важливість квадратного метра, взялися піднімати поверховість і зробили сучасний, але уже не комфортний для проживання район. Там немає ні зелених зон, ні скверів, це такий собі елітний спальний район", - каже заступник міського голови Зіновій Фітель. До речі, при Ідаку також з'явився знаменитий фонтан з яйцем біля ратуші та ротонда із скульптурою Пресвятої Богородиці на площі Шептицького.

Після нього головним архітектором обласного центру став Олександр Микуляк. Керував управлінням - з 1998 до 2003 року. При ньому був востаннє відкоректований генплан Івано-Франківська, відреставровані площі Шептицького та Ринок. Коли Микуляк у 2003 році звільнився, обов'язки головного архітектора міста до 2006 року знову виконував Ідак. У 2006 році проведений конкурс на заміщення посади головного архітектора міста виграв Ігор Гаркот. "Після приходу Гаркота почалося інтенсивне планування нових ПДП, нових вулиць, проектної документації", - розповідає Качан.

Зміна вивісок

В галереї архітекторів незабаром мав би з'явитися і портрет Ігоря Гаркота - з вказівкою на роки каденції - 2006-2011. До речі, він стане останнім начальником управління архітектури і містобудування. Далі головним архітектором міста називатимуть вже керівника департаменту архітектури і містобудування. Зміна назви, ініційована фракцією "Свободи", коштувала Гаркоту посади. Власне, для цього вивіску і міняли. Своїх намірів депутати приховувати особливо і не намагалися. Голова міської ради "свободівець" Руслан Марцінків абстрактно звинуватив Гаркота в некомпетентності і небажанні допомагати людям вирішувати "прості людські питання". Яким людям, які питання - не уточнив. До речі, разом з Ігорем Гаркотом роботу втратять усі працівники перейменованого управління.

Протягом півроку вони (депутати міськради від ВО "Свобода" - ред.) пробували зі мною говорити, переконували, що я маю піти. Вони не зупинилися на тому і почали мене шантажувати. Секретар міськради Руслан Марцінків сказав, що буде збирати на мене матеріал і пересилати в контролюючі органи", - зазначив Ігор Гаркот.

Реорганізація структури виконкому триватиме, як мінімум, два місяці. Проте у місті вже обговорюються кандидатури на посаду головного архітектора міста. Хоча мало хто вірить, що зміна назви виправить архітектурне обличчя Івано-Франківська. "Новий архітектор, щоб зрозуміти місто, повинен працювати хоча б два роки, - каже архітектор Олександр Микуляк. - Я сам був головним архітектором і тільки в кінці другого року зрозумів, що треба в місті робити". "Хотілося би знати, що міняємо на що. Бо зараз це виглядає тільки як зміна вивісок", - міркує архітектор Володимир Гайдар.

На сесії міської ради вирішили, що начальника новоствореного департаменту рекомендуватиме земельна комісія. Нагадаємо, що в комісію з 12 осіб входить семеро депутатів від "Свободи". Зрозуміло, що "свободівці" мають достатньо важелів, аби проштовхнути свого висуванця.

Серед кандидатур на головного архітектора найактивніше обговорюють Тимофія Жука, який керував архітектурою міста на початку 90-х років. Після того Жук виїхав до США. Однак нещодавно приїздив до Івано-Франківська, кажуть, зустрічався з керівництвом міської "Свободи". Не виключено, що й погодився очолити департамент архітектури.

Однак у колі архітекторів називають і інші кандидатури. Серед них член спілки архітекторів України Олег Абрамкін та заступник начальника обласної Держархбудінспекції Микола Дорошенко.

Для самих "свободівців" прізвище головного архітектора, здається, принципового значення не має, оскільки в їхньому середовищі "свої" архітектори відсутні. Очевидно, важливими є умови, на які погодиться кандидат. Чи будуть сформульовані "неофіційні" вимоги і які, ми, можливо, ніколи й не з'ясуємо достеменно. Але якщо таки будуть - досить швидко побачимо наслідки на власні очі.

Місто врятують криза і генплан

Хто саме стане головним архітектором, ми прогнозувати не візьмемося. Але можна помріяти, яким він мав би бути.

"Головний архітектор має бути диригентом розвитку міста", - романтично заявив архітектор Микола Дорошенко. На думку його колеги Володимира Гайдара, головний архітектор - це менеджер, який курує процеси з виготовлення генплану. Олександр Микуляк говорить, що головний архітектор не винен, наприклад в тому, що Франківськ перетворюється на спальний район. "Є сукупність факторів. З одного боку, якісь партії тиснуть, з другого боку - бізнесмени, з третього - силові служби, з четвертого - сама влада. Адже архітектор - він же підлеглий..." - каже Микуляк. Також архітектори скаржаться, що забудовники часто спотворюють їхні авторські проекти, втілюючи їх у життя. "У всіх архітекторів є такі об'єкти, які ти навіть не хочеш зізнаватися, що це ти робив", - зізнається Микуляк.

Здобути незалежність і витримати баланс між різними групами впливу майбутньому головному архітектору, на думку експертів, допоможуть генеральний план і... економічна криза. "До кризи будівництвом займалися всі, хто хотів. Тепер залишилися на ринку великі компанії, які будують більш-менш професійно, тобто відмежувалися від тих дрібних псевдобудівельників", - пояснює архітектор Ярослав Дорошенко.

Але принциповим є новий генеральний план - як своєрідна угода між владою, громадою і бізнесом. Це бачення розвитку міста і водночас чіткі правила гри на будівельному ринку, зафіксовані на карті. Генплан - головне завдання для майбутнього головного архітектора Івано-Франківська, якщо він не хоче в майбутньому соромитися за свої рішення.

Галицький кореспондент