В першу чергу хотів б вибачитися перед усіма читачами за відсутність  попередніх підсумків, що було зумовлено виключно об’єктивними обставинами особистого характеру. Писати ж про перебіг політичного життя в обласному центрі, відштовхуючись лише від інформації в інтернет-виданнях, телефонних розмов із знайомими й не маючи можливості знаходитися так би мовити в епіцентрі подій, було б не надто чесно як з Вами, так і перед самим собою. 

     Якщо  ж підходити безпосередньо до аналізу подій звітного тижня, то насамперед необхідно відзначити, що пройшов він під знаком початку опалювального сезону. Ще якийсь місяць тому в обласному центрі знайти чиновника, який б зміг ствердно відповісти, що теплопостачання до помешкань франківчан буде подано вчасно, було практично неможливо. Сумнівався в цьому і сам міський голова. Дійшло навіть до того, що обласні очільники практично прямим текстом звинуватили Віктора Анушкевичуса в бездіяльності у вирішенні питання погашення заборгованості ДКП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» за спожитий природний газ.  Надовго, мабуть, залишиться в пам’яті мера й заклик Михайла Вишиванюка брати ноги на плечі і прямувати у Київ, бо інакше буде Франківську «пипка».

     На  щастя, «пипка» не настала… Обмежилися переляком… А відтак, як було повідомлено, наміри окремих суб’єктів зірвати початок опалювального сезону в місті зазнали невдачі. На початку тижня Віктор Андрюсович з високо піднятою головою повідомив, що опалювальний сезон в обласному центрі розпочався згідно плану.. Втім, це – заслуга не стільки самого мера, як лобістського потенціалу Василя Чуднова. Саме керівнику обласних регіоналів Віктор Анушкевичус на останній сесії міської ради від імені всіх жителів Івано-Франківська та депутатів міської ради висловив слова вдячності за сприяння і допомогу у вирішенні проблем із включенням опалення у місті.

     Щоправда, дійшло тепло далеко не до всіх. Значна частина мешканців міста продовжує грітися в холодильниках. Щоб пересвідчитись в тому, що без теплопостачання й надалі залишається далеко не вісім будинків, варто почитати коменти в будь-якій соціальній мережі. А відтак постає запитання, чому і з якої причини міського голову дезінформують, з якою метою це здійснюється й хто врешті-решт понесе за це відповідальність? Адже слухати в ЖКГ №5 відговірку, що «мабуть Щось вийшло з ладу», від людини, яка називає себе фахівцем у відповідній сфері, не надто приємно. Тим паче, коли в місті повним ходом триває так зване реформування житлово-комунального господарства… 

     Не  обійшлося протягом тижня і без політичних заяв. Спочатку обласна, а згодом і міська рада підтримали ініційовані «Батьківщиною» заяви до Президента України та вищих органів державної влади, в якій надали оцінку політичній ситуації в Україні, вкотре засудили політичні переслідування й висловили вимогу негайного звільнення Юлії Тимошенко, Юрія Луценка та інших лідерів опозиції.

     Власне, подив спричинили не так самі заяви, як реакція на них з боку окремих  представників громадськості. Складається враження, що дехто просто сліпо пішов на повідку тих чиновників та політиків, які намагаються прищепити масі переконання шкідливості такого роду реакції місцевих рад й способу політичної боротьби, переживаючи в першу чергу за власну «шкуру». Мовляв, надарма переводите папір, ці заяви ніхто не читає, вони місяцями даремно пропадають пилом...

     Вважаю  такого роду позицію не лише неправильною, але й безглуздою. Звичайно, окремим персонажам не завадило б поменше займатися самопіаром, однак мовчати в такій ситуації означало б зрадити власній ж самості. Чи не було б ще більшим злочином понуривши голову стежити за тим, як «великі комбінатори» штовхають країну в бездну тоталітаризму та міжнародної ізоляції, цинічно заявляючи при цьому, що ми не «школярі?

     Так, на різного роду заяви, звернення, прохання й погрози наразі ще чинна влада  не зважає і, судячи з тенденцій, не думає цього робити в майбутньому. Однак, це проблема самої влади. Власної недалекоглядності, сліпоти, нерозуміння ситуації й зацикленості. Разом з тим, проводячи аналогії, відсутність миттєвих гарантій не заважає нам почергово ділитися думкою в соцмережах про холодні батареї у власних домівках. Розраховуючи при цьому, якщо не на миттєве вирішення проблеми початку опалювального сезону, то хоча б на більш ретельний підхід чиновників при виконанні своїх посадових обов’язків.

     Значно  більшої уваги заслуговують  депутати, які, керуючись «шкурними» інтересами, воліють краще не прийти на сесію, аніж бути запідозреним у неугідності владі. Як наслідок, миттєво знаходяться десятки термінових відряджень, раптових лікарняних та інших невідкладних справ. Це – своєрідна втеча від самого себе. Вершина ницості, вульгарності та безхребетності тих, хто наступного ж дня з гордістю розповідає всім, що він депутат, великий патріот, що чинити так, як чинить влада не можна, і при цьому радо сідає у службове авто. Втім, цьому «депутату» набагато легше просто не з’явитися на сесійне засідання, аніж публічно засвідчити усій громаді, що він проголосував «проти», що він «демократ» лише на словах, на ділі ж – звичайнісінький політичний проститут…

     Та  в нас таких немає. У всіх – поважні причини… 

     Тим часом прихильникам Комуністичної  партії України, перебування яких в  представницьких органах краю стало  історією, не залишається нічого, як із сльозою на очах згадувати ті щасливі часи, коли альтернативи їм на виборах не могло існувати апріорі. 90 років Комсомолу Західної України – річниця, від самого факту усвідомлення якої стає моторошно.

     Однак, є в цьому і позитив. У 2009 році місцеві комуністи відзначали 90 років Комсомолу України. Виходить, комунізм в нас виник як мінімум на два роки пізніше. Спасибі товаришу Сталіну за те, що ще два роки Прикарпаття дихало свободою. 

     Ігор  Дебенко, політолог