Пуск виробництва полівінілхлориду суспензійного на товаристві “Карпатнафтохім” став однією з найгучніших подій цього року. Російський інвестор раз по раз наголошує, що запуск виробництва — справжній крок уперед для міста. Сумніватися у сказаному змусив голова ОДА Михайло Вишиванюк, який на прес-конференції 16 вересня повідомив: за три місяці підприємство отримало збитків на 50 млн. гривень. Усе нібито — через сіль, яку завозять для виробництва із Луганщини. Виходом із ситуації могла б бути розробка солеродовищ у Верхньому Струтині, що на Рожнятівщині. Однак, там проти інвестора постала громада села.

У 2008 році сільська рада Верхнього Струтина дала згоду ТОВ “Карпатнафтохім” на провадження проектно-пошукових робіт на території села — в урочищі “Сигла”. А вже за рік депутати відмовили “нафтохімікам” у реалізації планів.
Однак, проект із будівництво розсолопромислу на Верхньострутинському родовищі кам’яної солі “Карпатнафтохім” презентував у березні минулого року на Рожнятівщині. А вже у квітні відбувся схід села і позачергова сесія Верхньострутинської сільської ради, яка не дала згоди на провадження інвестиційного проекту.
Мешканці Верхнього Струтина побоюються: з промисловим видобутком солі збільшиться і небезпека просідання земної повержні й утворення проваль, оскільки сам населений пункт розташований просто на соляних запасах. І це при тому, що найбільше місцеві мешканці побоюються, що ТОВ “Карпатнафтохім” має намір закачувати у відпрацьовані верхньострутинські кар’єри розсоли, які утворюються внаслідок виробництва соди, для чого і планується збудувати солепровід.
Акурат того ж березня 2010 року на дні відкритих дверей для представників засобів масової інформації заступник генерального директора ТОВ “Карпатнафтохім” Георгій Кунєв переконував журналістів, що виробництво приноситиме чималі прибутки. Однак, сіль постачатимуть із Артемівська.
— Для потреб виробництва потрібно близько 1000 тонн солі щодоби. Її нам доставлятимуть поки що із Артемівська. Коли у нас функціонувало старе виробництво хлору і каустичної соди, сіль доправляли до Калуша у відкритих чи напіввідкритих вагонах. Тепер сіль потрібна суха, тому її будуть привозити у спеціально облаштованих закритих вагонах. Солі розчинятимуть, очищуватимуть, відфільтровуватимуть і потім подаватимуть на переробку. У виробництві використовуватимуть висококонцентровані розсоли з вмістом солей 305-310 грамів на літр, — повідомив на дні відкритих дверей Георгій Кунєв.
Однак, уже тоді “нафтохіміки” мали надію на альтернативу: за рік сподівалися отримати ліцензію на розробку родовища. Відтак, питання вже дійшло до обласної ради. І мешканці Верхнього Струтина — запротестували.
До початку сесії обласної ради перед “білим” домом зібралося близько півсотні мешканців Верхнього Струтина з протестом проти розробки солеродовищ.
За наполяганням депутата від УНП Василя Головчака, питання про дозвіл на розробку товариством “Карпатнафтохім” родовища солі у Верхньому Струтині включили до порядку денного сесії обласної ради. Хоча, на офіційному сайті проект рішення з цього питання був розміщений раніше, із повідомленням про те, що постійна комісія з питань екології, раціонального природокористування, рекреації та розвитку туризму надала щодо нього позитивний висновок. Загалом, виглядає дивним, що депутати, надавши позитивний висновок, не взяли до уваги конфлікт між інвестором і громадою села, який триває вже кілька років.
“Користуючись гірким досвідом по видобутку солі у наших сусідів з Калуша, Солотвина, Стебника, можна зробити висновок про те, що втручання людини у процес видобування солі будь-яким методом призводить до екологічних проблем, а цього не повинно статися”, — йшлося у зверненні, які пікетувальники підготували депутатам Івано-Франківської обласної ради.
Селяни отримали висновки щодо можливого негативного впливу розробки Верхньострутинського родовища кам’яної солі на навколишнє середовище доктора геолого-мінералогічних наук, професора Львівського інституту геології і геохімії горючих копалин НАН України Володимира Ковалевича, кандидата геолого-мінералогічних наук, колишнього директора ТзОВ “Рожнятівнафта” Йосипа Курільця. Надав свої висновки з цього питання й академік Академії наук України В’ячеслава Шестопалов.
Урозріз із думкою відомих науковців голова Івано-Франківської ОДА Михайло Вишиванюк винить в ескалації конфлікту недобросовісних політиків:
— Я це питання відношу не стільки до економічного чи екологічного, скільки до політичного. Бо у нас є дуже багато політиків, які на основі політиканства заробляють собі дивіденди захисників інтересів громад на майбутні вибори. Що стосується самої проблеми, то я думаю, що ми сьогодні це питання розглянемо. Його потрібно вирішувати. Тому що, якщо ми не вирішимо цього питання, зупиниться робота з виробництва полівінілхлориду у Калуші, а Калуш запустив цей завод у травні місяці, і за травень, червень, липень, серпень і трошки вересня отримав збитки 50 млн. гривень тільки з тої причини, що один із компонентів для роботи цього заводу — сіль, він возить із Луганська. При тому, що наша сіль є у нас тут під боком. Родовище солі розташоване не у межах населеного пункту, а розташоване у лісі. І ніяким чином не впливає на село.
Вельми цікавим є твердження голови ОДА про збитковість заводу ПВХ. Зрештою, завод, швидше за все, проектували з урахуванням джерел постачання солі. Тому малоймовірно, що німецькі проектувальники, і, зрештою, калуські “нафтохіміки” так сильно помилилися у розрахунках рентабельності заводу при постачанні солі з Артемівська. Проте — факт: “Карпатнафтохім” декларує збитковість і не сплачує відрахування у бюджет.
— Якщо підприємство отримує збитки, то до бюджету воно ніяких коштів не платить. Ні у міський бюджет Калуша, ні до обласного бюджету. Якщо все ж таки цей розсолопровід буде побудований, то жителі цього села отримають значні кошти на будівництво об’єктів соціально-культурного призначення. А вони просять кошти: дайте нам гроші на будівництво школи, дайте нам гроші на будівництво клубу. Ми повинні думати про свою економіку, — переконує селян Михайло Вишиванюк.
Заманює суттєвими фінансовими вливаннями і “Карпатнафтохім”:  із 36 млн. доларів інвестицій — 12 млн. доларів інвестори готові вкласти у розвиток села. Тут пригадується конфлікт міського голови Калуша і керівництва ТОВ “Карпатнафтохім”, який розгорнувся влітку минулого року з приводу інвестиційних відрахувань, які, за словами Ігоря Насалика, мали становити близько 200 млн. гривень. І, хоча мер свого часу навіть погрожував не дати дозволу на здачу в експлуатацію новозбудованих заводів, місто у результаті отримало обіцянку сплатити у бюджет тільки 30 млн. гривень упродовж трьох років.
Поки що людей заспокоїли. Мовляв, звернемося до Національної академії наук України.
Тим часом, депутати обласної ради так і не спромоглися прийняти рішення про звернення до НАН України, і, після тривалої безрезультатної дискусії у сесійній залі, відклал розгляди питання на наступну сесію. При цьому голова ОДА Михайло Вишиванюк дав доручення дійти згоди з громадою села щодо промислової розробки родовища.

Вікна