Українці не хочуть президента з кримінальним минулим, президента, який сидів у тюрмі. Центр Разумкова оприлюднив нові опитування громадської думки в «Українській правді» (24 листопада), в яких йшлося: «Особа, яка мала кримінальну судимість, навіть якщо таку було знято, не повинна мати права обиратися президентом, вважає більшість (57,5%) українців. Проте, що така особа має право обиратися главою держави, вважає 30,5%, а 21,1% респондентам важко відповісти».
Також опитуваним було поставлене таке запитання: «У ЗМІ з’являлася інформація про те, що Віктор Янукович у молодості був двічі засуджений за кримінальні злочини. Чи знаєте ви що-небудь про це?». Про ці факти біографії лідера Партії регіонів 91,8% опитаних знали й раніше, 3,1% – довідалися протягом останніх місяців, а 1,8% вперше чули про судимості Януковича».
Відповідно до соцопитувань Віктор Янукович нібито займає перше місце серед кандидатів на пост президента країни і має шанс подолати перший тур виборчих перегонів 17 січня. Але якщо він переможе в другому турі виборів, що відбудуться три тижні пізніше, для України це означатиме ганьбу і сором.
У західній демократії колишній кримінальний злочинець не може бути обраний до парламенту і в президентське крісло, тому що електорат не мав би можливості віддати свій голос за нього. На превеликий жаль, така практика не існує в Україні, державі, що так тяжко постраждала від російського та радянського імперіалізму і тоталітаризму.
У США третина штатів назавжди позбавляє колишнього ув’язненого права голосувати. Це особливо стосується серйозних злочинів, пов’язаних з насиллям і зґвалтуванням. В Україні обрання колишнього ув’язненого на посаду президента і головнокомандуючого Збройних Сил буде ознакою того, що аморальність здобула перемогу, що людям у погонах доведеться підкорятися наказам колишнього в’язня.
Екс-президенти Леонід Кравчук і Леонід Кучма – представники радянсько-української номенклатури – були виховані на укра- їнських культурних традиціях, народилися в областях із домінуючим українським етнокультурним чинником (Волинська та Чер- нігівська відповідно) і здійснювали прозахідну багатовекторну зовнішню політику.
Янукович народився в сім’ї звичайних робітників, колишній карний злочинець, без освіти (що збиває з пантелику як українців, так і іноземців), не має відчуття української культури (у своїй передвиборчій програмі 2010 року він не підтримує українське національне питання), і походить з «совєтизованого» і русифікованого Донбасу.
Обрання Януковича на посаду президента зруйнує позитивний міф про владу народу, що встановилася після Майдану. Обрання Януковича буде «доказом» того, що він був нібито законно обраний в листопаді 2004 року і що постанова Верховного Суду, який скасував це рішення, була політично невмотивованою. Янукович і керівники фракцій Партії регіонів (Борис Колесников, Андрій Клюєв, Дмитро Табачник і т.д.), як і раніше, підкреслюють, що Янукович був законно обраний у 2004 році і його перемога на виборах у 2010 році буде для них «доказом», що це була правда.
Янукович як президент не буде боротися з корупцією, ніколи не зробить українські еліти і громадян рівними перед законом і не буде зацікавлений в реформуванні правопорядку та судової системи. Ці сфери будуть пріоритетними лише для Юліі Тимошенко, оскільки вона розуміє, що в Україні насамперед необхідно збудувати Європу, щоб Україна отримала дозвіл на членство в ЄС.
Партія регіонів і Янукович ніколи не надавали великого значення демократизації української політичної системи та європеїзації українського суспільства. Тільки по- літичний табір Майдану – чиїм єдиним серйозним лідером є Тимошенко, – підкреслив важливість демократизації та європеїзації.
У книзі британського академіка Ендрю Вілсона під назвою «Українська Помаранчева Революція» (Ukraine’s Orange Revolution) (Видавництво Університету Иєль [Yale], 2005 рік) описується сцена, про яку також можна прочитати і в інших виданнях. У вівторок, 23 листопада 2004 року, Президент Леонід Кучма зателефонував Президенту Росії Володимиру Путіну, який на той час перебував із державним візитом в Бразилії. Кучма запитав Путіна, що йому робити, адже до Києва швидко збиралося все більше число протестуючих. Як повідомляють, Путін відповів, що, якби він був президентом України, у нього було б тільки два шляхи. Перший – проголосити надзвичайний стан, другий – визнати Януковича законно обраним президентом. На це Кучма відповів: «Я не можу дозволити цьому бандитові зайняти найвищий керівний пост в державі!»
Це показовий факт, адже Кучма був переконаний, що Янукович є «бандитом» не лише в 2004 році. Кучма знав це про Януковича, коли він був губернатором в Донецьку у період з 1997 по 2002 рік і потім Прем’єр - міністром з 2002 по 2004 рік.
Обрання Януковича на пост президента буде ганебним для України, її громадян, міжнародного іміджу держави та означатиме тріумф так званої євразійської моделі Путіна - Медведєва. Вибір між Януковичем і Тимошенко є відповідно тим вибором України, що залишить її в «пострадянській» культурній, політичній та історичній сферах або тим вибором, що рухається в напрямку протилежному від «пострадянського» середовища до європейського.
Янукович впровадить мультивекторну зовнішню політику, яка буде більше проросійською. Тимошенко ж поєднає прагматизм стосунків з Росією в сфері енергетики та економіки з ідеологічною орієнтацією в напрямку Європи.

 Тарас КУЗЬО, професор
університету,
м. Торонто, Канада