Практично кожен день цього феєричного дійства дарував глядачу видовище. Драми змінювались комедіями, актори – блазнями, ґрунтовні дискусії – фарсом. Одним словом, і сміх, і гріх… І що найголовніше – це все без уже дещо приївшихся Юльок, Вітьок, москалів та жабоїдів. У нас своє болото, шановні!!
Літо сі скінчило. З чим вас щиро і вітаємо.
Власне, за прогнозами багатьох місцевих експертів і просто високоповажних людей справжнім тестом на міць, чи, якщо бажаєте – зрілість, для муніципальної влади мала стати осінь-початок зими, що пов’язано із підготовкою до зимової пори й початком опалювального сезону в обласному центрі. Як і очікувалось, влада має всі шанси його успішно провалити.
Втім, як і у випадку тріумфу громада має знати імена переможців, так і у випадку з поразкою – імена відповідальних. І вони знайшлися… З легкої руки міської ради головним винуватцем усіх бід в обласному центрі було визнано його міського голову – Віктора Анушкевичуса. Мовляв, саме він має нести усю повноту відповідальності перед громадою за можливий зрив початку опалювального сезону.
Відверто кажучи, певна рація в цьому є. Адже проблема не нова й постала не сьогодні. А щоб її вирішити, слід не лише листи писати. Однак знову ж таки – проблема не нова. Про неї зобов’язані були знати всі й не лише чекати, склавши руки, але й ефективно працювати над її вирішенням.
Та мер відповідати, судячи зі слів, готовий. Цим він і займається ось уже другий тиждень поспіль – виправдовується…
Власне, такої кількості критики, яка за цей незначний проміжок часу звалилася на адресу Віктора Андрюсовича, не доводилося чути вже давно. Навіть під час останньої передвиборчої кампанії її, здається, в такій обмеженій часовій перспективі було куди менше.
Втім, справжнім випробовуванням для міського голови стала понеділкова колегія ОДА. Ті, кому пощастило спостерігати за цією феєрією з перших рядів, мабуть погодяться, що на певному етапі здалося, що ще трішки й Віктор Андрюсович не витримає. Руслан Гусак та Михайло Вишиванюк почергово забезпечили міському голові небувалий приплив адреналіну. Основний месидж – хватить спочивати на лаврах, ноги на плечі і в Київ, бо інакше буде пипка…
На щастя, до пипки не дійшло. Мер гідно тримався, намагаючись парирувати закиди сьогоднішніх опонентів. Поки сам себе ледь не втопив, саркастично запропонувавши в двері міністерства битися з розгону головою.
Після цього ані кількість написаних листів, ані кількість здійснених поїздок до столиці суттєвого значення вже не відігравали – голова ОДА іронічно погодився на пропозицію міського голови…
Та якщо в Києві двері міністерства відчиняють Віктору Андрюсовичу, судячи з його слів, не надто охоче, двері голови обласної ради для нього наразі відкриті. Ініціювавши спорудження в обласному центрі сучасного спортивно-розважального комплексу, Олександр Сич та безпосередньо зацікавлені в цьому процесі керівники «Урагану» й «Говерли» очікували на належну підтримку цього процесу з боку міської влади. Однак, і тут наразі проблеми. І якщо з швидким виділенням земельної ділянки в очільників міста ще могли виникнути певні проблеми, адже продали то вже майже все, то труднощі із написанням звичайнісінького листа виявились дещо неочікуваними. Їх то міська влада писати точно вміє…
Однак, уже незабаром писати їх може довестися не лише місту. Якщо ситуація найближчим часом не зміниться, Палац спорту можуть збудувати і на території одного з околишніх сіл. Зайвий раз пояснювати, який це поштовх може спричинити для будь-якого села, гадаю особливої потреби немає.
Потішила метаморфозами впродовж тижня й міська «Свобода». Так, якщо за результатами публічного звіту чиновників на адресу його організаторів лунала переважно доволі гостра й відверто кажучи обгрунтована критика, то за ініціативу і новизну, а також доволі жорстку реакцію у відповідь на страйк перевізників «Свобода» отримала свого роду дифірамби.
Чого очікували депутати, виводячи на Вічевий майдан керівників культури, освіти, спорту? Шаленої зацікавленості, вдячності громади, бурхливих овацій, підтвердження власної відкритості? При всій позитивності сприйняття започаткування такої форми діалогу між владою та громадянином, згідно ієрархії потреб Маслоу людей сьогодні об’єктивно куди більше цікавлять питання стану тих же доріг в обласному центрі, комунального господарства в цілому, рівня їх заробітної плати врешті-решт. Та й кому потрібні звіти в робочий день об 11 годині? Хіба що працівникам цих же галузей під загрозою звільнення. Як наслідок, журналісти одразу повішали ярлики – «звіт для галочки», «нудота», «показуха»…
Залишається вірити, що це була лише свого роду репетиція й в найближчому майбутньому ці негативні чинники безвісти зникнуть. Адже ідея при правильному підході таки заслуговує на увагу…
Як і ідея проведення прес-конференції в тролейбусі. Скільки живу, однак схожої практики досі ще не зустрічав. Відносно дешево, цікаво й креативно. А якщо до цього ще й додати відмову йти на повідку у перевізників-шантажистів, то позитивне сприйняття тими ж журналістами жодного подиву не викликає.
Чого не скажеш про стан справ у молодіжній політиці Прикарпаття.
Головне яблуко роздору – колись дітище Кучми, а сьогодні гіпертрофована владою громадська організація найменуванням Молодіжна адміністрація. Точніше кажучи, як видається, особа її теперішнього керівника Ганни Крисюк та обсягів фінансування цієї структури. Як не як, а сума в розмірі близько 150 тис. грн., в той час як інші змушені збирати крихти зі столу, не дивувати не може. Молодіжна адміністрація ж з легкістю може дозволити собі цими крихтами розкидатися…
Принаймні саме таке враження складається, переглянувши останній звіт діяльності цієї організації. Жодним чином не виставляючи якихось претензій, зауважу, що не кожна серйозна компанія може дозволити собі щоразу витрачати 2-4 тис. грн. лише на канцтовари. І це навіть при тому, що всі заходи, які проводяться є корисними для молоді, підвищують рівень їхньої освіти, культури, чи просто дають можливість відпочити й весело провести час.
Втім з іншої сторони, конфлікт від самого початку набрав яскраво вираженого персоніфікованого характеру й призвів до наразі заочного протистояння Ганни Крисюк та Володимира Олійника. Хоча останній ще кілька тижнів тому із значною долею сарказму особисто сватав Ганну Крисюк на посаду начальника управління. Тією ж монетою відповідає Володимиру Олійнику й Крисюк, прагнучи вибачень та його особистого звіту.
Крайнім ж у всій цій історії виходить Ростислав Заремба. Саме йому прийдеться відбиватися і з приводу обсягів фінансування, і з приводу проведених заходів. І це при тому, що, ведучи власну гру, обидві сторони конфлікту запевняють, що насправді не переслідують мети звільнити крісло під Ростиславом Зарембою.
Всі прагнуть справедливості, а тому окремі лише пропонують…
Натомість всі намагаються оминути відповідальності. Цим можна пояснити і прагнення віддати державі «Теплокомуненерго», і об’їзні дороги, контроль витрати коштів, в тому числі й молодіжними організаціями, і жорстокий відстріл людей вдень в центральній частині міста. І все заради спокою та комфортного перебування на посаді.
Головне, щоб крісло не вламалось, а руки не були в крові…
Ігор Дебенко, політологВерсія для друку
Якщо ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі:
Останні новини з категорії Медіа:
26 Грудня 2016, 7:16
16 Грудня 2016, 7:15
13 Грудня 2016, 7:10
07 Грудня 2016, 17:18
06 Грудня 2016, 7:39
28 Листопада 2016, 7:13
28 Листопада 2016, 6:40
25 Листопада 2016, 7:12
22 Листопада 2016, 7:18
14 Листопада 2016, 7:12
10 Листопада 2016, 6:38
04 Листопада 2016, 7:42
06 Жовтня 2016, 6:39
04 Жовтня 2016, 7:14
28 Вересня 2016, 6:34
15 Вересня 2016, 7:18
13 Вересня 2016, 10:05
13 Вересня 2016, 7:20
07 Вересня 2016, 17:42
06 Вересня 2016, 7:17
30 Серпня 2016, 22:21
30 Серпня 2016, 7:16
26 Серпня 2016, 7:18
23 Серпня 2016, 6:37
22 Серпня 2016, 7:39