Нагадаємо, що в роки найбільшого піднесення до протії (головування) скиту належало 556 монастирів в Україні та Молдові, він був самоврядним і незалежним та мав добру славу. Сьогодні значною мірою завдяки старанням церковного уряду і підтримці державної влади давня обитель українського православного монашества переживає часи відродження.

До речі, чи не вперше при зустрічі духовної особи такого рівня обласна влада Прикарпаття в особах головних чільників краю супроводжувала Патріарха від початку до кінця візиту, зокрема, голова Івано-Франківської обласної ради Олександр Сич та його заступник Остап Дзеса, голова облдержадміністрації Михайло Вишиванюк та його заступники Роман Струтинський і Роман іваницький, представники місцевих органів самоврядування.

Молитва за гетьмана

Коло воріт дзвіниці церемонію зустрічі Патріарха перепинила група журналістів, але Патріарх лагідно відповів: «Ми тут, на цій землі, тимчасові, а життя наше вічне. А приходимо ми, як і багато інших людей, на це святе місце й отримуємо духовний пожиток, бо Манявський скит має велике значення саме як святиня українського народу».

Потім діти з Маняви піднесли Його Святості хліб-сіль і привітали Патріарха Філарета віршами. А настоятель монастиря підніс Патріархові хрест-ключ Манявського скиту, адже за давнім християнським звичаєм, на час перебування правлячого ієрарха він добровільно складає з себе повноваження ігумена. Обабіч алеї, яка веде від дзвіниці до храму, вишикувалася почесна варта реєстрового козацтва. Згодом розпочалася урочиста архієрейська свята Літургія.

Його Святості співслужили митрополит Чернівецький і Кіцманський Данило, єпископ Чернівецький і Кіцманський Марк, архієпископ Волинський і Луцький Михаїл, архієпископ Івано-Франківський і Галицький Іоасаф,  єпископ Закарпатський і Ужгородський Кирило, єпископ Тернопільський і Бучацький Нестор, єпископ Тернопільський і Теребовлянський Павло та близько 50 священиків Івано-Франківської та інших єпархій.

Хто брав участь в Літургії і приєднувався до хорового співу, хто поринав в історію створення на цьому місці святої обителі, багато прочан пішли до Блаженного каменяѕ А канцлер Івано-Франківської єпархії о. Василь Буряк встигав стежити за порядком та віддавати розпорядження отцям, щоб вони змогли охопити Таїнством сповіді якомога більше прочан.

Коли ж вірні приступили до святого Причастя,  владика Іоасаф зробив зворушливе коротке напімнення про шанобливе ставлення і гідне прийняття святих Тайн. По завершенні патріаршої Літургії усе священство на чолі зі святішим Патріархом і паломниками відбули хресний хід, під час якого Його Святість з архієреями відслужив литію за упокоєним тут гетьманом України іваном Виговським. Пригадалися слова заповіту гетьмана: «Тіло моє по-християнському порядку землі віддати, котре має лежати у Скиті Великім, у склепі мурованім, у церкві Воздвиження Чесного Хреста». Хресна хода зупинилася під хрестом на подвір’ї монастиря, де священство відслужило акафіст до преподобних Феодосія та іова. По його закінченні архієреї зійшли на сходи храму і до вірних виголосив проповідь Його Святість.

Якщо не сваритися між собою...

Відзначаючись відкритістю й пастирських хистом проповідництва, Патріарх Філарет завжди вміє в дохідливий спосіб оживити давню християнську традицію, зробити її актуальною для сучасних людей. Не стала винятком і його цьогорічна урочиста проповідь, витяги з якої подаємо нижче.

«Сьогодні особливе свято Манявської обителі — 400-ліття її існування, коли свята Церква вшановує пам’ять достойників Манявського скиту — преподобних іова та Феодосія.

Часто ми живемо як грішники, і хоч прийняли таїнство Хрещення й померли для гріха і воскресли для праведного життя, але й після цього ми не виконуємо Заповідей Божих і не живемо по правді, а керуємось своїм егоїзмом, земними інтересами і всякими гріховними пристрастями. Тому коли вшановуємо пам’ять Іоана Предтечі, преподобних іова і Феодосія чи інших християнських святих, ми повинні насамперед брати їх за приклад, як вони боролись з гріхом. Нам потрібно уподібнюватись до них не зовнішнім способом життя, бо не обов’язково жити в пустелі чи в монастирі, але обов’язково потрібно нам сповняти Заповіді Божі. Також не потрібно думати, що у світі нема святих. Коли преподобний Макарій досягнув великої святості і подумав, що у світі вже нема праведнішого від нього, то Господь йому відкрив, що в Александрії живуть дві невістки, які перевершили його у святості. Тоді здивований Макарій пішов до них і став допитуватися, як вони живуть. Вони ж йому розказали, що мають чоловіків і двох братів та спокійно виконують покладені Богом на них обов’язки. «А в чому ж полягає ваш духовний подвиг?» — запитав їх преподобний. «За все наше життя ми ні разу не посварилися», — відповіли невістки. А тепер порівняймо їх із собою. Чи можете ви сказати так само? Ніхто не може. І тоді преподобний став смиренно перед цими двома жінками.

І ви, дорогі брати і сестри, приходите сюди чи в інші святі обителі саме для того, щоб надихнутись подібними до цих подвигами, якими жили преподобні отці. А всім нам потрібно провадити благочестивий спосіб життя не лише, щоб отримати вічне блаженство у небі, а й щоб на землі було нам добре. А добре буде нам на землі тоді, коли ми любитимемо одне одного, коли не будемо сваритися між собою. Якщо б ми в Україні жили духовно, то ми були б міцною духовною основою нашої незалежної Української держави. Суспільство розділене різними партіями, і це розділення не на користь Українській державі, бо тільки духовна єдність об’єднує. Саме тому Церква і намагається об’єднати весь український народ в одну українську родину. Сьогодні православна Церква розділена, але невдовзі прийде час, коли українське православ’я об’єднається в одну Церкву. Потрібно тільки міцно вірити Богові. Українська держава постала мирно по волі Божій, а не в результаті революцій, війни чи зброї. Вона упала нам, як манна з неба, а ми ще деколи думаємо, чи втримається Україна незалежною державою. Втримається, тільки треба вірити, бо все, що від Бога, є правдою. І рано чи пізно, а вона відбудеться у повноті. Тому, святкуючи 400-ліття і вшановуючи пам‘ять преподобних іова і Феодосія, маємо утверджуватись у вірі Господа нашого ісуса Христа, в добрі, в любові один до одного, будемо жити по правді, а не будемо кривдниками, і вірити, що Українська держава є і буде».

По закінченні проповіді Його Святості з теплими словами до Патріарха звернувся владика Іоасаф і від імені архієреїв, ієреїв та прочан Прикарпаття, Тернопілля, Львівщини, Буковини, Хмельниччини подякував за молитовне сопричастя, за благословення, за духовну науку. «Ваші слова надзвичайно значимі для кожного українського серця, бо об’єднання України стане повним, коли буде єдина помісна Церква» — зазначив владика, віддав низький уклін і виголосив уставне многоліття Патріархові Філарету, яке підхопили всі присутні. Додамо лишень, що Патріархові йде вже 82-й рік, а його працьовитості може позаздрити й не одна молода людина. 

У пошуку справедливості

На жаль, не знайшлося часу ррунтовно поговорити з Патріархом, однак Його Святість усе ж встиг відповісти на декілька запитань від преси і зокрема кореспондента «Галичини».

— Глава держави на зустрічі з членами Всеукраїнської Ради Церков підкреслив відданість керівництва України принципові рівності всіх конфесій. А тим часом у Переяславі-Хмельницькому влада віддала УПЦ МП Свято-Вознесенський собор, який збудував ще гетьман України Іван Мазепа у 1700—1701 рр. Хоч понад 15 років його повернення домагалася УПЦ КП, тим більше рішенням міської ради від 21 серпня 1996 року було ухвалено передати храм свято-вознесенській громаді УПЦ Київського патріархату. Що плануєте робити?

— Сьогодні ми маємо багато подібних до цього випадків, — відповів Патріарх Філарет. — Щодо храму в Переяслав-Хмельницькому, то міркуємо, як побудують нове приміщення під діараму, ми будемо просити у влади, щоби цей собор все-таки передали Київському патріархатові. Адже раніше Московському патріархатові передали Михайлівський монастир, тоді цілком справедливим буде, коли ми на наші довголітні прохання нарешті отримаємо згадуваний храм.

— Окресліть вашу позицію щодо Десятинної церкви.

— Я вважаю, що Десятинна церква має бути відновлена, бо це перша українська церква, побудована після прийняття християнства. Але все має відбуватися законним чином. Її потрібно відбудувати, фундаменти зберегти, однак ця церква повинна належати Українській Церкві, а не Московській...

На цьому бліц-інтерв’ю й закінчилося, бо Патріарха вихопили з рук журналіста вірні і вже супроводжували Його Святість великим роєм до машини.