20 вересня Верховна Рада України затвердила постанову «Про зміну порядку обчислення часу», автором якої є «регіонал» Олег Надоша. В результаті цього Україна відмовилась від переходу на «зимовий» час.

Здавалося б, що часове питання в Україні вирішено давно і всіх усе влаштовує. Але в лютому ц. р. президент Росії Д. Медведєв вирішив, що переведення стрілок годинників спричинює для громадян стреси і захворювання. Отож від нинішнього року Росія повертатися до «зимового» часу вже не буде.

Ідея Медведєва настільки сподобалась «регіоналам», що вони вирішили «змавпувати» російський досвід у вигляді постанови Верховної Ради «Про зміну порядку обчислення часу на території України». В постанові пропонується встановити з 27 березня 2011 року на території України другий часовий пояс із додаванням години. На думку народних депутатів, щорічне переведення стрілки годинника на «зимовий» та «літній» час «викликає так званий часовий стрес і негативно впливає на психологічний і фізичний стан людини, а це більші витрати, ніж незначна економія електроенергії». На перший погляд, мотивація цілком гуманна і справедлива, але більш детальне вивчення проблеми дозволяє констатувати, що наслідки від таких змін негативно позначаться на всіх українцях.

Перехід на «літній» та «зимовий» час нині існує більш ніж у 100 країнах світу. Варто зазначити, що це найбільш розвинуті держави. Крім Росії, від переходу на «зимовий» час відмовилися Грузія, деякі азіатські республіки колишнього СРСР, а також Білорусь. До речі, білоруси ухвалили це рішення 15 вересня 2011 р., щоб догодити своїм партнерам по Митному союзу.

Історія літнього часу

Ідея запровадження «літнього» часу належить Бенджаміну Франкліну (1706—1790), відомому американському вченому, письменнику і дипломату, котрий висловив її ще 1784 року. Проте вважається, що «літній» час — це дитя лондонського архітектора Вільяма Віллетта. За словами британського письменника Тоні Френсіса, думка про користь запровадження «літнього» часу виникла у Віллетта, коли він одного літнього ранку здійснював прогулянку верхи на коні і помітив, що вікна багатьох будинків зачинені. «Яка витрата денного часу», — подумав він. Так почалася кампанія за ухвалення законопроекту про зміну часу. Хоча пропозицію Віллетта спочатку сприйняли критично, особливо фермери, та 1909 р. було підготовлено законопроект про запровадження «літнього» часу, який неодноразово розглядали в парламенті Великобританії, однак до Першої світової війни його так і не було ухвалено.

У квітні 1916 р. «літній» час було запроваджено (з метою економії енергії) у Великобританії, пізніше — в інших країнах. Віллетт помер роком раніше, так і не дочекавшись втілення своїх ідей у життя. На його могилі встановлено пам’ятник — обеліск із гномоном (сонячний годинник) й написом латиницею: «Не рахую часу, якщо він не літній».

Однак першою країною, яка зважилася прийняти цей часовий перехід, стала Німеччина, в якій у роки Першої світової війни серйозно поставилися до можливості заощадити на дефіцитному вугіллі. Буквально відразу ж цю патріотичну ідею перейняли всі воюючі країни. Симптоматично, що після того, як Німеччина програла Першу світову війну, вона скасувала переведення стрілок годинників. Проте його відновили в 1940 році — вже під час Другої світової війни. А США, приміром, ввели поділ на «літній» і «зимовий» час 1941 року після атаки японців на Перл-Харбор, скасували це в 1945-му і знову ввели в 1974-му, після нафтової кризи 1973 року.

У колишньому СРСР з 1917-го по 1930 р. щорічно на літній період стрілки годинників переводили на годину вперед, а восени — назад. Декретом уряду від 16 червня 1930 р. по всій країні було запроваджено «літній» час на весь рік, який дістав назву, на відміну від поясного, декретного. із 1 квітня
1981 р. з економічних міркувань знову відновлено практику переведення часу на годину вперед порівняно з раніше прийнятим декретним. Таким чином, з 1981 року в СРСР улітку був подвійний «літній» час (він називався московським). 1990 року декретний час було скасовано на території Української РСР.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996 р. №509, на всій території України в останню неділю березня о третій годині за київським часом запроваджується «літній» час переведенням стрілок годинника на годину вперед, а в останню неділю жовтня о четвертій годині — «зимовий» час переведенням стрілок годинника на годину назад.

Економія чи здоров’я?

Суперечки стосовно доцільності введення «літнього» часу точаться вже давно. Одні науковці вважають, що таке переведення хворобливо переживає значна кількість населення. Заступник директора з наукової роботи інституту серцево-судинної хірургії ім. М. Амосова АМН України Василь Лазоришинець вважає, що існують як психологічні, так і фізіологічні наслідки цього. На його думку, вони виявляються «в тимчасовому зниженні працездатності, порушенні циклу сну і неспанні» і при цьому «зачіпають велику частину населення». Він стверджує, що приблизно у 20% людей погіршується самопочуття і загострюються захворювання. При цьому смертність від інфарктів у осіб, які страждають серцево-судинними захворюваннями, зростає на 70-75%.

Іншої думки дотримується головний науковий співробітник інституту медико-біологічних проблем Російської академії наук (РАН) Світлана Степанова: «Ніяких жахливих даних про збільшення кількості інфарктів, звернень у поліклініку, суїцидальних наслідків у період переходу на «літній» або «зимовий» час у спеціальній літературі не існує». При цьому вона зазначила, що іноді такі повідомлення потрапляють у пресу і формують негативне ставлення людей до сезонних тимчасових переходів.

Якщо медичні аспекти переходу на «літній» час викликають розбіжності, то беззаперечним фактом є економічна доцільність таких дій. За експертними оцінками, щорічний перехід на «зимовий» час економив для України мільярд кіловат, або 240 млн. грн. За словами директора економічних програм Центру Разумкова Василя Юрчишина, для України, яка все ще не навчилася берегти електроенергію, це все одно відчутно: «Вітчизняним підприємствам варто було б з метою економії зміщувати на годину свій робочий час».

Трохи географії

Обчислення часу — певна умовність, прийнята людством, хоча вона й зумовлена ритмами життя на Землі, що задаються річним і добовим рухом нашої планети навколо Сонця (рік, день тощо). Протягом багатьох століть кожна країна жила за своїми часовими правилами, в основі яких був місцевий сонячний час її меридіана. Це створювало великі труднощі в навігації та транспортному сполученні країн.

1967 року поверхню Землі — від полюса до полюса вздовж меридіанів — умовно поділили на 24 часові пояси. Більша частина території сучасної України (95%), наприклад, розташована в другому часовому поясі. Лише невелика частина Закарпатської області перебуває в першому часовому поясі, а Луганська, частково Донецька й Харківська області — в третьому. Середній меридіан другого поясу проходить поблизу Києва, тому і час у нас називають «київським». Кожний наступний пояс від попереднього відрізняє лише година часу. На захід від нульової лінії відліку поясів, що в Грінвічу (Велика Британія), годину віднімають, на схід від неї — додають.

На думку ж медиків, біоритми людини  синхронізовані місцевим часом. Тому розбіжність  між чинним і поясним часом, що перевищує дві години, ставить людину за межі адаптаційних можливостей організму, викликаючи порушення сну і розвиток хронічних захворювань. А відтак наслідувати приклад Росії, яка з початком цьогорічної зими скасовувати дію «літнього» часу вже не планує, для України не тільки неправильно, а й шкідливо. Інша річ: не чіпати більше поясний час навесні. Відмінність між поясним і місцевим часом становить для України 32 хвилини в крайній точці західного регіону і 41 хвилину — в східній частині країни.
Розрахунки показують, що жителям східних областей найкраще починати робочий день о 7 годині, центральних — о 7 годині 30 хвилин, західних — о 8 годині (за поясним часом). Дотримання такого режиму початку роботи забезпечує найефективніше використання світлового дня протягом всього року і сприяє економії електроенергії. До речі, такий нехитрий спосіб уже давно використовують японці. Замість переведення стрілок годинників вони переносять початок робочого дня.

Західна Україна постраждає найбільше

Реформа часу найбільше вдарить по жителях західної України. Різниця між Івано-Франківськом та Києвом становить 23 хвилини. Якщо врахувати, що в результаті переходу на «літній» час додається ще одна година, то виходить, що вже зараз прикарпатці змушені вставати раніше на годину 23 хвилини. і таку ситуацію зберегли на весь рік. Якщо влітку з таким станом речей ще можна миритися, то взимку абсурдність ситуації стане очевидною для всіх. Для прикладу візьмімо дату 19 грудня 2011-го — це найкоротший день року. Сонце мало б зійти о 7.55, однак якщо стрілки годинника не переведуть назад на «зимовий» час, то схід сонця станеться о 8.55. Тривалий час бюджетники, студенти, школярі та діти, які відвідують дитсадки, будуть змушені прокидатися темної пори доби, щоб зібратися на роботу або навчання. Таке ми переживали до 1990 року, коли на всій території України діяв московський час. Щоправда, тоді різниця з поясним часом (відповідає «зимовому» часу) становила 2 години 23 хвилини. Фактично комуністичний режим змушував Україну, Білорусь та Прибалтику ламати природні біоритми людини, чим завдав значної шкоди її здоров’ю. Такий «часовий геноцид» призвів до того, що в сільській місцевості активно використовували місцевий час, який на дві години відрізнявся від московського.

Через скасування переходу на «зимовий» час московський час, як і раніше, випереджатиме київський на годину (росіяни цього року вже не переходитимуть на «зимовий» час). Але київський час фактично зрівняється з московським поясним часом. На практиці це означає, що Україна перейшла в сусідній часовий пояс. Природно, що у нас збільшиться часова різниця з країнами Європи. У Лондоні, наприклад, влітку буде на дві години менше, а взимку — на три, а середньоєвропейський час, за яким живе більшість країн Європи, взимку почне відставати від нашого на дві години, а влітку — на годину. Поганою новиною це стане для любителів футболу. Адже матчі Ліги чемпіонів УЄФА починаються о 20.45 за середньоєвропейським часом. З кінця жовтня по кінець березня українці змушені будуть дивитись футбольні матчі не о 21.45, як тепер, а о 22.45.

Депутати від провладної більшості замість вирішення актуальних соціально-економічних питань взялися за переведення стрілок годинника. Політики вирішили, що в питаннях часу вони, видно, є більшими фахівцями, ніж медики, економісти та астрономи. В умовах, коли «покращення життя вже сьогодні» не відбувається, депутати вирішили продемонструвати народові свою активність бодай на стрілках годинникового циферблата.

Коментарі

Тарас Василик, головний лікар Івано-Франківської міської клінічної лікарні №1:
«Переведення часу із «зимового» на «літній» і навпаки негативно впливає на психоемоційний стан людини. Особливо це відчувають люди, які мають хронічні захворювання. Більшою мірою на здоров’я людей впливає переведення з «зимового» часу на «літній». існують і вікові відмінності: люди старшого віку рано лягають спати і рано прокидаються, тому для них більш зручний «літній» час, а молодь і люди середнього віку краще пристосовані до «зимового» часу.
Науковими дослідженнями доведено, що наслідки впливу на людський організм перевищують економічну доцільність переведення часу. За останні 20-30 років істотно змінилася соціально-економічна ситуація. Тому оптимальний варіант — відмовитись від переведення стрілок годинника. Однак при цьому важливо зафіксувати час, який відповідатиме нашому часовому поясу. Загалом рішення про відмову від переходу на «зимовий» час є дуже серйозним. Перед прийняттям таких важливих рішень доцільно було б провести наукові дослідження і проаналізувати всі позитивні та негативні наслідки».

Олександр Стоян, народний депутат (ПР):
«З точки зору моєї собачки, пуделя, якого звуть Джеріко, треба було б скасувати перехід на «зимовий» час. Бувають проблеми, коли треба з ним йти гуляти і він будить мене рано. Але це єдина проблема. Хоча в цій процедурі — економія електроенергії. А в Росії не все треба переймати».