Відкидаючи  емоції, мусимо визнати, що мабуть кожен, хто сяк-так стежив за судовим  процесом навколо одного з лідерів  опозиційної до цієї влади політичної сили, хоча б подумки, однак таки припускав схожу картину. Власне, питання, чи наважиться влада відправити Юлію Тимошенко за грати, було одним із найбільш інтригуючих запитань усього «судового» процесу.

     Наважилась…

     Інша  справа, що саме рішення Родіона Кірєєва стало неабиякою несподіванкою, як для захисту, так і для мільйонів громадян по всій країні.

     Не  очікували на такий розвиток подій  і у вищих ешалонах «Батьківщини».

     Ще  кілька днів тому прес-служба цієї політичної сили тріумфально поширювала по всій країні брошури із підсумками першого місяця цинічного політичного переслідування Юлії Тимошенко. Місцеві активісти партії на чолі з керівництвом обласної партійної організації в середині тижня навіть провели акцію протесту перед стінами міського суду з вимогою припинити політичні репресії й зняти звинувачення із Юлії Тимошенко.

     Втім  банер із усім відомої пісеньки «Тату» зі словами «Не вір! Не бійся! Не проси!», який хтось із прихильників «білосердечних»  розгорнув перед будівлею суду, вже за кілька днів перед стінами Печерського районного суду трансформувалося у не менш символічне «Вір, Юля, бійся і проси!». Вже на початку другого місяця процесу над Тимошенко суд з подачі зверху постановив те, заради чого усе й розпочиналося.

     Поспішно, занадто радикально, однак цілком у стилі чинного режиму.

     В результаті, Юлія Володимирівна опинилася там, звідки й розпочинався стрімкий кар’єрний злет екс-віце-прем’єр-міністра з питань паливно-енергетичного комплексу часів олігархічно-кланової світ-системи Леоніда Кучми – камері Лук’янівського СІЗО. Тій самій, що й 10 років тому.

     В якій іпостасі вибереться Юлія Володимирівна  із неї наразі невідомо. Значною  мірою це залежатиме від готовності влади всупереч усім закликам Заходу йти до кінця. Майдану, який зараз поспіхом намагається зігнати «Батьківщина», скоріш за все не вийде. Стихійності не вистачає, момент упущено, суспільство ж сприйняло новину з цікавістю й прохолодою водночас. Тим не менше, це не заважатиме Юлії Тимошенко найближчим часом й надалі отримувати бонуси у якості нарощення особистого рейтингу.

     Владі ж, яка продовжує копати під себе яму, загрожуючи так з неї й  не вибратися, не завадило б замислитися. Й якщо врешті-решт ефект «бумерангу» спрацює, за тим же принципом «Тату» вже інша влада «гратиме» наразі ще чинну владу…

     Арешт Тимошенко – це привід замислитися  й для решти опозиційних до влади політичних партій. Влада зробила  більш аніж символічний крок до встановлення авторитарного режиму нетерпимої до інакомислення хунти. Зміна запобіжного заходу у справі Тимошенко – тест на профпридатність для усіх опозиційних лідерів. Й як засвідчили події п’ятниці – вони це прекрасно усвідомлюють. В протилежному випадку єдине питання, яке хвилюватиме кожного – хто наступний опиниться за гратами?

     Продовжуючи тему місцевої «Батьківщини», зауважу, що вкотре найбільшою активністю серед однопартійців відзначився Юрій Романюк. Повернувшись із Шешорів, депутат обласної ради одразу ж взявся за улюблене – написання звернень та статей. Варто відзначити, що саме «бютівець» першим серед місцевого політикуму публічно відреагував як на рішення Вищого адміністративного суду України, який скріпив цинічне скасування Указу Віктора Ющенка про присвоєння Роману Шухевичу звання Герой України (посмертно), так і на арешт Тимошенко. Окрім того, «представник Львівської ораторської політичної школи» взяв участь у чат-конференції на одному з місцевих інтернет-сайтів. Експресивний в риториці Юрій Романюк справив враження не менш експресивного й за клавіатурою. Щирого, приємного та досить відвертого у спілкуванні може в одну мить змінити якісно інша людина – досить агресивна, така, яка скоріше відштовхує, аніж вабить. Одним словом, політик і бізнесмен в одній особі.

     Закриваючи  ж тему «Батьківщини», дозволю собі зупинитися на темі висвітлення діяльності партії місцевими ЗМІ. Представники партії вже не вперше не оминають можливості наголосити на тому, що, мовляв, місцеві медіа ледь не «ігнорять» партію та її лідерів. Доволі важко сказати про телебачення, адже намагаюсь його наразі дивитися якомога менше, однак щодо висвітлення діяльності партії місцевими інтернет-сайтами представникам партії гріх скаржитися. Так, одне із видань лише за останній тиждень опублікувало 22 матеріали, що стосуються «Батьківщини» та суду над Тимошенко, із 41 повідомлення, які з’явилося на сайті усього за тиждень. Одна із регіональних газет присвятила «білосердечним» ледь не увесь номер – 3 з 5 матеріалів. Достатньо інформації й на інших сайтах. Якщо є привід, є й висвітлення. Крапка.

     Крапка  на певний період часу поставлена і у розмовах про крах американського долара. Дефолту в США найближчим часом не буде. Республіканці нарешті дійшли згоди із демократами й збільшили ліміт американського боргу. Таким чином, місцеві товстосуми можуть спати спокійно.

     Заспокоїлася й міська влада. Очолювана «Свободою» міська рада, як і очікувалося, прийняла у п’ятницю звернення щодо протиправного рішення Вищого адміністративного суду України про позбавлення звань Герой України Степана Бандери та Романа Шухевича. Депутатський корпус став на захист національних героїв, однак зробив це якось занадто по-буденному. Хоча, які можуть бути непорозуміння, за винятком ж звичайно Богдана Федьківа, коли націю демонстративно позбавляють героїв?!! Однак, герої живуть у пам'яті суспільства. А буде пам'ять, нагороди рано чи пізно повернуться й справедливість та здоровий глузд переможуть.

     Зовсім  не по-буденному Івано-Франківськ зустрічав  Ганну Герман. Сергій Мавроді із своїм «МММ» відпочиває…Таким урочистим прийомом столиця Прикарпаття не зустрічала ще жодного з письменників. Хоча, в сьогоднішніх реаліях назвати Ганну Герман письменником якось язик не повертається. Власне, й зустрічали її в першу чергу як представницю влади, людину, яка за посадою безпосередньо наближена до Президента. Це розуміли як очільники Партії регіонів в області, так і Михайло Вишиванюк.

     Перестарались до абсурду…

     «Червона  Атлантида» викликала справжнісінький  фурор у виконавчої влади й  наближених до неї. Однак, в той час, коли в ляльковому театрі бавили Ганну, не менш відомих майстрів слова можна було побачити неподалік у кав’ярні. До зали вони не йшли, не хотіли брати участь у спектаклі. На відміну від Степана Пушика, у якого книга Герман викликала чималу зацікавленість. Втім, Пушик авторитет… Щоправда, не меншим авторитетом є й Юрій Андрухович, який, як виявилось, був кращої думки про своє місто. В частині організаторів перформансу не погодитися неможливо...

     Ганна Герман ж спокійнісінько може претендувати на Шеченківську премію. Торік її мав отримати Василь Шкляр… Він її врешті-решт й отримав… від народу… Власне, саме народ, а не влада зустрічав Василя Шкляра в обласному центрі кілька місяців тому.

     Ігор  Дебенко