Наразі у світі нараховується близько 10 мільйонів осіб, які страждають на різні фобії, повідомило нещодавно британське видання DailyTelegraph. Але насправді їх кількість набагато більша, оскільки далеко не всі усвідомлюють існування цієї проблеми і звертаються за допомогою до фахівця. Найчастіше це відбувається вже тоді, коли в людини нагромаджується цілий букет нез'ясовних страхів, і життя стає суцільним кошмаром.  Особливо тепер, коли економічна та політична криза органічно сплелася зі «свинячим» грипом. А тому разом з розрекламованим препаратом «Таміфлю» багато відомих політичних діячів звертаються до психоаналітиків задля утримання свого психічного здоров’я у формі. Чи модно у Івано-Франківську мати свого психоаналітика? І які фобії «мучать» івано-франківців?  Про це кореспондент «Острова» вирішила запитати у Юрія Бежука - психоаналітика, асистента кафедри психіатрії та медичної психологіїІвано-Франківського державного медичного університету.

- Наскільки у Івано-Франківську розвинене явище психоаналізу?Чи модно мати «свого» психоаналітика?

- Порівнюючи теперішній час з початком  моєї практики, коли терапію ототожнювали зі шарлатанством, то зараз люди набагато освіченіші, і значно толерантніше ставляться до цього Що ж до популярності того, наскільки престижно мати «свого» психоаналітика, в Україні це залежить від регіону.  Як розповідають, київські колеги, там це є досить популярним. У Івано-Франківську навпаки. До психоаналітика звертаються тільки тоді, коли проблема досягла свого піку. Коли вже обійшли всіх лікарів та ворожок, тоді приходять до психоаналітика, як до останньої соломинки.

- Чи збільшилася кількість звернень у зв’язку з економічною та політичними кризами?

- Чесно кажучи, я цього не відчув. Можливо, люди просто не усвідомили того, що їм на разі потрібна допомога психоаналітика. Адже, криза стрімко переросла в епідемії грипу, і людина кинула всі свого психічного здоров’я на подолання стресів, проте не факт, що після подолання епідемії, ці звернення почастішають.

- З якими найчастіше проблемами стикають івано-франківці?

- Найчастіше до психоаналітика звертаються люди з невротичними розладами, страхами, нав’язливими ідеями, проблемами в стосунках з рідними. Проте звертаються також люди, які хочуть себе краще пізнати. Адже, психотерапія допомагає людині, побачити себе з тієї сторони, яка зазвичай для неї є невидимою. Тому, що це зазвичай є наша позасвідома сфера. І , зрозуміло, що людина, яка себе краще знає, краще себе зможе реалізувати. Тому на перших етапах психотерапії , її метою є робота з симптомами, а вже на другому – робота людини над собою. У моїй практиці був випадок, коли людина  відчувала себе нереалізованою, саме тому, що ставила ті цілі, які не характерні  її особистості. І ця невідповідність, заставляла її відчувати себе нереалізованою, не вірити у свої сили, і довший час перебувати на медикаментах.  І тоді, коли вона відмовилася від медикаментозного лікування, і навчилася вирішувати проблеми без них, то вона, вперше відчула свою гармонію зі світом.

- Але найчастіше свої невротичні розлади, страхи, проблеми в стосунках з рідними людина вирішує саме медикаментозним шляхом, приймаючи розрекламовані ліки. Наскільки це виправдано? І чи ефективно?

- Симптоми можна подавити медикаментозним шляхом, проте причина проблеми залишиться на підсвідомому рівні. Тому, головна причина психотерапії, полягає в тому, щоб людина методом психоаналізу знайшла і вирішила її.

- Хто найчастіше звертається до психоаналітика: чоловіки чи жінки?

- Звичайно, до мене звертаються в більшості жінки, та це не означає, що в чоловіків менше проблем. Адже, віками укорінювалася традиція, що якщо чоловік визнає свою проблему значить він проявляє в цьому свою слабкість. Чоловікам простіше випити медикаменти, ніж визнати свою проблему. Жінки в цьому плані більш відкритіші та простіші. Співвідношення звернень коливається: один до трьох.

- Що найчастіше виявляється коренем психологічної проблеми?

- Перше правило з якого починається терапевтична робота – це правило конфіденційності. Тому, я не маю право розголошувати психологічні моменти своїх клієнтів. Проте, можу зазначити, що нещодавно до мене звернулася сімейна пара, яка була в процесі розлучення. Вони обоє прийшли до мене в нервозному стані, проте як виявилося обоє вони не хотіли розлучатися, просто стосунки зайшли в такий глухий кут, що вони обоє вирішили їх не розвивати більше. Хоча один для одного були дуже дорогі. Ініціатором, який вирішив зробити крок до порозуміння виявився чоловік, який привів дружину до мене. Вони зуміли вислухати один одного і зрозуміти суть проблеми. І, якщо вони більше не прийшли до мене на сеанс, то я вважаю, що вони таки порозумілися, і до розлучення в них не дійшло. Проте я більше працюю індивідуально. Навіть, якщо є проблеми в стосунках, я працюю з однією людиною. Є спеціальний вид терапії -  сімейна психотерапія, на жаль вона у Івано-Франківську розвинена на дуже низькому рівні.

- Наскільки психологічні травми отримані в дитячому віці заважають вже в дорослому віці реалізувати себе?

- Як зазначав ще Зігмунд Фрейд – основа неврозу, це є травми чи переживання, отримані в ранньому віці. Психіка дитяча є несформована, чутлива і нестійка, і не може повноцінно реагувати на якісь травми, а тому, вони  нашаровуються у підсвідомості. На мою думку, більшість неврозів, близько трьох четвертих, в своїй основі мають внутрішній конфлікт закладений ще ранньому віці. Звичайно, є стресові ситуації, які виникають без впливу внутрішнього конфлікту, і можуть викликати невротичну реакцію. На них припадає близько одна четверта всіх випадків. І виникає невроз, таким чином, що якась подія чи річ підсвідомо тисне на людину, і здається немає певних видимих причин, а вона відчуває себе вкрай погано. Тому не слід подавляти медикаментами страх, а намагатися його зрозуміти з допомогою спеціаліста.

- Які страхи зараз найбільш проявляються в суспільстві?

- Кількість людських страхів продовжує зростати. За останні 10 років вона збільшилася з 300 до 1030. Такий розвиток ситуації експерти пов'язують з технологічним прогресом.
Сучасна реклама щодня змушує кого-небудь жахатися мікробів, які всюди (вермінофобія), старіння (геронтофобія), облисіння (фалакрофобія), ожиріння (обезофобія). Багато кого лякає любов (еротофобія) і навіть гроші (хрометофобія).  Проте зараз найбільш поширена саме агарофобія (страх відкритого простору). На сьогоднішній день в медицині це поняття включає не тільки страх відкритих просторів, але і страх схожих ситуацій. Як правило, тривога направлена на наступні ситуації: натовп, суспільні місця, суспільний транспорт, відкриті простори (наприклад, поле, парк), перебування, пересування зовні удома, подорож наодинці, жваві місця (наприклад, мітинги, продовольчі і речові ринки, магазини, ресторани), а також місця, які неможливо швидко покинути, не привертаючи до себе уваги тих, що оточують (наприклад, крісло перукаря, центральні місця в кінотеатрі і т.п.). Неспокій зазвичай викликається страхом суспільної ганьби у разі нападу паніки або безпорадної поведінки на публіці. Боязнь того, що напад паніки трапиться в суспільному місці, ще більше підстібає фобію.