За словами директорa КП „Міська ритуальна служба” Романа Микули, питання землі для поховання на міському кладовищі „Чукалівка” потребує нагального вирішення. „На сьогодні основна проблема підприємства „Міська ритуальна служба” – відсутність земельних ділянок. І навіть ті ділянки, які місто на сьогоднішній момент намагається викупити у пайовиків, відтягує вирішення проблеми лише на два-три місяці”, – каже директор підприємства.

Дещо вирішити проблему може ділянка лісу, яка межує із кладовищем. Уже відправлено листа до управління лісового господарства області щодо використання цієї частки землі. Проте це і складний, і досить недешевий процес, адже спочатку треба ліс викорчувати, ділянку вирівняти. А отже, навіть якщо це питання вдасться вирішити, ховати людей там можна буде тільки у 2013 році.

Будівництво спорткомплексу у Чукалівці, про яке так багато говорять останнім часом і яке претендує на землю, Роман Микула називає парадоксом. „Хіба можна розташовувати Палац спорту між двома кладовищами, сільським і міським? А ще існує і транспортна проблема. Мешканці Івано-Франківська не хочуть добиратися до «Льодової арени», вважають, що це надто далеко. А їздити займатися спортом на Чукалівку навряд чи буде багато охочих”, – каже він.

Тому у „Міській ритуальній службі” все-таки сподіваються на те, що мешканці села продаватимуть свої паї для суспільних потреб міста. Адже поки що ці землі просто пустують. Через близьке сусідство кладовища на них неможливо ні займатися сільським господарством, ні тим більше будівництвом.
Проте для міського бюджету викупити ці землі одразу надто складно. Тому, як пише "Західний кур’єр", планують викуповувати їх поступово, складаючи відповідну грошову оцінку території.

І поряд – пустка

Останнім часом міський голова Віктор Анушкевичус неодноразово піднімав питання про землі, які перебувають в оренді і які роками не використовуються. Мова про те, аби приймати відповідні рішення і вилучати таку землю в орендаря і використовувати на потреби міста.
Саме навпроти кладовища „Чукалівка” є величезне поле, яке колись було передане на 25 років в оренду фірмі, яка діяла кілька років тому в Івано-Франківську і приймала у населення гриби та ягоди. Проте ця земля не міського, а обласного підпорядкування і розташувати на ній, здавалося б, логічне продовження кладовища неможливо.

„Ця земля належить селу Радча. Міська рада давала запит у Тисменицьку РДА, але і Чукалівська і Радчанська сільські ради відписали нам, що на сьогодні вільних земель у них немає. Вони не хочуть брати на себе проблему міського кладовища. Для чого їм це потрібно? Для суспільних потреб міста? Але це ж не місто. Це не Угорники і не Микитинці, і не Черніїв. Це зовсім інші населені пункти, які відносяться до компетенції області. І думаю, що це питання мало б бути у компетенції обласної ради і облдержадміністрації. Вони повинні подумати про те, що існує населений пункт з кількістю населення понад 250 тис. і потрібно посприяти у вирішенні проблеми з похованнями, – стверджує Роман Микула.
Він каже також, що дуже багато у нас місця на міському кладовищі займає так звана „бронь”. Адже кожна людина намагається забронювати собі місце біля свого похованого родича. Виявляється, сьогодні кладовище на Чукалівці в середньому займає близько 30 га і близько 45% його території якраз і є вільними, але заброньованими місцями.

А може, все-таки спалювати?

За інформацією «ЗК», на Прикарпатті таки вирішили спорудити крематорій, який міг би у значній мірі вирішити проблему з похованнями.

На сьогодні в Україні крематоріїв мало. Ті українці, які з певних причин хотіли б скористатися послугами крематорію, вимушені звертатися до Одеси, Харкова чи Києва. Суперечки щодо того, чи прижився б у Івано-Франківську крематорій, існують давно. Вперше це питання піднімали ще тоді, коли на посаді міського голови був Зіновій Шкутяк. Проте більшість опитуваних час від часу мешканців міста сумнівається, чи готова ментальність пересічних громадян до спалювання тіл близьких і рідних. Надто вже стійкою є традиція, особливо на Західній Україні, відвідувати на різні релігійні свята могилки рідних.

Звісно, можна було б спорудити і колумбарій. Це велика стіна з нішами для урн, тобто і місця таке поховання займає небагато, і відвідувати прах близьких людей можна.

Проте інформацію щодо побудови крематорію в Івано-Франківську директор КП „Міська ритуальна служба” Роман Микула категорично заперечує.

„Крематорій не вирішить проблеми з похованням у Івано-Франківську. Наше суспільство не готове до кремації. Та й взагалі, за санітарними умовами, як написано у Державному стандарті правил та норм щодо застосування крематорію, побудова його можлива у містах з населенням понад 1 млн. чоловік. А з населенням Івано-Франківська дещо більшим ніж 250 тисяч мешканців крематорій нереальний”, – каже Роман Микула.

Він пояснює, що у Івано-Франківську за один день може бути 8 поховань, а може й не бути жодного. Немає гарантії, що навіть рідні отих восьми померлих захочуть провести кремацію. А для повноцінної роботи крематорію піч потрібно нагріти до 300 градусів, вона розрахована на 15 людей. Тобто такої кількості небіжчиків у Івано-Франківську не може бути. Та й витрати газу надто великі. Це при тому, що задля економії навіть Вічний вогонь у Меморіальному сквері комунальники включають тільки на свята.
„Можливо, побудова одного крематорію у західних регіонах України і була б нормальною. Але бюджету його побудова обійдеться у 8-9 млн. гривень. Я читав, що у Києві з 11 печей крематорію працюють тільки п’ять. І мені здається, у нас не те місто, де традиція кремації могла б прижитися. Багато хто говорить, що крематорій може вирішити питання із земельними ділянками кладовища, але коли справа стосується рідних і близьких, то люди будуть готові йти на усе, аби все ж поховати, а не спалювати небіжчиків”, – каже Роман Микула.

Чи постане таки на території Прикарпаття крематорій – поки що невідомо.
Проте поки що зрозуміло одне – місця для кладовищ з кожним роком залишається дедалі менше. І цю проблему доведеться вирішувати якнайшвидше. Бо небіжчики чекати завершення земельної тяганини не будуть.

Любов ЗАГОРОВСЬКА