Щоби затримати зловмисника, правоохоронці розробили цілу оперативну комбінацію. Чоловіка, по суті, заманили до Івано-Франківська, де замість очікуваної постанови про закриття кримінальної справи пред’явили ордер на арешт. Щоправда, вже є інформація, що з’явився доволі дорогий адвокат, котрий намагається витягнути свого клієнта з камери сізо. Власне, затриманому є чим оплачувати доволі дорогі адвокатські послуги. Адже директора одного з ТзОВ м. Запоріжжя підозрюють у розкраданні понад 700 тисяч гривень, виділених на ліквідацію наслідків торішньої повені.

Зрештою, на щось подібне до цього ми очікували. Вкотре пригадуються пророчі, на жаль, слова першого заступника начальника управління з питань надзвичайних ситуацій ОДА Миколи Паламарчука, котрий ще під час стихії сказав, що на цій повені не намагатиметься вкрасти хіба що дурний або лінивий. Спершу почалися зловживання з компенсаціями потерпілим. Про це вже багато писали, тож не будемо повторюватися. Лише зазначимо, що днями до суду з міліції передали кримінальну справу з приводу неправильного розподілу компенсаційних виплат. У цих, м’яко кажучи, негарних діях обвинувачують одного з уже колишніх заступників голови Снятинської РДА.

Наступна хвиля зловживань пов’язана з розкраданням коштів, виділених на відновлювальні роботи. Цій темі навіть була присвячена прес-конференція начальника УМВС в області Василя Кузнецова. Нагадаємо: Василь Станіславович, зокрема, тоді наголосив, що особам, які прокралися, нададуть можливість добровільно відшкодувати збитки і це суттєво позначилося б на їхній долі. Така лояльність до осіб, які поцупили сотні тисяч гривень, багатьом не сподобалася. Злодій, на глибоке переконання загалу, повинен сидіти в тюрмі. Якщо, звісно, він тобі не родич, кум, сват, брат.

— Але це зовсім не означає, що казнокрадів не притягатимуть до відповідальності, — заперечує начальник слідчої частини УМВС в області підполковник міліції Павло Клюба. — Хоча, зрозуміло, в суді факт відшкодування збитків розглядатиметься як пом’якшувальна вину обставина...

З другого боку, припускаємо, що тут правоохоронців найбільше цікавило, аби гроші, котрі були виділені на відновлення зруйнованих чи пошкоджених повінню доріг, мостів, дамб, берегоукріплень тощо запрацювали за своїм призначенням. Адже в таких справах нема часу чекати, бо навіть порівняно невелика вода, яка, наприклад, була цього року у Верховинському районі наробила чимало біди саме в тих місцях, які ще не було відновлено після торішньої повені. Як кажуть, де тонко, там і рветься. До речі, в Рожнятівському районі завдяки такій позиції вдалося повернути кошти, вкрадені на відновлювальних роботах.

Та, як виявилося, деяким «бізнесменам» начхати на наші біди. Їх не «розчулила» й лояльність правоохоронців, котрі надали їм чималий термін.

— Перевірки ми стали проводити ще в травні, а до репресивних заходів вдалися вже у жовтні, коли побачили, що іншого виходу немає, — коментує Павло Клюба.

Першою «жертвою» став уже згаданий запорізькій «ліквідатор». Підприємець отримав кошти в розмірі майже півтора мільйона гривень на відновлення берегоукріплень та автодороги в Косівському районі. На половину суми роботи виконав. До речі, і на тому нагрів собі руки. Перевірка встановила, що тут є факт приписок на понад 40 тисяч гривень. Щоправда, це копійки, порівняно з тими сотнями тисяч гривень, які чоловік просто привласнив та чкурнув з Прикарпаття. Наразі щодо нього порушено кримінальну справу за ст. 191 ККУ — привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах, та ст. 366 — службове підроблення.

Через кілька днів компанію йому в сізо склав ще один підприємець, який також вирішив заробити на цій біді. Цікаво, що у себе вдома він вів життя, так би мовити, чесного бізнесмена. Чемно з’явився до податкової, коли настав час, не підозрюючи, що там лежить на нього «орієнтування». Таким чином наші правоохоронці довідалися про місцеперебування зловмисника і затримали його.

А незабаром з Києва привезли третього «ліквідатора». Між фірмою, в якій він працював директором, та відділом капітального будівництва Косівської РДА було укладено ряд угод на проведення робіт з відновлення мосту та берегоукріплень чотирьох об’єктів району. Сума договорів становила понад 900 тисяч гривень. Передоплату фірмі перерахували в розмірі 50 відсотків суми угод.

Частково роботи велися. Та у двох з чотирьох передбачених угодами селах так і не дочекалися ні відновленого мосту, ні берегоукріплень. Але ще рік тому з бюджету на ці роботи фірмі було перераховано 185 тисяч гривень. і ці гроші зникли разом з директором фірми, яка мала проводити роботи.

Щоправда, він особливо не ховався. Однак всі запрошення, а потім і вимоги з’явитися в органи ігнорував. Та всякий терпець, як відомо, має свій кінець. Підприємця затримали.

Молодий чоловік навіть не мав вищої освіти, що не заважало йому керувати товариством з обмеженою відповідальністю (судячи з його дій, взагалі безвідповідальним), котре, як він сам переконував, виконувало такі обсяги робіт, порівняно з якими ті нещасні неповні 200 тисяч — дрібниця. Перекрити їх, мовляв, — раз плюнути. Але зробити це начебто завадила фінансова криза.

Проте у правоохоронців є певні підстави вважати, що насправді це підприємство можна назвати фірмою-одноденкою, які використовують для перекачування, відмивання чи банальної крадіжки, як правило, бюджетних коштів. Зрештою, остаточні висновки зробить суд.

У зв’язку з цим згадується ще один момент з прес-конференції начальника УМВС в області. Коли він перераховував підприємства, які «згрішили» перед потерпілим від повені Прикарпаттям, то всі вони були з інших регіонів України. Звісно, яке діло зайдам до наших проблем. Та, виявляється, й серед місцевого люду знайшлися охочі нагріти руки на біді земляків. Знову ж таки повторюся, наразі не йдеться про компенсаційні виплати. Йдеться про дії тих місцевих посадовців, котрі підписували фіктивні акти на частково, або зовсім не виконані відновлювальні роботи, що могло, як уже згадували, призвести до значно тяжчих наслідків. Дивувало, що вони не переймалися такими «дрібницями», хоча від цього могли б постраждати якщо не самі, то, можливо, близькі, знайомі.

— Є таке поняття: інстинкт наживи, — пояснює Павло Клюба, якому чимало довелося «поспілкуватися» з такими особами. — Вона просто засліплює людей. А наслідки... Згадаймо відомий вислів французького короля Людовіка XIV: «Після нас хоч потоп».

А що вже тоді говорити про тих, хто взагалі не мав стосунку до нашого регіону. Зрештою, особливого вибору у нас не було. З одного боку, коли надходили бюджетні кошти, їх треба було якнайшвидше освоїти.

Зауважимо, що такі підприємства начебто й знайти було зовсім не просто. Річ у тім, що не кожна організація могла зайнятися, скажімо, берегоукріпленням, спорудженням дамби чи мосту. Право на це давала спеціальна ліцензія. Проте і тут виявився, на перший погляд, цікавий парадокс. Було чимало таких випадків, коли угоди на проведення відновлювальних робіт укладалися з приватними підприємствами, які крім ліцензії більше нічого, так би мовити, за душею не мали. Ні техніки, ні відповідних спеціалістів. і вже вони, своєю чергою, розшукували чи винаймали субпідрядні організації. Ну а де багато няньок, як відомо, там дитя каліка.

Хоча, з другого боку, ніякого парадокса в цьому немає, якщо послухати злі язики. А вони стверджують, що особливого вибору у нас не було ще й тому, що значну частину «відновлювальників» нам спустили з гори. Не просто так, а за таку відому і приємну вуху та й кишені чиновника річ як «відкат». До чого це призвело — бачимо. Проте все у природі, як відомо, збалансовано. Якщо, скажімо, є відпливи, то за ними обов’язково йдуть припливи. Отож і в нашій ситуації для декого за «відкатами» почалися «накати», з боку правоохоронних органів, звичайно.

Поки цей матеріал готувався до друку, виникла чергова екстремальна ситуація, яка застала нас, судячи з реакції уряду, так само зненацька, як і торішня повінь. До речі, на момент написання цих рядків, за кількістю жертв нинішнє лихо перегнало торішнє. і тут ми також зіткнулися як із самопожертвою та самовідданою працею одних людей (як відомо, серед померлих у нашій області є й медичні працівники, які заразилися, рятуючи життя хворих), так і ницістю, по суті, мародерством інших.