Нині дедалі частіше доводиться чути запитання: плавлений сир — молоко чи рослинний жир? Деякі давно знайомі нам харчові продукти в сучасних ринкових умовах, не без впливу різноманітних маркетингових стратегій, настільки змінилися, що часом споживач не розуміє того, що саме пропонує йому виробник. Це стосується і плавленого сиру — так званого скибкового (ковбасний копчений, звичні всім сирки) й пастоподібного (відомий усім «Янтар»). Раніше весь асортимент цього простого й дешевого продукту зводився лише до трьох-чотирьох популярних його видів, які всі ми добре знали на смак і використовували як швидке харчування та оздоблювальний інгредієнт святкових страв. Нині ж бачимо неймовірне розмаїття видів плавленого сиру — і за смаковими добавками, і за цінами.

Те, що ціни різняться між собою часом удвоє, а то й утроє, викликає наше нерозуміння: чим же види цього продукту відрізняються між собою? Почнемо з відповіді на запитання: з чого взагалі виробляють плавлені сири? Багато хто стверджує, що лише з некондиційної сировини, яка не підійшла для виробництва твердих сирів, або з уже готових твердих сирів, котрі з якихось причин не можна пустити в продаж; що молочну сировину виробники нерідко економлять, частково підмінюючи її рослинним жиром, себто олією. Така досить поширена (хоча здебільшого не підкріплена ніякими конкретними фактами) думка засіває в нашій споживацькій свідомості зерна сумніву щодо якості цього продукту. Тож ознайомимося з чинним в Україні ДСТУ 4635:2006 «Сири  плавлені. Загальні технічні умови». Згідно з цим стандартом для виробництва сирів плавлених необхідно використовувати молоко коров’яче незбиране та знежирене, сухі вершки та молоко, масло вершкове, сир кисломолочний та сир твердий і, варто особливо підкреслити, — солі-плавителі, без яких неможливо створити  цей продукт. Також дозволено використовувати смакові наповнювачі (сіль, цибуля, ванілін тощо), консерванти, стабілізатори й емульгатори. Останні три складники плавлених сирів уже самими своїми назвами ріжуть слух. Та заспокою споживача: йдеться про ті консерванти, стабілізатори й емульгатори, що відповідають вимогам нормативних документів за показниками безпечності й дозволені для використання в Україні. Втім, покупцеві доведеться доволі ретельно вивчати інформацію на етикетках цього продукту не одного виробника, щоби знайти саме той, який виробляється за ДСТУ. Бо якщо ви будете неуважним, то можете купити виготовлений  за ТУ (технічними умовами) продукт сирний плавлений, до складу якого справді входить рослинний жир. Зрештою, як свідчать результати здійснених фахівцями ДП «Івано-Франківськстандартметрологія» перевірок щодо дотримання вимог стандартів, норм та правил, і серед плавлених сирів, вироблених за ДСТУ, можна натрапити на зразки, які містять у своєму складі олію, а це є грубим порушенням вимог нормативних документів. Звичайно, такі тонкощі споживач не зможе виявити на око. Однак якщо ви знатимете основні вимоги до якості товару і задля цього будете уважно знайомитися із зазначеними на етикетці складниками сиру, то зможете вибрати продукт, який максимально  відповідатиме вашим  сподіванням.

На скибкові та пастоподібні поділяють плавлені сири за консистенцією. Якщо у перших вона в міру щільна, пружна, пластична, однорідна по всій масі сиру, то в других — ніжна, пластична, злегка мазка, так само однорідна. Залежно від особливостей технології виробництва плавлені сири можуть бути копчені, без копчення, з харчовими чи смаковими добавками, солодкі. Консистенція солодкого сиру, згідно з вимогами стандарту, залежно від конкретної марки виробу може бути від мазкої до пружної, одначе знову ж таки вона має бути однорідною по всій масі.

Про якість продукту немало вам скаже вже сам його зовнішній вигляд. На плавленому сирі має бути захисне покриття, яке щільно прилягає до його поверхні. На розрізі поверхня у всіх видів цього продукту повинна бути чистою, рівномірною, без механічних ушкоджень та сторонніх нашарувань і, звичайно, без плісняви.

А яким має бути колір плавленого сиру — дуже світлий, практично білий чи яскраво жовтий? Він відповідно до стандарту може коливатися від світло-жовтого до жовтого, дозволено наявність відтінку харчових чи смакових наповнювачів (зелені, грибів, бекону тощо), проте колір повинен бути рівномірним для всієї маси сиру. Темно-жовтий допускається  на зовнішній поверхні  копчених плавлених сирів.

Хибною є думка, що плавлений сир, мовляв, — продукт невибагливий, практично не псується, особливих умов зберігання не потребує. Аби споживання його, зокрема влітку, не спричинило якихось проблем для вашого здоров’я, зважте на те, що й плавлені сири мають обмежений термін придатності. Та й безпечними вони залишаються лише за умови дотримання певних температурних режимів. Скажімо, якщо плавлений сир упакований в алюмінієву фольгу і зберігається при температурі від -4 до 0оС, то термін його придатності становить 90 днів, а при підвищенні температури від 0 до +4оС — зменшується до 75 діб. Якщо сир упакований в стаканчики чи коробочки з полімерних матеріалів, то за вищезазначених температурних режимів термін його придатності становитиме вже відповідно 75 та 60 діб.  Найменший термін придатності має продукція в полімерній плівці (сформованих батонах) — лише відповідно 45 та 30 діб. Тож звертайте увагу не тільки на дату виробництва, а й на температурний режим того місця в торговельному закладі, де викладено плавлені сири. І на те, чи часом цей продукт, а він дуже легко вбирає сторонні запахи, не зберігають поруч із продуктами, що мають виражений специфічний запах (копченості, риба, фрукти).