Економічна теорія стверджує, що інвесторами насправді керують лише два мотиви – жадібність і страх. Жадібність переважає в часи економічного підйому: бізнес накопичує активи, росте, вкладає кошти в нові проекти. Страх – у періоди спаду й кризи: інвестиції згортаються, обтяжливі активи відсікаються, проекти призупиняються до кращих часів.
Але в Івано-Франківську економічна теорія безсила: тут страх відступає перед жадібністю, незважаючи навіть на кризу. Тим більше – на такі «дрібниці», як регламент міськради, громадська й експертна думка чи естетика містобудування.

Друге пленарне засідання 42 сесії Івано-Франківської міської ради, 4 червня, запам’яталося невдалою спробою звільнити відомого в місті бізнесмена, власника ТзОВ «Надія», депутата від БЮТ Мирослава Бойка з посади голови комісії з питань будівництва, архітектури, земельних відносин, охорони навколишнього середовища. Обранці полоскотали один одному нерви традиційними звинуваченнями в лобізмі особистих бізнес-інтересів і відклали остаточне з’ясування стосунків до наступної сесії. Порівняно з попередніми гучними скандалами – стосовно директора «Теплокомуненерго» Арсенія Блащука і сумнівного кредиту ЄБРР на реконструкцію котелень – заворушення довкола голови земельної комісії видавалися не вартою уваги бурею в шклянці. До того ж, як висловився один депутат-бютівець, про справжні причини «наїзду» на відомого забудівника, власника готелю «Надія» Мирослава Бойка «можна лише здогадуватися».  «ГК» таки поцікавився тими таємничими причинами – і виявилося, що пригода з Бойком – як валізка з подвійним дном.
Сесійний епізод – лише фрагмент тривалої історії, що почалася в 2005 році. Тоді Мирослав Бойко ще не був депутатом і безпосереднього впливу на важливі для його бізнесу земельні рішення комісії й міськради не мав. Зате мав чималий апетит до землі, передовсім – довкола свого готелю. Через комісію і міськраду приватизувати площу перед «Надією» бізнесмену не вдалося. Земельна комісія, яку тоді очолював Зіновій Фітель, дозволила Бойку оформити у власність лише ділянку під будівлею і під’їзд до готелю. Тоді підприємець оспорив рішення комісії в суді і, хто б сумнівався, виграв. Навіть фонтанчик перед готелем, збудований за кошти міського бюджету, потрапив у його володіння. Правда, цей курйоз пізніше виправили. А пан Бойко в 2006 році став депутатом і отримав нарешті потрібну посаду голови земельної комісії.
І от три місяці тому на розгляд містобудівельної ради виноситься амбітний проект реконструкції «Надії» і будівництва 16-поверхового готельного комплексу на місці нинішньої автостоянки. На цей час криза поклала на лопатки вже 60% франківської будінсдустрії, але Бойка це не лякає. Його навіть діючий міський генеральний план, що не дозволяє забудовувати площу, не лякає, не те що якась криза... Жадібність інколи сильніша за страх.
Містобудівельна рада проект відхилила. І не тому, що сумнівалася в спроможності інвестора. Архітекторів обурили намагання забудувати одну з небагатьох порівняно просторих площ, які ще залишилися у місті. До того ж, пам’ятник Франкові геть би загубився під цим громаддям, а вікна десятків квартир сусідньої п’ятиповерхівки назавжди занурилися б у тінь... Тож підпис головного архітектора Івано-Франківська Ігоря Гаркота так і не прикрасив розроблений на замовлення ТзОВ «Надія» проект забудови.
А на ескізах 16-поверхова вежа з дзеркальними стінами, в яких пливуть відображення пухнастих хмаринок, виглядає сучасно, модно, претензійно. Готель створив би нову домінанту у перспективі вулиці Незалежності, площа практично б зникла. Ліве крило «Надії» – зі сторони драмтеатру – збиралися реконструювати і підняти на кілька поверхів. Там планувався спа-центр. До правого крила також хотіли добудувати дзеркальний паралелепіпед, але значно нижчий.
Ясна річ, естетична вартість велетенської скляної призми – питання дискусійне. Багатьом подобаються такі блискучі кубики, якими історична частина Франківська обросла за роки будівельного буму. А це мав бути найбільший, найдорожчий кубик, що запанував би над рештками сецесійної стометрівки, остаточно змінивши архітектурне обличчя середмістя. Та «обдарувати» громаду такою цяцькою цього разу не вийшло.

Невдачу на містобудівельній раді Бойко не забув. Коли недавно на засіданні земельної комісії розглядалося питання передачі невеличкої ділянки довкола котеджу, який збудувала фірма «Гаркот-Хаус» (належить брату Ігоря Гаркота), покупцеві будинку, він не посоромився скористатися нагодою для реваншу. По суті, другорядне й цілком законне рішення перетворилося, за словами членів комісії, на предмет торгу. Втім, навряд чи стане особливим відкриттям для читачів, що місцева влада керується у своїх діях принципом «я тобі – ти мені», а зовсім не інтересами міської громади. Цей випадок – лише один з численних проявів нинішньої управлінської «культури».
Окрім схильності до дрібних підступів, депутати мають до голови і серйозніші претензії. Так, за словами Петра Гречанюка, Руслана Гусака, Ярослава Бартківа, пан Бойко регулярно... «розводить» увесь депутатський корпус міськради. Скажімо, рішення, що не отримали схвалення комісії, подаються ним на розгляд сесії як погоджені, або ж навпаки. Залежно від власного інтересу. «Якщо позиція комісії не збігається з думкою голови, тим гірше для комісії – він просто закриває засідання. І сам пише, які йому потрібно, протоколи. Тобто депутатів банально дурять!», – розводить руками Руслан Гусак.
Тому ще 15 квітня депутати спробували внести до порядку денного засідання комісії питання про недовіру до Бойка й відкликання його з посади голови. Той демонстративно покинув приміщення. Але за його відкликання комісія таки проголосувала. Остаточне рішення залишилося за сесією. Та 4 червня депутати до голосування так і не дійшли: на захист Бойка стала його рідна бютівська фракція.
Тим часом Мирослав Бойко закинув своїм опонентам лобіювання бізнесових інтересів, мовляв, у комісії багато забудівників. «Але ж він тоді хто? – запитує Ярослав Бартків. – Та він, певно, найбільший серед нас забудівник». «Це ж він звів на площі Ринок будівлю, перевищивши початковий проект на два поверхи, та ще й обвалив сусідній будинок, залишивши без даху над головою 8 родин, – нагадує Руслан Гусак. – Це ж цинічно – говорити тепер, що він не винен і все по закону. Є ж якась моральна сторона!»
Наразі депутати із земельної комісії вирішили, що засідання проводитиме заступник Бойка Петро Гречанюк – аж поки не оберуть нового голову.