Пристрасті завирували цієї погідної осінньої пори серед пацієнтів і самих працівників медичних закладів ще на підступах до декларованої МОЗом реформи в охороні здоров’я. Нагадаємо: поки що модель нового варіанту вітчизняної охорони здоров’я нині проходить апробацію у трьох пілотних областях і в столиці України, а вже потім на основі їхнього досвіду буде вироблено конкретні напрями реформування галузі. Та людей уже лякає перспектива того, що в своєму селі або селищі вони можуть позбутися лікарні дільничного, а то й районного масштабу. Або ж буде значно скорочено кількість ліжко-місць у цих закладах, через що пацієнтам доведеться чекати в черзі, аби потрапити сюди на лікування, а вивільнені медики опиняться без роботи.

Населення і медичну громадськість області заспокоює начальник головного управління охорони здоров’я облдержадміністрації Микола Олінійчук. Він стверджує, що підозрілі для багатьох формулювання «реорганізація мережі медичних установ», «оптимізація ліжкового фонду» насправді не несуть в собі ніякої прихованої загрози інтересам пацієнтів та медпрацівників, а мають на меті, навпаки, наблизити до людей первинну медико-санітарну допомогу. Заперечує головний медик області і те, ніби слід чекати значних кадрових скорочень серед його колег у тих лікарнях, які збираються реорганізувати. Принаймні у цьому він запевнив жителів Отинії Коломийського району та працівників місцевої районної лікарні.

Тут, у залі селищної ради, відбувалося виїзне засідання постійної комісії обласної ради з питань охорони здоров’я, сім’ї, материнства і дитинства. А приїхали сюди члени комісії, які, звичайно ж, побували і в самій лікарні, за наполяганням депутата обласної ради Олександра Левицького, якого не задовольнили письмові відповіді керівників області і району на його депутатський запит про подальшу долю Отинійської лікарні, зроблений за зверненням 2 163  жителів селища. Приїхав для вивчення ситуації на місці і перший заступник голови облради Василь Гладій. На виїзному засіданні комісії, звертаючись до місцевих жителів та медиків, він сказав:

— Якось дивно виходить у нашій державі. Почали реформувати податкову систему — все закінчилося «податковим майданом», узялися за пенсійну реформу — знову невдоволення людей. Тепер бачимо їхній спротив щодо задуманих кардинальних змін в охороні здоров’я. Усе це зрештою наводить на думку: то що,  влада зі своїми ідеями розумна, а ті, кому вона мала б служити, — ні? Скажімо, проведене обласною радою опитування наших краян свідчить, що з найбільшою недовірою ставляться вони якраз до системи охорони здоров’я. Це найконсервативніша галузь, яка, звісно, вимагає змін. Але змінювати необхідно на щось краще. Реформи ж, які погіршать медичне обслуговування, населенню не потрібні. Для жителів сільської місцевості сьогодні особливо багато важить, щоб наблизити до них лікаря, щоб серед людей проводити дієву профілактику різних захворювань, якомога раніше виявляти ті чи інші патології і починати лікування хворих.

Мабуть, чутки про закриття лікарні (а вона обслуговує жителів не лише цього селища, а й ще двох десятків сіл в радіусі 30 км) були породжені намірами районної влади і керівництва Коломийської ЦРЛ перепрофілювати цей заклад задля економії коштів на його утримання. Адже закладені в цьогорічний районний бюджет на охорону здоров’я  78 млн. грн. уже використано. Навіть на так звані захищені статті бюджету коштів до кінця року не вистачатиме. На наступний рік на фонд зарплати потрібно 91 млн. грн. А ще ж лікарні мають платити за енергоносії, забезпечувати хворих медикаментами, харчуванням хоча б на дотеперішньому мінімальному рівні.

Як із цього становища вийде медицина Коломийщини, наразі ніхто достеменно не може сказати. Розраховують на додаткові асигнування за рахунок перевиконання дохідної частини районного бюджету або ж дотацій з обласного, Державного. А контрольні цифри районного бюджету на наступний рік передбачають необхідність асигнування на охорону здоров’я значно більшої суми — 160 млн. грн. Словом, ще проблематичніше буде звести дебет із кредитом.
Отож і з’явилась ідея скоротити витрати на утримання закладу завдяки переведенню частини так званих цілодобових ліжок педіатричного та гінекологічного відділень на денний стаціонар. Але категорично проти неї були присутні на виїзному засіданні депутатської комісії отинійці.

— Та невже мама із Жукотина чи Сідлища возитиме щоранку свою дитину в денний стаціонар до Отинії, а в обід ще й бігтиме звідси до магазину, аби купити щось із харчів для неї і для себе? — риторично запитав О. Левицький.
А ще голови районної держадміністрації — Михайло Негрич та районної ради — Богдан Болюк запропонували на базі того ж дитячого відділення створити реабілітаційний центр для дітей-інвалідів. Отинійці щодо цієї пропозиції загалом не мають нічого проти, але за умови розміщення його в окремому будинку колишньої дитячої лікарні, який нині не використовується, а педіатричне відділення все ж вимагають зберегти. Щоправда, в ньому найнижча наповнюваність (того дня, коли ми тут побували, були зайняті лише сім із 20 ліжок), тому погодилися, щоб десять ліжок звідси забрали в інші відділення — неврологічне й хірургічне, де вони не простоюватимуть. Певна річ, місцеві медики та жителі селища зацікавлені в тому, щоб лікарня залишалася 100-ліжковою, тобто не втратила статус районної.

Депутатська комісія, враховуючи думку отинійців, рекомендувала головному управлінню охорони здоров’я ОДА, районній раді та РДА не зменшувати кількість ліжок у лікарні і зберегти її структуру. Як резюмував селищний голова Володимир Кінащук, обговорюючи таке складне питання, сторони все ж прийшли до компромісу, щоб, образно кажучи, і вовк залишився ситим, і коза цілоюѕ Проте в тоні голосу, яким це було сказано, відчувалась іронія з гірким присмаком, бо отинійський війт і сам розуміє алогічність цієї словесної формули, перевірену народною мудрістю. Адже вже нині, наприкінці 2011-го, відчувається брак коштів навіть на зарплату працівникам Отинійської лікарні та інших медичних закладів району. У тому ж педіатричному відділенні цієї лікарні на день для одного маленького пацієнта виділяють в середньому лише 1,61 грн. на медикаменти (що можна купити на таку мізерну суму — хіба що два одноразові шприци?!). Тоді як, за словами головного лікаря ЦРЛ ірини Садов’як, у дитячій лікарні в Коломиї виділяють 7 грн. (хоча зрозуміло, що й тут основний тягар фінансових витрат на придбання ліків доводиться нести батькам хворих дітей), а головне — умови для ефективного лікування хлопчиків і дівчаток незрівнянно кращі, ніж в Отинії. Бо завдяки наявності відповідного медичного обладнання, лікарів-консультантів є можливість із самого початку правильно діагностувати захворювання у дитини. Втім, у батьків дітей з отинійського куща теж є свої аргументи на користь збереження педіатричного відділення в місцевій лікарні: близькість до неї, а отже, й менші транспортні витрати для них, та й коломийська лікарня може бути перевантажена, особливо в час епідемії гострих респіраторних захворювань. Тому вони й так емоційно заявляють: «Педіатричне відділення ми нізащо не віддамо!». Хоча, зрештою, і погодилися на скорочення ліжкового фонду в ньому.

Недостатня наповнюваність пацієнтами, причому не лише в педіатричному відділенні, також у Яблунівській районній лікарні Косівського району, де постійна комісія обласної ради продовжила своє виїзне засідання з участю голови райдержадміністрації Ярослава Шинкарука. Скажімо, тут, як і в Отинії, переважна більшість вагітних жінок обминають пологове відділення місцевої лікарні, а воліють народжувати дітей у ЦРЛ. Порівняйте: у Яблунівській лікарні з початку року появилося на світ 40 немовлят, а у Косівській — понад 800. Нині почастішали ускладнені пологи, тому жінки та їх рідні обирають ті медичні заклади, де кваліфікованіші акушери-гінекологи, краще медичне обладнання.
Втім, учасники розмови і в Яблунівській лікарні дійшли висновку про доцільність зберегти тут, принаймні ще на наступний рік, структуру її відділень і весь 100-ліжковий фонд. Зате косівчани, схоже, почали вже готуватись до ймовірних скорочень цього фонду, а відповідно й працевлаштування вивільнених медпрацівників через два-три роки, коли, як сказав головний лікар ЦРЛ іван Фазан, районні лікарні, як це передбачено реформуванням медицини, фінансуватимуться з обласного бюджету, а обласна влада неодмінно вимагатиме привести до чинного нормативу показник лікарняного ліжкового фонду на 10 тисяч населення, який на Косівщині й загалом у нашому краї вищий від середньоукраїнського. Самі косівчани вийшли на ОДА та обласну раду з ініціативою: аби чудове приміщення й територія Яблунівської лікарні вкупі з місцевими сприятливими для оздоровлення природно-кліматичними чинниками використовувалися з найбільшою користю, варто створити тут обласне відділення реабілітації кардіологічних хворих. Адже нині прикарпатці мусять з цією метою їхати в Чинадієво Закарпатської області або Великий Любінь Львівської. Для створення відділення, як підрахували в РДА та районній раді, потрібно не так уже й багато коштів — півмільйона грн. Господарі запевнили членів депутатської комісії, що врахують усі зауваження спеціалістів-кардіологів з обласного центру, котрі обстежували придатність Яблунівської лікарні для відкриття тут такого відділення. А саме перебудують великі палати на двомісні, задіють ще один ліфт, обладнають палату інтенсивної терапії. Отож депутатська комісія рекомендуватиме обласній раді та ОДА підтримати ініціативу косівчан, а заодно наразі зберегти Яблунівську районну лікарню в статусі районної.

Голова комісії Манолій Піцуряк і сам працює головним лікарем Солотвинської районної лікарні Богородчанського району, тож він не випадково, мабуть, підкреслював, що їхня постійна комісія облради лише рекомендує і сама по собі ще нічого не вирішує. Мовби натякав на можливий подальший розвиток подій: в умовах хронічного браку коштів добрі наміри депутатів, які підтримують прагнення громад сіл і селищ зберегти місцеві лікарні в їх статусі, можуть намірами й зостатись, а структурам виконавчої влади нічого не залишиться, як «танцювати» від реальних можливостей своїх районних бюджетів щодо фінансування охорони здоров’я. Отоді доведеться, як це роблять хірурги, різати по живому, тобто, образно кажучи, навіть проти волі громад скорочувати ліжко-місця в лікарнях.

Якщо ж так станеться, то це підтвердить сумніви згаданого на початку цієї кореспонденції депутата обласної ради Олександра Левицького і багатьох із тих отинійців, чиї інтереси він обстоює: чи задумана МОЗ реформа справді спрямована на поліпшення медичного обслуговування населення, чи під неї хочуть замаскувати вимушене скорочення мережі медичних закладів з прозаїчної причини — браку в державній скарбниці коштів на цю життєво важливу для українців галузь? Адже в Україні на потреби охорони здоров’я її громадян витрачають, за словами голови комісії, лише 2,4-2,6% її валового внутрішнього продукту, тоді як у країнах ЄС — 6-8%.

газета "Галичина"