Впродовж тижня відбулося одразу дві події, кожна з яких не лише привернула увагу широкої громадськості, але й у тій чи іншій мірі обіцяє вплинути на життя кожного, хто ще залишився у цій одурманеній, Богом забутій країні.

Маю на увазі звичайно ж другу і останню у цьому році прес-конференцію Віктора Януковича, яка у такий доволі символічний спосіб була покликана підсумувати діяльність наразі чинного Президента за звітний період. А також прийняття Верховною Радою України бюджету на рік прийдешній. В цьому основоположному нормативному акті влада мала б нарешті продемонструвати на скільки ж покращиться наше життя у 2012 і чи покращиться воно взагалі?!

Насправді відповідь на це ще у середу дав Віктор Янукович, парируючи запитання Мустафи Найєма.

Почему в стране плохо, а у вас все так хорошо?

«Я вам не завидую», – мовив Гарант, звертаючись вочевидь не лише до журналіста, але й до всієї країни.

«Шановний пане Президенте, ми Вам також!», – спало на думку мільйонам громадян.

Мовляв, Земля – кругла, Всевишній – милосердний й справедливий.

Не дарма ж зрештою мовиться: «І воздасться кожному за вчинками Його»…

Не заздримо ми й тим журналістам, які у цей день протягом двох годин були змушені вислуховувати відверто нудний монолог Президента. З нього не підеш, відзнявши декілька кадрів чи занотувавши окремі тези, як це приміром з легкістю можна зробити під час колегії ОДА, сесії міської чи обласної ради, прес-конфренції чи круглого столу. Тут все по-іншому. Тут вождь, а не якийсь там місцевий доморощений князьок. Його бажано не лише тихенько слухати, але й не нервувати, задаючи «правильні» питання.

В театрі одного актора взагалі все має бути правильно.

А відтак, якщо гра головного героя виглядає не надто переконливо, її необхідно уберегти від різного роду неприємностей, звівши кількість «нелояльних» питань до мінімуму.

 Біда лише в тому, що й цього мінімуму як правило цілком достатньо, щоб розгледіти сутність не лише головного персонажу, але й усієї свити.

Як і тих, для кого посвідчення журналіста – це не лише «бірка», а й відповідальність, принципи і цінності, зрадити, переступити через які Він не здатен апріорі.

Таких, на жаль, залишились одиниці.

Усіх решту система звела до рівня обслуговуючого персоналу.

Знову ж таки на жаль…Адже незалежні, об’єктивні, неупереджені медіа – це не лише четверта влада, але й «сторожова собака демократії», важлива й необхідна умова розвиненого громадянського суспільства.

І якщо ми, голодні й босі, приречені виключно на кухні заявляти про своє право на гідне життя, вдовольняючись лише крихтами із ситного столу розжирілих чиновників, то це вочевидь не лише провина можновладців, але й кожного з нас зокрема.

Ми ж бо при потребі з легкістю замовчуємо важливу інформацію, маніпулюємо фактами, й надалі забезпечуючи їхній комфорт.

Ми, як вже дехто сказав, – професіонали. А професіоналам рано чи пізно доводиться прогинатися.

Мабуть… Що в цьому страшного?

Хоча, якщо слідувати саме такій логіці, то очевидно й саме поняття «професіоналізму» втрачає свій зміст, набуває якісно нового сутнісного значення.

Втім, з іншої сторони, хто я такий, щоб про це писати? Чи маю моральне право? Я ж, як правильно зауважила одна освічена людина, не журналіст. І, як дехто щойно подумав, певно такий самий, а то й ще гірший. Зрештою, збоку завжди видніше й кожен має право на власну думку.

Як і на вибір…

Яке запитання поставити? Який сюжет, чи яку за характером публікацію підготувати? Останнє слово в будь-якому випадку залишається за нами. Під ним – наше прізвище.

Й саме нам в кінці кінців обирати: чи, слідуючи принципам, ризикнути й постати перед загрозою звільнення, що власне й спіткало ведучого телеканалу 1+1 Олегу Дайнеку, а чи сумлінно виконати передбачену режисером роль й отримати в перспективі шанс і на власний, дарма, що жалюгідний, комфорт?

Бюджет для бідних

Тим паче в ситуації, коли комфорт для всіх не передбачається.

І хоча ретельний аналіз прийнятого напередодні парламентом бюджету на 2012 рік ще попереду, побіжного перегляду цілком вистачило, щоб зрозуміти, що він обумовлює комфорт лише для обраних. Саме для них, незважаючи на показове «урізання» пільг, й зорієнтоване покращення життя вже сьогодні. Решті ж залишається хіба що вкотре оголошувати голодування.

Бюджет 2012 року – це бюджет для бідних. Це – красномовний результат роботи команди «проффесорів» й «проффесіоналів». Що й казати, якщо рівень зростання прожиткового мінімуму й мінімальної заробітної плати не перевищує закладеного рівня інфляції.

А з цього слідує, що на парламентських виборах слід не лише очікувати колосальних фальсифікацій, але й те, що чи не єдиним для влади способом дочекатися виборів є таки досягти домовленості із Путіним про зменшення ціни на газ й в черговий раз у ручному режимі спробувати банально «підкупити» виборця.

РозБЮТеризація

У п’ятницю Апеляційний Суд міста Києва іменем України не задовільнив апеляцію Юлій Тимошенко на рішення Печерського районного суду. Вирок супроти одного з найбільш авторитетних лідерів української опозиції набув чинності. А відтак, у просторих апартаментах новозбудованого корпусу Лук’янівського СІЗО Юлії Володимирівній побувати вочевидь уже не вдасться. Через 10 днів «прокуратори» обіцяють доставити Тимошенко безпосередньо до місця покарання.

Чи стане ним жіноча виправна колонія у селі Маріямпіль, чи це буде якийсь інший заклад покаже час? Втім, режим чітко дав зрозуміти, що найближчі надцять місяців Вона проведе не за парламентською трибуною, а у тюремній камері.

Передвиборче гасло в нових реаліях зіграло із Юлією Тимошенко злий жарт. Тепер сидить Вона. Вони ж працюють.

Більше того, штучне усунення Юлії Володимирівної із вітчизняного політичного поля загрожує не лише здоров’ю політика, але й цілісності та міці усієї структури блоку. Відцентрові тенденції в БЮТ розпочалися практично одразу після арешту Тимошенко. Після останніх ж подій вони обіцяють лише посилитися.

Втім, святе місце пустим не буває. Боротьба за «спадщину» Тимошенко у все більшій мірі загрожує з латентної стадії перерости у відкриту, ризикуючи розвалити усю структуру зсередини.

А відтак, 2012 рік стане не лише випробуванням й тестом на психологічну стійкість для Юлії Тимошенко особисто, але й тестом на виживання для усього БЮТу й кожного партійця зокрема.

Ігор Дебенко, політолог