Кілька міркувань про те, як перетворити Івано-Франківськ на бренд і навіщо це робити.

Ще зовсім недавно все було значно простіше - було місто, в якому мешкали люди і залагоджували свої такі важливі, такі дріб'язкові життєві потреби. Люди гордилися тим, що вони живуть у місті, нарікали на своє міське життя, сумували за справжнім життям поза містом і врешті воліли його ніколи не покидати...

Але не так давно часи змінилися і виявилося, що у світі страшенно багато таких самих міст. І в кожного посереднього міста з'явилася потреба або змиритися зі своєю посередністю і замкнутися в собі, або змиритися зі своєю посередністю інакше - відкрившись і плекаючи свої неповторні риси посередності.

Це друге прийнято називати брендингом. Приймаючи реальність великого світового ринку і конкуренції як мотивації до дій, місто не може не працювати над тим, щоби стати певним брендом. При цьому пам'ятаючи, що бренд - це тавро, це торговий знак, за яким впізнають товар. Завдяки якому його відрізняють від іншого товару. Бренд - це те, що купують тоді, коли вибирають серед іншого. Бренд - передовсім товар. Але разом із тим це бажання і довіра сплетені між собою настільки, що невідомо, що викликається чим.

Отже, кожне місто може виважено відмовитися від старань продаватися і купуватися. Воно може бути самодостатнім, незалежним від чиїхось бажань і довіри і дбати тільки про мешкання для мешканців та залагодження своїх важливих дріб'язкових потреб.

Але пропонує надто багато спокус. Коли хтось бачить, що його привабливість продається, і для того, щоби незле жити, досить не робити нічого іншого, як лиш бути привабливим, то він рано чи пізно захоче хоч трохи побути привабливим. Свою допомогу йому відразу ж запропонує купити наука, яка знає, як бути привабливим. Потрібний якийсь бренд.

Івано-Франківськ перебуває у такій ситуації вже багато років. Якось хтось у місті побачив, що сюди прагнуть приїхати якісь люди, які хочуть купити тут якісь враження і залишити за це якісь гроші. Інтуїція підказувала, що пора звертатися до науки. Щоби цих охочих не просто приймати, а й приманювати. Все як на доісторичному полюванні. Для того, щоби приманювати, треба зосередитися вже не тільки на тому, що є, а й на тому, щоби дослідити, чого та чи інша звірина хоче ще більше, і мати і це. Тобто потрібний бренд.

Питання створення бренду Івано-Франківська у різних формах виникає кожного разу, коли йдеться про можливу зміну власників міста. Про це можна поговорити, бо громадянам міста подобається вибирати нову команду власників, порівнюючи їхні цікаві пропозиції, створені лише для того, щоби сподобатися громадянам міста, які обиратимуть нових власників і люблять при цьому поговорити. Зрозуміло, що далі працювати над брендингом вже нема ніякої потреби, бо йшлося не про це, а про доступ до власності, яка брендів не потребує.

І все ж поговорити про франківський брендинг хочеться хоча б з трьох причин. По-перше, все більше мешканців міста опиняються в такій ситуації, коли вони приватно приймають якихось гостей, які чогось очікують вже не тільки від того, хто їх приймає, але й від цілого міста. По-друге, щоденне життя так чи інакше постійно продукує якісь речі і явища, які у певні періоди часу стихійно стають реальною складовою міського брендингу, і прикро було би їх не зауважити. По-третє, рано чи пізно виявиться, що якась команда експертів вже довший час непомітно працює над створенням бренду нашого міста і настане момент, коли цей наробок несподівано буде прийнятий власниками міста як щось таке, що виплекано всією громадою міста, і тоді кожен громадянин отримає тавро, про яке він навіть не здогадувався.

Власне найбільшою трудністю франківського брендингу є те, що у місті фактично нема громади міста. Усі задекларовані ідеалістичні механізми громадського рішення колективних проблем закінчуються насправді на вільному волевиявленні під час виборів команди власників і делегування всього своїм обранцям.

Ще одним визначальним фактором є ставлення до історії і неперервності її тривання. Тут франківці перебувають в очевидно шизофренічній ситуації. Бо навіть різні назви цього поселення вказують на можливість існування двох міст в одному місці. Сьогодні ми дійсно живемо в Івано-Франківську. Місті, яке виникло на базі будівель майже спорожнілого Станиславова. Прив'язаність до традиції попереднього міста у переважної більшості міщан є надто ефемерною, щоби бути по-справжньому органічною. Тому живою історією Івано-Франківська є радянські часи і хаос перехідної епохи, а не ідеї, які живили громадян Станиславова, роблячи його унікальним містом свого часу. Сучасний Івано-Франківськ за своїм духовним життям подібний скорше на Америку дев'ятнадцятого століття, яка робила сама себе, сепарувавшись від історії Європи, яка її породила. Інстинкт самоствердження виявляється сильнішим від брендотворчих старань прийняти історію фактично чужого Станиславова такою, яка вона є. Роки незалежності виявилися у цьому сенсі нищівнішими, ніж радянський тоталітаризм.

Минуле, після якого залишилися фрагментарні сліди, можна ще якось продавати або полякам , для яких Станиславів завжди був надзвичайно важливим містом на сході держави, або українцям і росіянам зі Сходу, яких можна здивувати іншою, європейською Україною. Але для першого потрібно визнати місце Станиславова в історії Польщі. А для другого - наполягати на протилежному - на значимості українців у неросійських окупаційних зонах.

Хоча Станиславова вже фактично не існує в Івано-Франківську, все ж акт повернення містові попередньої назви міг би сам стати непоганим брендом - як вияв переосмислення самих себе, здатності до самоаналізу, критичного ставлення до власних досягнень і готовності до змін, починаючи тут і тепер нову шкалу відліку, а найголовніше - здатності громади до неочікуваного кроку за взаємною домовленістю. І якраз тоді про ніякий інший брендинг можна було б вже не думати. Коло б замкнулося, всі фрагменти мозаїчного міста отримали би своє місце у цій еволюції.

Натомість Івано-Франківськ свій бренд змушений вишуковувати у чомусь такому, що за своєю конструкцією нагадує методику радянської геральдики - коли елементи, взяті з різних систем, мальовничо напхані в один герб. Скласти такий бренд Франківська досить складно, бо жоден з елементів не може бути достатнім, а їхні поєднання завжди надто суб'єктивні. А бренд не може бути просто ретельним реєстром усього, що може бути цікавим чи заслуговує на увагу.

Хоча в цьому реєстрі є пункти справді дуже цікаві, але всі вони не обходяться без але... Бездоганна фортеця, якої вже нема. Ідеальне планування, яке багато разів порушене. Місто-сад, від якого мало що залишилося. Одноповерхові міщанські передмістя, які підлягають поступовому знесенню. Єврейська історія, про яку не хочеться згадувати. Українська партизанка, яка все ж таки відбувалася поза містом.

Можна ще згадати випадковий епізод із столицею ЗУНР, але він був вимушеним і короткочасним. Франко надто рідко тут бував. Найвидатнішим художником був Сорохтей, якого важко розтиражувати, бо він не відповідає споживацьким смакам тепер так само, як колись. Із музикою і театром також якось так, що спеціально приїздити сюди на концерти і вистави можуть хіба поодинокі фанатики.

Можна було би наголошувати на вірменах як прикладі екзотичної мультикультурності, на опорі туркам і росіянам як взірцеві виконання свого призначення, але це знову не має ніяких речових доказів. А для того, щоби зайнятися глорифікацією радянської українізації міста і розбудови нових житлових масивів, навпаки минуло трохи замало часу.

І так зі всім. Навіть із літературою. Є доволі брендовий літературний феномен, але нема достатнього корпусу текстів про Франківськ. Є прикарпатський бальзам, але нема специфічної міської кухні. Є талановиті поодинокі ідеї, але вони не творять мережі. Ціле середмістя заповнене торговими центрами, але нема велетенського базару.

Наразі Івано-Франківськ обходиться без бренду. Він виживає завдяки геополітиці, яка не потребує деталізації, і своїй функції ділового центру цікавої області. Це настільки помітно, що саме місто цілком вдовольняється роллю привокзальної площі зупинки у керунку до Карпат. Але навіть про це хочеться час від часу поговорити.

Галицький Кореспондент