В Івано-Франківську завершився фестиваль ковалів. Міжнародний форум ковальського мистецтва відбувся вдесяте і зібрав 200 ковалів із 18 країн світу. Ювілейний фестиваль цього разу відбувся на майданчику відновленого станиславівського бастіону. І це місце — історичне серце міста —  надало ковальській праці особливого шарму.

Інвестор бастіону Олег Заріцький заявив, що відтепер тут відбуватимуться найрізноманітніші мистецькі імпрези. Археологічні розкопки, а відтак і професійне, за участі німецьких та австрійських фахівців, відновлення історичного бастіону (споруди на фортечному валу військового характеру) тривали протягом шести років. «Проект відновлення надзвичайно дороговартісний, однак ми хочемо все зробити правильно. Для нас дуже важливо, щоб бастіон жив повнокровним життям, щоб ініціатива виходила від тих, хто має цікаві ідеї, бо і сама галерея, яка має більше тисячі двохсот квадратних метрів, і верх бастіону — ідеальне середовище. Мені було цікаво, я познайомився з дуже цікавими людьми. Не скажу, що це комерційний проект, бо відсотків на 60 — це меценатський проект, розрахований на багато років», — сказав Олег Заріцький.

Відомо, що в давнину у Британії ковальський чин вважався навіть вищим за лікарський і ковалі сиділи поруч з королевою. Сьогодні мистецтво ковальської праці також цілком варте епітета «королівське», бо все, що виходить з-під їхніх рук, проходячи крізь живий вогонь, є найвищого ратунку. Ковані речі, котрі експонували ковалі, готові вироби, які привезли на свято цілі ковальські майстерні, направду гідні бути окрасою вишуканого інтер’єру, королівського обійстя та прекрасного міста. Івано-Франківську пощастило, бо ще з 2003-го майстри Гефестової справи дарують йому свої віковічні дарунки, виготовлені спільною працею. Першим був символічний «Стіл дружби». Наступні вже прикрасили різні куточки центральної частини міста — скульптурна композиція «Весна» з’явилася біля ратуші 2005-го, а через рік  — «Букет майстрів» на «стометрівці». 2007-го на майдані Шептицького засяяло «Великоднє сонечко», а 2008-го на вулиці Незалежності виросло «Дерево щастя» з улюбленою для малечі (і не тільки) гойдалкою. Наступні «Рамка ковальських традицій» та «Круговерть ковальських міст» з’явилися не так давно, тож усі їх пам’ятають. Безумовно, їх буде ще більше, і до Івано-Франківська на кілька травневих днів з’їжджатимуться люди, щоб торкнутися дивовижного ремесла, котре межує з дивом.

Цікаво, що ковальська праця сьогодні для декого є не так професією, як хобі всебічно обдарованих людей, котрому вони віддають багато часу і зусиль. Наприклад, коваль зі столиці України Валерій Заболотніков у реальному житті є лікарем-терапевтом, а в душі — козаком і ковалем. Радіш Гіхи з Чехії працює журналістом, однак перед захопленням ковальською справою не встояв. Справою для справжніх сильних чоловіків вважають ковальське ремесло майстри з російського міста Устюжного, де століттями існує потужна ковальська школа.

Добре продумана справа завжди обростає традиціями. Свято ковалів-2012 в Івано-Франківську — визнаний у світі зліт майстрів ковальської справи — уже вдруге обрало господаря фестивалю. Символічний шкіряний фартух першого господаря зняв Сергій Чайка, вручивши його Олегові Скоблу. Ковальське товариство дало гарматний залп — і свято металу й вогню розпочало своє життя.  

«Звичайно, ми це робимо, щоб популяризувати ковальство і заявити про себе. Але основне — це збереження ремесла. Бо в сучасному світі ремесла зникають, майстрів заміняють машини. Ми прагнемо це давнє ремесло зберегти і передати наступним поколінням», — сказав перед урочистим відкриттям ковальського свята Сергій Полуботько, голова ГО «Свято ковалів».