У Чорному лісі між селами Рибним і Павлівкою Тисменицького району відкрили й освятили пам’ятний хрест представникам польської інтелігенції, яких розстріляли на цьому місці гестапівці в серпні 1941 року.

У поминальних заходах з нагоди 70-річчя цієї трагедії взяли участь голова облдержадміністрації Михайло Вишиванюк, заступники голови Роман Струтинський та Роман Гусак, міський голова Івано-Франківська Віктор Анушкевичус, керівництво Тисменицької райдержадміністрації, генеральний секретар Ради охорони пам’яті, боротьби та мучеництва Республіки Польща Анджей Кунерт, в. о. генерального консула Республіки Польща у Львові Анджей Дрозд, представники польських організацій України та Польщі, духовенства всіх традиційних Церков, родичі замордованих і жителі Прикарпаття. Загалом зібралося близько тисячі осіб.

Вшанування пам’яті розстріляної польської інтелігенції розпочалося Службою Божою в костелі Христа Царя в Івано-Франківську, де священики РКЦ в Україні, родичі загиблих, представники польської сторони та вірні помолилися за душі невинних жертв.

Меморіал охоплює належно впорядковану територію площею 1,8 гектара, де обгороджено 17 захоронень та великий мармуровий хрест у центрі, на якому зображено герб Польщі і польською та українською мовами написано: «Пам’яті представників польської інтелігенції зі Станиславова та околиць, закатованих гітлерівцями у серпні 1941 року.

Рада охорони пам’яті боротьби і мучеництва. Польське товариство культури «Пшиязнь». Родини. 2011 р.». І, як постійне пригадування про загиблих слова польською Адама Міцкевича: «Коли я забуду про них тут (на землі) — тоді, Боже, забудь про мене в небі». Цей пам’ятник — робота архітектора Олександра Криськіва зі Львова. Навколо хреста — сім гранітних плит з написами прізвищ понад 300 розстріляних.

Про впорядкування місця трагедії розповіла голова товариства «Пшиязнь» Івано-Франківська Люція Кубіцька: «Ми виступили ініціатором реконструкції цього місця. Нам у цьому допомогла Польща, а крім цього — наша облдержадміністрація. Згідно з прізвищами, які ми віднайшли в архівах Служби безпеки України, можемо судити, що тут були помордовані не тільки поляки, є українці, вірмени, навіть є прізвище німецьке, але тоді ті всі люди належали до Польської держави».

Віче-реквієм на території меморіалу розпочалося після того, як голова облдержадміністрації Михайло Вишиванюк і генеральний секретар Ради охорони пам’яті боротьби і мучеництва Польщі Анджей Кунерт перерізали жовто-блакитно-червоно-білу стрічку, що символізувало відкриття пам’ятника, а учасники поминального дійства поклали квіти й вінки до пам’ятного хреста й помолилися за душі невинно убієнних. Після спільної молитви промовці наголосили на недопущенні таких трагічних подій у майбутньому. Два виступи мали об’ємний і проникливий характер. У своєму слові Єжи Віцкевіч, син замордованого тут Адама Віцкевіча, наголосив, що маємо пам’ятати про всі невинні жертви тоталітарних режимів тих часів, — як червоного більшовизму, так і коричневого фашизму, а також подякував усім, хто найбільше спричинився до увічнення пам’яті загиблих невинних людей, і сказав тепле слово про Станиславів як місто сучасних класиків української літератури.

А слово Михайла Вишиванюка було коротке: «На могилах не виступають, на могилах моляться. Сьогодні ми перебуваємо на місці, де 70 років тому гестапо розстріляло абсолютно ні в чому не винних людей, які хотіли жити й працювати. Ми повинні робити все від нас залежне, щоб ніколи ота страшна трагедія не повторилася...». Голова ОДА також подякував тим, хто спричинився до реконструкції місця, та усім прибулим на ці заходи.

Згодом пам’ятний хрест розстріляним спільно освятили священики РКЦ в Україні, УГКЦ, УАПЦ, УПЦ КП. Після освячення всі учасники віче-реквієму перейшли до новозбудованої каплиці Верховних апостолів Петра і Павла, яку освятив у співслужінні численного священства владика-емерит Івано-Франківської єпархії УГКЦ Софрон Мудрий. Далі учасники реквієму-віча поклали квіти до обеліска неподалік каплички, що нагадує подорожньому про замордованих тут нацистами
2 840 євреїв.