Тиждень видався в значній мірі вакаційним. Власне, час літніх відпусток неминуче відображається й на політичному житті Прикарпаття. І хоча з кожним липневим днем політики стає все менше, сучасні українські реалії такі, що обійтися без неї все одно практично неможливо.

     Впродовж  тижня головними темами для обговорення стали 70-а річниця з дня проголошення у Львові Акту відновлення Української держави та продовження судових справ супроти Юрія Луценка та Юлії Тимошенко.

     В той час як місцева «Народна самооборона» продовжує мовчати (ще троха й галичани взагалі забудуть про функціонування такої політичної партії на Прикарпатті), «Батьківщина» не оминає будь-якої можливості прокоментувати ситуацію навколо політичного переслідування свого єдиного лідера Юлії Тимошенко. Зберігати тишу в ситуації, коли на кону опинилася не лише свобода Юлії Тимошенко, але й майбутнє партії, було б, м’яко кажучи, надзвичайно дивно. В той же час, як би це парадоксально не звучало, однак саме завдяки суду над Тимошенко місцева «Батьківщина» отримала прекрасну нагоду не лише не зникати з інформаційного простору Прикарпаття, але й деякою мірою відвернути увагу громади від історії з орендою однієї з будівель в центральній частині міста.

     Цього тижня «бютівці» активно ділилися враженнями від поїздки в Київ на підтримку Юлії Тимошенко, коментували ситуації, що склалася й прогнозували можливе розгортання подій. Що цікаво, головним спікером партії впродовж тижня виступив не лідер партії Дмитро Шлемко, який, як народний депутат, згідно календарного плану роботи Верховної Ради України наче б мав саме цими днями вести роботу в комітетах та фракціях, а коломиянин Юрій Романюк.

     В інтерв’ю одному із видань лідер фракції  «Батьківщина» в обласній раді мабуть несвідомо спростував  попередньо озвучений намір Дмитра Шлемка здійснити піший похід на Київ тисяч людей на підтримку Юлії Тимошенко із безстроковою акцією протесту. Звичайно, Дмитро Шлемко гіперболізував… Однак, слово не горобець… Як виявилося, проблем із транспортом не було, дорогу бютівцям не перекривали, а тому, як зауважив Юрій Романюк, «нам вдалося за лічені дні забезпечити ґарантоване транспортування усіх бажаючих взяти участь у мітингу в столиці». Бажаючих, як стало відомо, виявилося дійсно близько тисячі.

    Вінцем ж стала чергова оцінка Юрієм Романюком судового процесу над Юлією Тимошенко: «Це не судовий процес, а цинічне антиконституційне, антиправове судилище організоване і замовлене виключно і персонально Януковичем! Виконавцем є маріонетка, політичний судовий кілер – Радіон Кірєєв, яким ляльководять чиновники з Адміністрації Президента Януковича. Всі ці «слідчі» нечвоглоди, судді «кірєєви», прокурори обвинувачення «пупкіни, попкіни і гадюкіни» лише примітивні кар’єрні, платні, безвольні, продажні та безличні аморальні жертви режиму Януковича». Глибоко і багатогранно…

    Депутат обласної ради згадав навіть про «Титанік». Зауважуючи, що починав свій шлях з Тимошенко десять років тому, коли та вперше опинилася на лаві підсудних, Юрій Романюк порівняв себе із оркестром, який до останнього грав на палубі сумнозвісного корабля. Тим не менше депутат впевнений, що лише час покаже, для кого судова справа виявиться «Титаніком».

    Зі  свого боку, мабуть зауважимо, що рано чи пізно для всіх… І питання  полягає в тому, чи піти на дно, чи вчасно покинути корабель, продовживши плавання на іншому судні.

    Схоже, на дно таки остаточно пішла Соціалістична партія України. Політична сила Олександра Мороза не лише не пройшла в парламент за результатами останніх виборів, не має навіть теоретичних шансів потрапити туди, якщо буде прийнято новий виборчий закон, але й взагалі була виключена зі складу Соціалістичного Інтернаціоналу. Рада Соцінтерну, яка проходила 1-2 липня в Афінах, виключила українських соціалістів зі своїх рядів за невідповідність дій цієї партії основоположним цінностям та принципам Інтернаціоналу.

    Водночас, близька до соціалістів Комуністична партія на даний момент часу знаходиться у дещо кращому становищі. І хоча подолати п’ятивідсотковий бар’єр ця політична сила навряд чи зуміє, однак ілюзій комуністи не втрачають. Більше того, місцеві активісти партії останнім часом оголосили свого роду демарш голові ОДА Михайлу Вишиванюку. Комітет КПУ в Івано-Франківській області, не отримавши відповіді від Михайла Вишиванюка на лист щодо висловлювань губернатора стосовно червоного прапора та його трактування патріотичності, вирішив з аналогічним листом звернутися до Президента України та Кабінету Міністрів. Що й казати, не кожна політична сила може собі дозволити піти на конфронтацію з Михайлом Вишиванюком. Комуністи це зробили. Михайло Васильович наразі мовчить, однак навряд чи такого роду позиція здатна принести комуністам якихось особливих дивідендів. Скоріше зайвий піар й можливі зайві негаразди, однак аж ніяк не додаткових прихильників й тим паче голосів виборців.

    Активністю  впродовж тижня відзначилася й  Українська народна партія. На Прикарпаття завітав лідер цієї політичної сили Юрій Костенко. Разом із Віктором Анушкевичусом, який саме перебував у відпустці, вони дали прес-конференцію для місцевих медіа. Гачичани, які надзвичайно боляче ставляться до червоних прапорів, отримали нагоду на власні очі побачити людину, завдяки зусиллям якої ця нашесть таки була визнана неконституційною. Відповідно, не дивно, що Юрій Костенко основну увагу під час прес-конференції зосередив на темі червоних прапорів та інших політичних проблем, які ось уже двадцятий рік не дають можливості нашій державі нормально розвиватися.

    Як  і значна частина тих політиків, які стали уособленням епохи втрачених можливостей…

    Креативністю  відзначилася УНП й 30 червня на 70-ту річницю проголошення Акту відновлення  Української Держави. Переодягнені у форму українського січового стрільця та вояка Української повстанської армії Дмитро Чуйко разом із одним з активістів цієї політичної сили з балкону партійного офісу УНП проголосили Акт відновлення Української держави, зачитавши текст цього історичного документа. Варто зауважити, що такого роду театралізоване дійство з досить глибоким історичним змістом, як засіб висловлення позиції, політичними силами зустрічається досить рідко. Набагато частіше все зводиться до банального махання партійними стягами, які нічого окрім обурення в пересічних мешканців не викликають. У зв’язку з цим, УНП собі цілком справедливо може поставити невеличкий «плюс».

      Власне, 70-та річниця проголошення Акту відновлення Української Держави й стала чи не головною подією першого тижня липня. З-посеред іншого вона ознаменувалася й  відкриттям меморіальної дошки, яку було встановлено на стіні морфологічного корпусу медуніверситету. Й хочеться вірити, що меморіальна дошка не лише самотньо висітиме, а й стане об’єктом всезагальної уваги, як один із символів нагадування про те, що проголошення Акту відновлення Української Держави у Львові 30 червня 1941 року стало визначною ланкою у державницькому ланцюжку, який тягнеться ще з князівських часів, і вінцем якого стала незалежна Українська Держава. Голова обласної ради Олександр Сич на урочистостях з нагоди цієї знаменної дати в українській історії зауважив, що «боронь Боже, аби нам в історії знову довелося відновлювати Українську державу». Коли ж спостерігаєш за тим, що сьогодні коїться в сусідній Білорусії, на що поволі перетворюється Україна, острах виникає якось мимоволі.

    Міські  юристи ж знову нагадали про себе та свою кваліфікацію. Як стало відомо, Верховний суд України задовольнив позов ВАТ «Прикарпаттяобленерго» із вимогою від міста Івано-Франківська відшкодувати 6 мільйонів 200 тисяч гривень моральних збитків. Причина – котельня на вулиці Індустріальна. Таким чином, місто програло чергову судову справу, а громада замість того, щоб спрямувати 6 млн. грн. на благоустрій буде змушена перерахувати ці кошти на рахунок підприємства, яким керує Олександр Бубен. Тільки де от взяти ці кошти?  
 

     Ігор Дебенко, політолог