І хоча масового ураження місцевих мешканців в області на щастя наразі не спостерігається, однак, що таке кір на собі вже відчула Рожнятівщина. Втім, медики поки що закликають не панікувати й обмежуються традиційними «тримаємо ситуацію на контролі».
Щоправда, коментують не надто охоче…
На відміну від політиків, які зазвичай здатні надати коментар на будь-яку тему, незалежно від того, чи володіють інформацією й розуміють суть питання.
Чекали снігу, а падав дощ…
На початку тижня нарешті стали відомі «офіційні» причини льодяного катаклізму, що стався минулої п’ятниці. Міські чиновники банально звалили все на Гідрометцентр. Мовляв, синоптики лише о 7.45 попередили оперативні служби про загрозу льодяного нашестя. Останні ж так чекали снігу, що просто не помітили, як почав падати дощ.
Що ж, не залишається нічого, окрім того, як повірити таким оригінальним поясненням й сподіватися, що надалі схожого не повториться, що двірники перестануть страйкувати і так далі… Хоча, тим 31 мешканцям міста, які постраждали в п’ятницю, від цього мабуть не легше.
Гріш нам ціна
Тема Гідрометцентру наскільки припала до душі міському голові Віктору Анушкевичусу, що, закликаючи комунальників розпочати нарешті визволяти місто від копиць опалого листя, його очільник дещо саркастично заявив: «Гідрометцентр передав, що вітер уже скінчився, все листя з дерев фактично облетіло. Не чекайте снігу, прибирайте місто, бо коли сніг після зими зійде, матимемо дуже непривабливу картину».
Насправді, картина до болю звична. Опале листя вже давно перетворилося на одну з найбільших проблем обласного центру в осінній період. І, схоже, нікуди від цього не дітися. З листям не змогли впоратися навіть спеціальні прибиральні машини. А відтак, вся надія на двірників. Точніше на те, що їм якнайскоріше виплатять усю заробітню плату. Адже довіряти Гідрометцентру – справа не надто вдячна...
Що стосується Віктора Андрюсовича, то повернувшись із відпустки, він, схоже, вирішив не лише усім нагадати, хто в місті справжній «газда», але й вже встиг призначити відповідальних за безпорядки.
Відтепер усі питання до Вадима Войтика. Наступний мессидж адресувався саме йому: «Наведіть порядок у місті, щоб люди не говорили, що ми уміємо тільки гроші збирати, а побачили і роботу. … Те, що у місті триває реформа, не означає, що ми не повинні працювати, бо тоді – гріш нам ціна».
Олігархізація
Ціну грошей добре знають Рінат Ахметов та наш Олег Бахматюк. Обидва олігархи нещодавно знайшли нові застосування своїм мільярдам.
Перший практично за безцінь придбав «Західенерго» – одну з найбільших українських компаній, що виробляє електроенергію та тепло й до складу якої входить Бурштинська ТЕС. Будучи чи не єдиним охочим покупцем, Рінату Леонідовичу вистачило запропонувати лише на близько 13 тис.$ більше, аніж було оголошено на старті.
Олег Бахматюк у свою чергу завершив епопею із Vab банком й нарешті таки прибрав його до своїх рук. До речі, кого цікавить, може з легкістю ознайомитися із деталями на «Українській правді», яка ретельно висвітлювала усі перипетії конфлікту між Сергієм Максимовим та Олегом Бахматюком. А відтак, вплив Олега Романовича, чиї активи Fоrbes вперше цього року оцінив у 1 млрд.$, після чого бізнесмен здобув собі славу «яєчного мільярдера», при чинній владі невпинно зростає. Бахматюк – один з небагатьох олігархів, який наразі намагається дистанціюватися від політики й не втягувати себе у різного роду політичні авантюри. Схоже, головний принцип для нього – не переходити дорогу владі, якщо потрібно ділитися й спокійно працювати.
Хоча, з такими грошима спокійно не живуть ...
Соловей в ударі
Хорошим імпульсом послугувало для Юрія Солов’я входження в «Удар». Ось уже другий тиждень поспіль політик намагається максимілізувати ефект, спричинений зростанням зацікавленості до своєї персони з боку журналістів, й заробити на цьому якомога більше політичних дивідендів. Головне для Юрія Солов’я на даному етапі – закріпити у потенційного виборця необхідні асоціації, прив’язати власне ім’я до доволі популярного станом на сьогодні політичного проекту.
При цьому Соловей не скупиться й на численні компліменти на адресу нових партнерів. Немов намагаючись підвищити правильність й значущість власного вибору, політик з разу в раз невпинно декларує, що саме за цією політичною силою майбутнє й що саме вона стане однією з парій-переможниць найближчих парламентських виборів.
Водночас, характеризуючи ймовірність власної участі у виборчих перегонах, Юрій Соловей відверто спекулює. Навіщо ж тоді увесь маскарад? Більше того, незважаючи на відсутність будь-яких офіційних заяв, передвиборчу кампанію політик де-факто розпочав уже давно. Проведення прийомів громадян, критика муніципальної комуналки, делегітимізація опонентів – ось умовний перелік найбільш характерних методів, якими наразі активно послуговується Юрій Соловей.
Не забуває він і про свого одвічного суперника й потенційного опонента на найближчих виборах Віктора Анушкевичуса… Його політик на днях звинуватив в «угробленні» футболу на Прикарпатті. Така подача різко контрастує на тлі успішного виступу очолюваної Юрієм Солов’єм футбольної команди, яка цьогоріч виборола золоті нагороди першості міста Івано-Франківська й утримання якої обійшлося депутатському фонду у чималу суму коштів, а також звістки про наміри відкрити спеціалізовану дитячу школу. Бажання Юрія Солов’я взяти своєрідний реванш зрозуміле. От тільки без врахування попередніх помилок політик ризикує опинитися там, де опинився 1 листопада 2010…
«Людина, яка хоче мати красиву бороду, спочатку виглядає небритою»
Навряд чи ще хтось із українських політиків зумів б так оригінально, по-філософськи й за допомогою метафори пояснити ступінь реалізації реформ Партією регіонів й характер реакції на них суспільства, як це зробив під час останньої прес-конференції Ігор Зварич.
На відміну від соратників, здобуття депутатського мандата для «регіонала» Ігоря Зварича не є самоціллю. Балотуватиметься, якщо так вирішить партійна конференція … Втім, як видається, в політика наразі зовсім інші амбіції. Подейкують, що Ігор Теодорович не проти посісти вже незабаром вакантне крісло ректора Прикарпатського університету. Тим паче, що необхідне підґрунтя у нього для цього є – не так давно Ігор Зварич захистив докторську дисертацію й отримав ступінь професора. А відтак, у призмі наявних «складнощів у реалізації реформ» для досвідченого політика такий варіант явно не з найгірших. На відміну від політичної нестабільності, яка так властива українським реаліям, крісло ректора гарантує куди більш спокійніші й комфортніші умови праці. Адже, як стверджує Ігор Теодорович, «широко ходити – можна штани порвати».
Ігор Дебенко, політолог
Версія для друку
Якщо ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі:
Останні новини з категорії Медіа:
26 Грудня 2016, 7:16
16 Грудня 2016, 7:15
13 Грудня 2016, 7:10
07 Грудня 2016, 17:18
06 Грудня 2016, 7:39
28 Листопада 2016, 7:13
28 Листопада 2016, 6:40
25 Листопада 2016, 7:12
22 Листопада 2016, 7:18
14 Листопада 2016, 7:12
10 Листопада 2016, 6:38
04 Листопада 2016, 7:42
06 Жовтня 2016, 6:39
04 Жовтня 2016, 7:14
28 Вересня 2016, 6:34
15 Вересня 2016, 7:18
13 Вересня 2016, 10:05
13 Вересня 2016, 7:20
07 Вересня 2016, 17:42
06 Вересня 2016, 7:17
30 Серпня 2016, 22:21
30 Серпня 2016, 7:16
26 Серпня 2016, 7:18
23 Серпня 2016, 6:37
22 Серпня 2016, 7:39