Навіть тяжко пригадати, коли останній раз у нас в області стався злочин, котрий би викликав такий великий резонанс по всій країні, як убивство Михайла Нечая із Верхнього Ясенева. На згадку приходить хіба що теракт стосовно заступника голови ОДА Миколи Шкрібляка. До речі, про це вбивство і досі ведуться розмови, що розкрито воно не до кінця. Ось і у випадку з Михайлом Нечаєм: тільки-но з’явилося повідомлення про затримання особи, яку є всі підстави вважати винною у позбавленні життя нашого знаменитого мольфара, як чи не одразу поширилися чутки на кшталт, а чи справді це справа рук психічно хворого одинака, котрий діяв без будь-якого впливу ззовні. Зрештою, слідство тільки розпочалося, і хочеться сподіватися, що воно з’ясує і цю обставину.

А наразі нагадаємо інші обставини злочину, який стався зранку 15 липня в селі Верхньому Ясеневі Верховинського району. Першим, хто побачив мертвим Михайла Нечая, була його дружина. Коли вона зайшла до кімнати, де її чоловік приймав відвідувачів, він уже лежав мертвий на підлозі, весь залитий кров’ю, а в його шиї стирчав ніж із дерев’яною ручкою. Жінка одразу зателефонувала до сина, розповівши йому страшну звістку, а той уже викликав міліцію.

Як встановили працівники слідчо-оперативної групи, котра прибула на місце події, того дня Михайло Нечай розпочав прийом відвідувачів о шостій годині ранку. В черзі уже чекали дві жінки та двоє чоловіків. Насамперед народний цілитель запросив одного молодого чоловіка, мотивуючи це тим, що той один, а всі інші пари. Через деякий час молодик вийшов з кімнати і сказав, що господар просив хвилин десять не турбувати його. Чоловік поводився спокійно, як звичайна людина, і ні в кого жодних підозр не виникло, що могло статися щось лихе. Тим більше,  якогось  шуму з кімнати, де Михайло Михайлович провадив прийом громадян, ті, що чекали своєї черги, не чули.

Звістка про вбивство відомого мольфара миттєво рознеслася по Україні. Отож самі розумієте, під яким «пресингом» довелося працювати правоохоронцям. Як завжди, розроблялося кілька версій злочину. Наприклад, оперативники зацікавилися однією особою 1968 р. н., уродженцем Луганщини. За іронією долі, як потім з’ясувалося, цей чоловік виявився однофамільцем того, котрий реально підозрюється у скоєнні цього злочину. Більше того, обидва свого часу, щоправда, нарізно, перебували на лікуванні в психіатричній лікарні закритого типу в Дніпропетровську. Було встановлено, що луганчанин якось уже відвідував Михайла Нечая. Але тут стало відомо, що він помер ще торік.

Тоді оперативники зацікавилися його старшим братом. Не знаємо, яким чином ця інформація поширилася, але на деяких інтернет-сайтах з’явилися повідомлення, що вбивство Михайла Нечая було помстою старшого брата за молодшого, котрого наш цілитель не зміг вилікувати. Та істина, як ми вже знаємо, лежала в іншій площині.

Зрозуміло, що найбільший інтерес викликав саме той перший відвідувач, після візиту якого і знайшли мертвим мольфара. Також встановили його особу. Він приїхав звичайним рейсовим автобусом до Верхнього Ясенева за два дні до вбивства. На березі річки, неподалік садиби Нечая, розбив намет. Якимось чином йому вдалося познайомитись із Михайлом Михайловичем, вони спілкувалися, як тепер розуміємо, і на релігійні теми.

Встановлюючи обставини злочину, працівники міліції з’ясували, що одразу після прийому цей чоловік пішов до свого намету, взяв наплічник чорного кольору та, перейшовши по підвісному містку річку Чорний Черемош, попрямував у бік села Устерік. Правоохоронцям пощастило, що вони встановили не лише прикмети потенційного зловмисника, а й отримали його зображення. Річ у тім, що саме 15 липня у Верхньому Ясеневі закінчувала свою роботу знімальна група з Києва, котра готувала документальний фільм про нашого знаменитого мольфара. і ось в їхній відеоряд потрапив і цей чоловік.

У його пошуках, за інформацією начальника ЦГЗ УМВС в області Василя Гультайчука, брав участь практично весь склад Верховинського райвідділу міліції, 26 бійців батальйону внутрішніх військ, 30 бійців спецпідрозділу «Беркут», 10 працівників сусіднього Косівського райвідділу міліції. Також було задіяно шість кінологічних груп зі службовими собаками, в тому числі й з прикордонної застави «Шибене». Крім того, в кожній мобільній групі були працівники місцевої лісової охорони, котрі знали тут усі стежки. А зловмисник місцевості не знав і, довго кружляючи, він врешті-решт вийшов до села Буківця Верховинського району на межі з Косівщиною. Тут його й помітила одна з пошукових груп, яку очолював заступник начальника Верховинського райвідділу міліції Іван Мартищук. Щоправда, чоловік також помітив міліціонерів та кинувся тікати до лісу. Але його наздогнали. Зрештою, зазначив Василь Гультайчук, зловмисник не мав змоги втекти. Бо всю місцевість було оточено подвійним кільцем, і в тому напрямку, в якому тікав чоловік, назустріч йому рухалася інша мобільна група.
Затриманим виявився 33-річний житель Львова, якого у 1999 році вже судили за вбивство жінки. Наскільки нам стало відомо, він тоді перебував у компанії, де була майбутня жертва, котра йому чомусь не сподобалася. В результаті цього чоловікові довелося провести вісім років у Дніпропетровській психіатричній лікарні закритого типу, куди у нас поміщають осіб, які скоїли злочин, але визнані неосудними. На нинішній день він є інвалідом другої групи з діагнозом «шизофренія». Зловмисник приїхав до Верхнього Ясенева свідомо, почувши десь в автобусі, що тут живе відомий цілитель. Мовляв, сподівався тут вилікуватисьѕ
Теперішній вчинок він пояснює тим, що не сприйняв релігійних поглядів Михайла Нечая, котрий, на його думку, поклонявся ідолам та не сприймав і не поважав обряди і норми традиційного християнського віросповідання. і начебто всю ніч убивця перед скоєнням чергового злочину молився та зрозумів, що має покарати діда за зло. Як сказав підозрюваний, Бог дав йому на це дозвіл. Щоправда, до якої з християнських конфесій належить цей чоловік, нам з’ясувати не вдалося. І зранку він пішов на прийом до Михайла Нечая, прихопивши із собою ножа, яким доволі професійно завдав чотири удари в шию.