В Івано-Франківську Сергій Журавльов, який називає себе архієпископом православної реформаторської церкви, оголосив про створення осередку своєї релігійної організації...Одразу після Нового року на вулицях Івано-Франківська масово з'явилися розклеєні плакати-оголошення, на яких бородатий чоловік в червоній рясі та з архієпископською митрою на голові вітав усіх з Різдвом Христовим, запрошуючи прийти на зустрічі з ним 10-11 січня в "будинок культури глухих". Свої запрошення архієпископ УПРЦ Сергій Журавльов підкріпляв обіцянками зцілення хвороб, руйнування родових проклять і прощення гріхів.

Людей, обізнаних у конфесіях, збивала з пантелику абревіатура церкви, яку представляв чоловік, одягнутий у рясу православного священика. Однак більшість на такі моменти не зважає, особливо в час новорічно-різдвяних свят, коли заведено демонструвати набожність і релігійну довірливість. Як згодом з'ясувалося, УПРЦ - це Українська православна реформаторська церква, про яку донедавна не чули навіть представники місцевого православного духовенства. Що ж це за ловець душ приїхав до Івано-Франківська?

Чутки про численні зцілення зібрали у перший день на зустріч зі священиком повну залу. "Нас дуже тепло і дружелюбно зустрічали, усіх особисто розсаджували, показували, де є вільні місця, - розповідала репортерам "ГК" франківчанка Марія, яку на цю зустріч запросила подруга. - Я не знала, що це якийсь інший священик, чула лише, що він має дар зцілення, і це мене дуже зацікавило. Щоправда, здивувало, чому ця зустріч відбувається не в церкві, а в будинку глухонімих".

Разом із Сергієм Журавльовим до Івано-Франківська, очевидно, приїхала потужна група підтримки - поруч з ним перебували якісь двоє у чорних священицьких рясах, в залі працювали кілька фотографів та молоді хлопці з обслуги, які допомагали відвідувачам розсістися, на сцену виходили музиканти та люди, які розповідали про свої зцілення.

Власне, першу зустріч з "православним" цілителем розпочав якийсь чоловік із акустичною гітарою, який спершу розповів про своє зцілення від алкоголізму, а потім закликав усіх заспівати колядку "Нова радість стала". "Чомусь перед колядою музикант попросив усіх простягнути вперед руки долонями догори і попросити у Бога тепла, - розповідала Марія. - Мене це здивувало, бо з таким у церкві я не стикалася".

Після ще кількох музичних номерів на сцену нарешті вийшов Сергій Журавльов у тій червоній рясі, в якій був зображений на афішах. Зі слів пані Марії, його представили просто як православного священика. "Під час зустрічі жодного разу не розповідали про УПРЦ, я про цю церкву дізналася від вас", - зауважила жінка.

Про себе Сергій Журавльов так само розповів небагато. Він постійно говорив російською, і невдовзі присутні довідалися, що він родом з Росії і виріс в цілком атеїстичній родині. З біографії Журавльова, опублікованій на його персональній веб-сторінці, відомо, що народився він у 1969 році в столиці Чувашії - Чебоксарах.

За його словами, у дитинстві він пережив клінічну смерть (важко захворів на пневмонію, уточнює Журавльов на персональному сайті - авт.), під час якої побачив якогось надзвичайно доброго чоловіка. І хоча в родині ніхто ніколи не розповідав йому про Бога, але він якимось чином зрозумів, що побачив саме Господа. Ця зустріч, начебто, змінила все його життя. Хоча про події, які відбулися в його житті після 12-річного віку і до сьогодні, Сергій Журавльов присутнім майже нічого так і не розповів.

Із тієї ж таки опублікованої на персональному сайті архієпископа УПРЦ біографії відомо, що першу церковну посаду (читця та паламаря в Орловсько-Брянській єпархії) Сергій Журавльов отримав у 1988 році, коли був парубком призовного віку. Через три роки його рукоположили на священика і він служив настоятелем храмів у Брянській та Рязанській областях. Однак його кар'єра як православного священика протривала недовго.

Уже в 1996 році Сергія Журавльова, як то кажуть, "розстригли" із священицького сану, а згодом навіть відлучили від церкви як єретика рішенням священного синоду Російської православної церкви.

Після цього колишній православний священик фактично розпочав самовільне служіння, контактуючи із сумнівними лідерами харизматичних релігійних рухів. Врешті-решт у 2001 році відомі на теренах СНД псевдопроповідники латвієць Олексій Лєдяєв та нігерієць Сандей Аделаджа благословили Сергія Журавльова на апостольське служіння з реформації православ'я.

Як виявилося, сучасне православ'я є досить неоднорідне, окрім трьох найвідоміших конфесій - московського патріархату, київського патріархату та автокефальної, тут існує ще досить багато дрібніших православних церков, кожна з яких вважає себе найбільш канонічною. Сергію Журавльову поталанило з Апостольською православною церквою, в якій його у 2002 році рукоположили відразу на єпископа, а невдовзі призначили автокефальним архієпископом Київським.

Невідомо, що там сталося між верхівкою "апостольських" православних, але невдовзі Сергій Журавльов перестав згадувати про свою причетність до АПЦ, натомість оголосив себе ієрархом Української православної реформаторської церкви.

Усіх цих подробиць на зустрічах з івано-франківцями Сергій Журавльов, зрозуміло, не розповідав, щоб не відбирати їх дорогоцінний час. Можливо, розпитати про діяльність УПРЦ була нагода наступного дня, коли ведучий оголосив, щоб до нього підходили охочі допомогти у створенні осередку Української православної реформаторської церкви в Івано-Франківську.

Треба сказати, що під час спілкування з людьми, які прийшли на зустріч, Сергій Журавльов зауважив, що йому дуже подобається те, що люди на Західній Україні дуже релігійно свідомі. Виявляється, його тільки тут навчили вітатися по-християнському. Раніше, коли Журавльов у рясі йшов містом і люди вітали його "Слава Ісусу Христу", він не знав, що відповідати і відказував "Здрасьтє!". Аж поки одна жіночка не відвела батюшку вбік і не напоумила, що треба відповідати "Слава навіки Богу Святому".

...На завершення зустрічі Журавльов разом з іншими двома священиками прочитали молитву, у якій подякували Богу за можливість побувати в Івано-Франківську, і запропонували всім охочим отримати єлеєпомазання. Охочих виявилося чимало, вишикувалася довга вервечка людей. Майже кожен, окрім мазка оливою, отримував також спалах фотокамери.

Пані Марію найбільше здивувало те, що усіх присутніх фотографували ледь не в обличчя: "Я відверталася щоразу, коли на мене наставляли об'єктив". Але це не допомогло - жінка таки знайшла своє фото на сторінці Журавльова у Фейсбуці.

Наталія ГОЛОМІДОВА

Богдан СКАВРОН

Пряма мова

Отець Олег Каськів, генеральний вікарій Івано-Франківської єпархії УГКЦ:

- Будь-який священик не може бути сам по собі, а мусить підпорядковуватись канонам церкви - греко-католицької, православної, римо-католицької чи якоїсь іншої, не має значення. Якщо людина говорить, що вона створить церкву, займається зціленнями, це звучить неадекватно.

Щоб займатися зціленнями, треба мати дозвіл від місцевого єпископа. В Івано-Франківській архієпархії УГКЦ такі дозволи мають двоє-троє священиків, здебільшого монахи, які день і ніч моляться, постять. Це серйозні речі. Щодо єлеєпомазання, то його дають в першу чергу хворим, які виявляють таке бажання. Це роблять в домі у хворого або в лікарні. Але не будь-кому, хто прийшов на зустріч.

Треба бути дуже уважними стосовно осіб, яких відлучено від церкви. Як правило, відлучають тих, хто виступає проти думки церкви, проти церковних догм чи ієрархії, або ж тих, хто висловлюється проти Святого Письма.

Я би порадив усім людям, перш ніж звертатися за допомогою до осіб, які називають себе цілителями, ворожками чи екстрасенсами, звернутися до свого священика, не важливо, чи греко-католицького, чи православного. Священики добре знають, хто має благословення здійснювати зцілення, до кого варто звернутися, а до кого ні. Якщо людина вважає себе віруючою, ходить до церкви, значить вона мусить найперше спитатися свого пароха, що він порадить.

ГК