Жоден попередній уряд України (разом із МінЖКГ), на жаль, не став тим «Мойсеєм», який вивів би свій народ із манівців на цивілізований гостинець житлово-комунального добробуту європейського зразка. Як це зробити, очевидно, не знають і нинішні державні чільники Микола Азаров та Анатолій Близнюк, бо не відважуються на рішучі кроки (як, приміром, у пенсійній сфері). До речі, це припущення не моє, бо навіть спікер парламенту Володимир Литвин під час однієї з телепрограм не спромігся спростувати репліку журналістки, яка звинуватила владу в бездарності проводити будь-які реформи.

Теоретично процес оновлення житлово-комунальної господарки в Україні почався 1992 року з прийняттям Закону «Про приватизацію державного житлового фонду». Але загальнодержавну програму реформування галузі прийняли з чималим запізненням — аж 2004-го. І що змінилося у відносинах ЖЕО та мешканців квартир (звичайно, на краще) за цілу семирічку? Як вважають експерти, нині скарги на комунальні негаразди б’ють рекорди в сумній статистиці структур виконавчої влади — від Президента до райдержадміністрацій та органів місцевого самоврядування.

«Реформування» галузі на рівні балачок за круглим столом триває досі. Не обходиться навіть без банальностей, бо колишній віце-прем’єр-міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Віктор Тихонов на одному з таких столів у Києві повторив елементарні істини своїх попередників: «Криза в галузі загострюється... Саме тому реформа житлово-комунального господарства посідає важливе місце серед ініційованих Президентом України структурних перетворень».

Дещо професійніше доповнив свого патрона Григорій Семчук, до речі, наш земляк, довголітній «реформатор» галузі, який займав навіть посаду міністра, а тепер є заступником міністра в структурі Мінрегіонбуду. Ось його одкровення, опубліковані в пресі:

«Прибалти протягом однієї ночі за три долари продали всі ЖЕКи. Я також прибічник кардинальних змін, та погоджуюся з думкою, що ми, на відміну від багатьох наших сусідів, зокрема поляків, угорців, просто згаяли час. На моє переконання, наразі доцільно чітко визначити період, приміром, протягом двох років, щоб нині громадяни визначилися з ефективним власником. і це не обов’язково має бути нове утворення. Житлово-експлуатаційні контори теж повинні скористатися шансом. Якщо вони змінять свою політику, навчаться не лише збирати гроші, а й надавати за них ефективні послуги, — нехай працюють на ринку».

На противагу  міністерським «мойсеям» наші доморощені, схоже, впритул підійшли до реальної житлової реформи. І теж не без того, щоб не блукати манівцями. Ще на пам’яті дворічної давності новація з реорганізації ЖЕО івано-Франківська у житлові компанії з привабливими назвами, як-от «Княгинин», «Центр» і т. п. Виконання рішення міської ради з цього питання провалили всі — починаючи від тодішнього начальника УЖКГ Петра Косюка з його численною гвардією керівників ЖЕО до міського голови Віктора Анушкевичуса, що мало би стати предметом серйозної розмови на одній з наступних сесій, приміром, останньої, XI, яка відбулася днями. Натомість депутати нового скликання, в тому числі й «бютівці», яким вдалося зберегти чимало мандатів, беззастережно проголосували за чергове «інноваційне» рішення, в якому є один несподіваний пункт — про функції новоствореного КП «Єдиний розрахунковий центр».
ідея створення ЄРЦ належить колишньому заступникові міського голови з питань ЖКГ Олександрові Дерев’янку, який нині очолює управління такого ж профілю в ОДА. Але зреалізувати її повністю йому не вдалося через опозиційність двох найбільших депутатських фракцій у раді до міського голови і, мабуть, через визрілу на той час антипатію «бютівців» до свого висуванця на посаду заступника голови, який «не оправдав їхніх сподівань».

Наступник Дерев’янка — Микола Саєвич підхопив цю ж новацію з певним відтермінуванням: поки не відбулися торішні місцеві вибори. Оскільки вже на початку 2011-го намітилася конструктивна співпраця зі «свободівцями», а фракція «Батьківщина» не могла вже так безапеляційно впливати на прийняття рішень у сесійній залі, він разом з новим начальником УЖКГ Василем Біликом, членами міськвиконкому розробляє комплексну програму реформування та розвитку галузі на період до 2015 року і подає на затвердження ради.

Про Розрахунковий центр у цій програмі згадано побіжно. Детальніше «хто буде хто» описано в рішенні міської ради від 7 липня, третій пункт якого визначає функціональні обов’язки структури-посередника. Від них повіяло банальністю, бо їй передано навіть «функцію з оформлення документів реєстрації місця проживання фізичних осіб», з чим досі успішно справлялися ЖЕО. ЄРЦ також отримуватиме зі споживачів плату за житлово-комунальні послуги, хоч їх надаватимуть так звані «виробники послуг». Якщо не рахувати ЖЕО, окремі виробничі структури ще треба створити (до речі, в радянські часи УЖКГ міста мало своє ремонтно-будівельне управління). Мимоволі напрошується репліка: як же все-таки приємно розпоряджатися грошима, заробленими не мозолями (тими ж послугами), а виключно за виконання рутинної паперової справи — укладання договорів з мешканцями (споживачами) і надавачами послуг з утримання житлового фонду та прибудинкових територій!

У найближчі два-три місяці міськвиконком разом з ЄРЦ (очолює Вадим Войтик) мають провести громадські слухання з визначенням кількості необхідних послуг щодо кожного будинку (є сумніви, що саме так і буде). Нам пропонуватимуть вісім обов’язкових, три — першочергові і п’ять додаткових послуг. Серед останніх — сміхотворна «експлуатація номерних знаків на будинках», призабута «дератизація підвалів», хоч у порожніх коморах, як відомо, щурі не водяться, і т. п. З першочергових послуг неодмінно нав’язуватимуть «прибирання сходових кліток», з чим справлятися самотужки нас навчили бездіяльні ЖЕО.

Надавати послуги в борг, звичайно, ніхто не поспішатиме, тому деякий час доведеться миритися з тим же, за висловом Григорія Семчука, «лише збиранням грошей без надання ефективних послуг». А далі буде ще веселіше: боржникам нараховуватимуть пеню, а з накопиченням боргової квартплати, розмір якої, без сумніву, солідно зросте, їх покличуть до суду, де простим судовим наказом (без участі в засіданні обох сторін) на користь ЄРЦ буде накладено арешт на ваше майно. Цим, до речі, пробували скористатися недолугі ЖЕО, але суди давали їм відкоша — через відсутність договорів із споживачами послуг. Тепер правди не знайдеш, бо в додатку до липневого рішення Івано-Франківської міської ради записано: «Власники (фізичні особи) не мають права відмовитися від укладання угоди з виконавцем».

А ось думка депутатів, які приймали важливі для громади міста документи.

Руслан Марцінків, голова фракції «Свобода», секретар міської ради:

— Рішення ради, прийняті в четвер на сесії, спрямовані на оптимізацію житлово-комунальної сфери і насамперед у керівному складі. Тепер буде один керівник — заступник міського голови — директор департаменту комунального господарства, транспорту і зв’язку (без начальника УЖКГ та його чотирьох заступників).

Єдиний розрахунковий центр на конкурентних засадах відбиратиме виконавців житлово-комунальних послуг з утримання житлового фонду та прибудинкових територій, укладатиме з ними відповідні договори, контролюватиме якість надання послуг, забезпечуватиме збір квартплати тощо. До 1 листопада за результатами громадських слухань буде сформовано побудинкові тарифи і тільки на ті послуги, без яких обходитися нереально. Та найголовніше — якість надання послуг, чого від ЖЕО важко було дочекатися.

Ще одне рішення депутатів стосувалося роботи КП ДРЕУ й асфальтового заводу, які відтепер будуть в одній структурі, що дасть можливість покращити ремонт доріг та їх утримання в належному стані. Це, власне, і є пріоритети фракції «Свобода» у міській раді.

Володимир ЧОРНОУС, фракція «Громадський форум Івано-Франківська», юрист:

— Як тут не згадати крилату фразу: хотіли якнайкраще, а вийшло навпаки. Таке може статися і з ЄРЦ, якщо він матиме безмежні повноваження, а місцева влада не контролюватиме його діяльність, як це було з ЖЕО. Подорожчання житлово-комунальних послуг неминуче, навіть якби все залишалося по-старому. Власне цей фактор спонукає періодично «коригувати» розмір квартплати й інші тарифи. У нашій державі — це вже норма, до якої українці звикли і навіть не бунтують.
«Кота в мішку» можна було зреалізувати спочатку як пілотний проект на території окремого мікрорайону міста, щоб випробувати його з найменшим ризиком, а вже потім поширювати на весь Івано-Франківськ. Але депутатам пояснили, що комунальній сфері «загрожує колапс», і вони проголосували за новацію. Без надії, але будемо сподіватися на краще...

У безпосередніх споживачів теж буде шанс оцінити житлово-комунальну пертурбацію по-івано-франківськи, яка почне демонструвати свої принади вже з 1 листопада цього року. Тільки не обминаймо громадські слухання, на яких, власне, вирішуватиметься, які саме послуги нам конче потрібні і яким буде розмір завтрашньої побудинкової квартплати. Тут же, на слуханнях, може зародитися ініціатива щодо створення ОСББ, яка врятує вас від новоявленого на ринку послуг суб’єкта — «збирача грошей».