Як ми вже повідомляли раніше, наш портал спільно з компанією "Київстар" оголосили конкурс на кращу екскурсію Карпатським регіоном. Усі екскурсії окрім нашого сайту також будуть опубліковані на порталі "ILoveUkraine" і сьогодні у нас шостий учасник, який пропонує екскурсію "Подорож до центру Європи"  

Для мешканців Карпат питання геополітичного вибору не актуальне. Горяни небезпідставно вважають, що іти до Європи немає сенсу, і жоден заїжджий дядечко не похитне цього переконання. Чому? Все просто: Європа довкола них. У Карпатських горах поблизу Рахова знаходиться позначка географічного центру Європейського континенту.

Точка, де перетинаються лінії між Лісабоном та Уралом, землею Франца-Йосипа і Босфором, Кавказом і Північним морем, знаходиться у Закарпатській області і тому, щоб дістатися до цього місця з Івано-Франківська потрібно перетнути гірський перевал. Але дорога з Прикарпаття набагато цікавіша ніж з Ужгороду.

Розпочинаємо мандрівку з Івано-Франківська (GPS координати: 48.923776, 24.709831), через передгір'я заїжджаємо в типові Горгани, які починаються за Делятином (GPS координати: 48.525216, 24.626142)  і Яремче (GPS координати: 48.46898, 24.576779). долаємо цілу систему високогірних мостів, піднімаємось до Яблуниці на перевал (GPS координати: 48.301625, 24.446092). Тут можна зробити зупинку та сфотографуватися напамять, примірявши на себе гуцульське вбрання, яким торгують на придорожньому сувенірному ринку. Після цього спуск в Закарпаття. Тут ми потрапляємо у іншу Україну, де інший клімат, інші гори — вже не суцільні кряжі, а окремі, злегка опуклі, подібні на жіночі груди; інша архітектура сільських садиб, інша говірка. Кваси, Рахів, Ділове — ми на місці (GPS координати: 47.936578, 24.175567).

Центр Європи розташований поблизу Ділового, обабіч автотраси на Бичків і Тересву. Побіч дороги означає тут — на березі Тиси, оскільки дороги й ріки в Карпатах міцно тримаються одне одного. Дикий карпатський ландшафт порушує тільки залізничний міст, перекинутий через ріку на схил 1413-метрової гори Лисина.

Шпиль, встановлений на позначення географічного пупа Європейського континенту, відкривається несподівано за одним із поворотів гірської дороги. Кам'яний монумент встановлено на невеликому майданчику. Поруч — величезна помпезна стела. Біля неї — іще один пам'ятний знак. Це, звісно, переконує, що він розташований таки тут. Однак виникає запитання: де ж саме?

Найдавніший і найскромніший з монументів був встановлений на цьому майданчику ще наприкінці 19 століття. Напис латиною на мармуровій дошці «Locus Perennis Dilicentissime cum libella librationis quae est in Austria et Hungaria confectacum mensura gradum meridionalium et paralleloumierum Europeum. MD CCC LXXXVII» перекладається як: «Постійне, точне, вічне місце. Дуже точно, зі спеціальним приладом, виготовленим в Австро-Угорщині, за шкалою меридіанів та паралелей, встановлений центр Європи. Рік 1887». Визначення географічної широти і довготи цієї точки, яку було визнано центром Європи, трохи більше століття тому здійснили вчені Віденської цісарсько-королівської академії наук Австро-Угорської імперії.

За якихось пару метрів височіє ще одна відмітка європейського Центру. Стела — виразно соціалістичного стилю. Вона покладена в цьому місці у 70-х роках минулого століття.

Паралельні лінії стели символізують чотири сторони світу. Порожнеча між розбіжностями ліній створює враження цілісної єдності і центральності. Вісь, яка проходить посередині посилює центр композиції. На висоті 6м. 60 см. встановлений куля, яка символізує планету Земля і несе технічне навантаження - з'єднує пластини роблячи стелу стійкішою. Поряд із цими пам'ятниками знаходиться третій — встановлений зовсім недавно, у перші роки української незалежності. Монумент, певно, слід сприймати як своєрідний вияв радості: мовляв, серед визначних місць України є ще й таке — промовисте й багатозначне, — як географічний центр Європи.

Насамкінець потрібно також сказати, що останнім часом знову розгорілася дискусія про місцезнаходження центру Європи. Фахівці з Інституту географії Франції провели нові виміри і заявили, що географічний центр континенту розташований біля Вільнюса. Французька академія наук навіть видала уряду Литви відповідний сертифікат.

До речі, якщо озирнутися, то неподалік можна віднайти місце для відпочинку, неподалік якого б’є джерело і можна набрати «центральноєвропейської» води.

Після фотографування можна повернутися трішки назад та відвідати музей-колибу. В ній туристи зупиняються, щоб пообідати гуцульськими стравами. Пізнавально та смачно.

Окрім того, у селі є чотири церкви. Стоїть дерев'яний храм Успення Пресвятої Богородиці, збудований 1750-го. Цю дату не спростовує і запис у єпископських документах 1801 року: "Требушани мають церкву дерев'яну, деякими роками давніше від ерара (ввід держави) создану содійствієм вірників". Побутує також версія про давніше походження церкви. Легенда розповідає, що дуже давно в урочищі Малий Подерей стояла каплиця. Під час бурі у каплицю влучила блискавка,і дзвін покотився вниз. Там, де він зупинився, збудували із смерекових брусів теперішню церкву. Дерево заготовлювали в лютому, поки воно не набрало води. Кору знімали навесні і дерево не звозили на місце спорудження,поки не висохло. Так досягалася тривкість деревини.

Характеристика маршруту

Область: Івано-Франківська - Закарпатська

Загальна протяжність: 160 км.