Про таке можна стверджувати проаналізувавши Лист Вищого адміністративного суду України (далі – ВАС України) за № 165/11/13-12 від 18 січня 2012 року, який адресований Головам апеляційних адміністративних судів.

В своїх роз’ясненнях ВАС України наголошує на тому, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень є майновою, а не вимогою немайнового характеру як це ще раніше було закріплено Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Аргуметуючи таку позицію Вищий адміністративний суд України спирається на те, що окремі рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи, зокрема реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи.

Відповідно оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна. Крім того в своєму листі ВАС України керується змістом рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" з якого як стверджує суд вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Підвівши підсумок ВАС України вважає, що звернені до суду вимоги про скасування рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими. Проте, Вищою адміністративною юстицією не взято до уваги той факт що, більшість громадян які звертаються з адміністративним позов до суду щодо визнання протиправним та скасування рішення суб’єкта владних повноважень за рівнем матеріальної забезпеченості відносяться до середнього класу , тобто прості, малозабезпечені громадяни, які прагнуть захистити свої порушені права у публічно-правових відносинах із суб’єктом владних повноважень.

А зміна характеру категорій справ з приводу визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень з немайнового на майновий позбавить більшість громадян права на звернення до суду для захистом своїх порушених прав, оскільки замість 0,03 розміру мінімальної заробітної плати за кожну таку вимогу (на сьогодні це 32 грн. 19 коп.) громадяни повинні сплачувати судовий збір в розмірі 1 відсотку розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати за кожну таку вимогу (на даний час це 107,30), тобто як бачимо судовий збір за адміністративним позовом збільшився більш ніж в 3 рази.

Станіславська правозахисна група стурбована. Адже ця безпідставна зміна сутності позовних вимог немайнового характеру у справах про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень (податкової служби, пенсійного фонду, ДАІ) на майнові приводить до необґрунтованого підвищення ставок судового збору, і що таким чином влада різко обмежує право простої людини на доступ до правосуддя. Адже тепер громадяни немаючи коштів достатніх для сплати судового збору, будуть позбавлені можливості захистити свої порушенні права через суд.

«Право звернутись до суду стає розкішшю, яку не кожна людина зможе собі дозволити», – резюмує Андрій Малетин, голова Станіславської правозахисної групи. А де ж тоді забезпечення кожному права на звернення до суду незалежно від рівня доходів, права на справедливий суд та повагу до прав свобод які гарантовані ст.55 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод? Яким чином держава може гарантувати громадянам конституційні права і свободи, коли водночас сама обмежує ці права?